справа № 619/6543/24
провадження № 1-кп/619/392/24
іменем України
23 серпня 2024 року,
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Дергачі у спрощеному порядку кримінальне провадження №12024226270000120 у відношенні обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України,офіційно працевлаштованого, одруженого з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, суд
05.07.2024 близько о 22 год. 00 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,знаходячись разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи раптово виниклий умисел на нанесення останній тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні санвузла, в ході сварки ОСОБА_3 двома руками штовхнув потерпілу в область грудної клітини, внаслідок чого остання впала спиною на підлогу. Скориставшись цим, ОСОБА_3 сів зверху на ОСОБА_4 та наніс нижньою частиною долоні обох рук близько двадцяти ударів в область правого та лівого ока та один удар в область носу потерпілої. Після чого схопив двома руками ОСОБА_4 за шию та міцно стиснув, після чого наніс хаотично долонями двох рук близько 10 ударів по її щокам.
Продовжуючи реалізовувати свій раптово виниклий умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , діючи з цією метою, ОСОБА_3 сидячи на ванній навпроти потерпілої, яка знаходилася на підлозі наніс один удар ногою в область ключичної ділянки ОСОБА_4 . Після чого вона вирушила до кімнати як ОСОБА_3 схопив ОСОБА_4 за її обидві руки в області плечей стискаючи штовхнув останню на ліжко, внаслідок чого потерпіла вдарилася об дерев'яний каркас ліжка.
В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку експерта №09-1102/2024 від 02.08.2024 спричинив тілесні ушкодження у виді саден на правій руці та ногах, синців на обличчі, шиї, тулубі та кінцівках, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинуваченим ОСОБА_3 , представленим захисником ОСОБА_7 подано заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Потерпілою ОСОБА_4 , подано заяву, згідно якої вона не заперечує проти розгляду обвинувального акту без її участі у спрощеному порядку.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
Законом №2617-VIII внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України (в редакції від 1 липня 2020 року) визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Частиною 2 статті 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є кримінальним проступком.
Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Статтею 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 , у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Враховуючи дані про ОСОБА_3 який за місцем мешкання характеризується посередньо, а за місцем роботи позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання, якою відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому, враховуючи відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України є обтяжуючими покарання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті у виді штрафу.
Керуючись ст.ст.381, 382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання, у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1