Гайворонський районний суд Кіровоградської області
м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300
Справа № 385/886/24
2/385/402/24
26.08.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Панасюка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,
представника позивача адвоката Марущака О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.
Позов мотивовано тим, що відповідно до виконавчого листа виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області від 20.12.2018 року, по справі №385/1642/18, з відповідача стягнено аліменти, на користь позивача на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 500 гривень щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державним виконавцем Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження № 58448154, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2019 року.
Однак, відповідач тривалий час неналежним чином виконує аліментні зобов'язання.
Внаслідок невиконання відповідачем рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання сина, за період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2024 року, в розмірі 92112 грн. 73 коп. та по виплаті додаткових витрат на утримання сина, за період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2024 року, в розмірі 9500 грн. 00 коп.
Розмір заборгованості підтверджується відповідними розрахунками про заборгованість по аліментам та додатковим витратам згідно виконавчого листа 385/1642/18 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області 15.02.2019 року.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженню № 58448154, у розмірі 92112,73 грн., стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженню № 58449083, у розмірі 9500 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Представник позивача в судовому засіданні, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Підтримав наданий до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що заперечує щодо стягнення з нього неустойки (пені) за минулий час, з січня 2019 р. по березень 2023 p., оскільки необхідно застосувати ч. 2 ст. 258 ЦК України «Про спеціальну позовну давність», тому визнає неустойку (пеню) лише за останній рік з 01 квітня 2023 року по 01 квітня 2024 року. Крім того розрахунок заборгованості проведено невірно, оскільки не враховані всі суми сплачені ним 14.06.2023 року, 23.08.2023 року та 23.11.2023 року.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії виконавчого листа Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року, по справі №385/1642/18, з відповідача стягнено аліменти, на користь позивача на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 500 гривень щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Державним виконавцем Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкриті виконавчі провадження № 58448154, №58449083, що підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2019 року (а.с. 7, 17).
Внаслідок невиконання відповідачем рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року за останнім утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання сина, за період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2024 року, в розмірі 92112 грн. 73 коп. що підтверджується розрахунками про заборгованість по аліментам та згідно виконавчого листа 385/1642/18 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області 15.02.2019 року (а.с. 8-9).
Внаслідок невиконання відповідачем рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року за останнім утворилася заборгованість по виплаті додаткових витрат на утримання сина, за період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2024 року, в розмірі 9500 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунками про заборгованість по додатковим витратам згідно виконавчого листа 385/1642/18 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області 15.02.2019 року (а.с. 18, 26).
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що оспорювалися розрахунки розміру суми заборгованості по аліментам, обчислені державними виконавцями.
У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
У відповідності до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
З урахуванням правової природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Позивачем розраховано неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів, за період з 01.01.2019 року по 30.04.2024 року в розмірі 666632,98 грн. (а.с. 10-15)
Оскільки аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України, тому пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Згідно із роз'ясненнями викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць окремо).
Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, та ВС №14-37 цс18 від 25.04.2018 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду при розгляді по цій категорії справ.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи той факт, що відповідач суду не надав доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась не з його вини, він є працездатною особою, мав можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, тому суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 196 СК України позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості, що становить 92112,73 грн.
Перевіряючи розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів, наданий позивачем, судом встановлено, що він здійснений з дотриманням вимог ст. 196 СК України та суд погоджується з ним у повній мірі.
Таким чином, є всі законні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на її користь з відповідача неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів в сумі 92112,73 грн.
Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище. Крім того, стягнення пені за несплату аліментів, є заходом відповідальності, спрямованим, насамперед, на забезпечення належного виконання аліментних зобов'язань платником аліментів.
Відповідно до ч.4 ст.196 Сімейного кодексу України у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі не встановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
Внаслідок невиконання відповідачем рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2018 року за останнім утворилася заборгованість по виплаті додаткових витрат на утримання сина, за період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2024 року, в розмірі 9500 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунками про заборгованість по додатковим витратам згідно виконавчого листа 385/1642/18 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області 15.02.2019 року (а.с. 18, 26).
Позивачем не надано розрахунків суми трьох відсотків річних за прострочення сплати додаткових витрат на дитину за період з 01.01.2019 року по 01.05.2024 року та суми інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем додаткових витрат, а тому позовна вимога про стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженню № 58449083, у розмірі 9500 грн. не підлягає до задоволення, оскільки вона не ґрунтується на Законі.
Відповідно до ч.1 ст.20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Таким чином, за даними вимогами позовна давність судом не застосовується. Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про невірний розрахунок заборгованості, оскільки 14.06.2023 року він сплатив 3000 грн., а в розрахунку 2500 грн.; 23.08.2023 року сплатив 3000 грн., а в розрахунку 2500 грн.; 23.11.2023 року сплатив 2000 грн, а в розрахунку 1500 грн. При цьому суд звертає увагу відповідача, що суми по 500 грн. 14.06.2023 року, 23.08.2023 року та 23.11.2023 року були звернуті для сплати додаткових витрат на дитину, згідно розрахунку за 2023 року (а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.
Керуючись ст.196 Сімейного кодексу України ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженню № 58448154, у розмірі 92112,73 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженню № 58449083, у розмірі 9500 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 1211,2 грн. судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ігор ПАНАСЮК
Дата документа 26.08.2024