Справа №: 302/796/24 Провадження № 3/302/339/24
09.08.2024 року смт. Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ААД № 488231 від 04.06.2024 року), який надійшов з Відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 .
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17.05.2024 року, біля 23 год. 05 хв., рухаючись по вул.Шевченка селища Міжгір'я, ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі відмовився, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями АТ «Укрпошта» щодо повернених поштових відправлень із зазначенням «адресат відсутній», також сповіщався судом за допомогою sms-повідомлення від 08.08.2024 року, довідка про доставку якого є в матеріалах справи, проте жодних документів на підтвердження поважності причини неявки ОСОБА_2 суду не надав, будь-яких заперечень на складений протокол про адміністративне правопорушення до суду не подано.
У зв'язку з чим, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів, оскільки ОСОБА_2 належним чином був сповіщений про день, час та місце судового засідання, до зали судових засідань не з'явився, про причини неявки суду не повідомлено, жодних належних документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не надано. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ст.130 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 302/796/24, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступними доказами: зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 488231 від 04.06.2024 року (а.с.2), складеним о 23-05 год. 17 травня 2024 інспектором СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Легош В.М., та з якого вбачається, що ОСОБА_2 о 23 год. 05 хв., рухаючись по вул.Шевченка в селищі Міжгір'я, ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі, у встановленому порядку відмовився, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до Міжгірської РЛ від 17.05.2024 року, в якому зазначено, що у ОСОБА_2 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, хитка хода, поведінка, яка не відповідає обстановці. Та ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду відмовився (а.с.8);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів, а саме газоаналізатору ALKOTEST Drager, ОСОБА_2 відмовився, при цьому мав ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці (а.с.9);
- постановою серії БАД № 596147 від 04.06.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн. Дані про оскарження цієї постанови, в матеріалах справи відсутні (а.с.4);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 17.05.2024 року, який вказував, що він разом з друзями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сиділи в кафе «Піраміда» та всі троє випивали спиртні напої, після чого вийшли у двір, де стояв його транспортний засіб марки «Опель» синього кольору на іноземній реєстрації, та за кермо якого сів ОСОБА_5 та вони поїхали в сторону центра смт.Міжгір'я. Проїжджаючи вулицю Шевченка, біля дуба їх зупинили поліцейські, попросили ОСОБА_6 пред'явити посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, але ОСОБА_7 сховав їх собі в кишеню, та коли вийшов з автомобіля, почав комусь дзвонити, а потім побіг в невідомому напрямку (а.с.6);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_8 від 17.05.2024 року, в яких зазначено, що він разом з своїм другом ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_10 , який був за кермом автомобіля «Опель», поїхали на АЗС «Маркет» та на зворотному шляху на перехресті вул.Шевченка та вул.Коцюбинського їх зупинили працівники поліції на службовому автомобілі з проблисковими маячками. Після чого ОСОБА_10 зупинив автомобіль, почав спілкуватися з поліцейськими, а потім втік з місця зупинки транспортного засобу. На його думку, такі дії ОСОБА_6 , а саме втеча з місця зупинки автомобіля пов'язана з тим, що вказаний громадянин знаходився у стані алкогольного сп'яніння та керував транспортним засобом марки «Опель» та з метою уникнення відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп”яніння і змусило ОСОБА_6 втекти з місця події та переховуватися від поліцейських. (а.с.7);
- відтвореними в судовому засіданні носіями інформації у виді DVD-R дисків з відеозаписами подій від 17.05.2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 на місці зупинки автомобіля вів себе агресивно та зухвало, на зауваження працівників поліції не реагував, документи на право керування транспортним засобом марки «Opel Vectra», на їх вимогу не пред'являв, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» відмовився, та місці зупинки автомобіля оспорював факт керування ним, хоча на місці очевидці подій (пасажири транспортного засобу) достовірно підтверджували, що керував вказаним автомобілем саме ОСОБА_2 . Та через деякий час після зупинки автомобіля, під час роз'яснення поліцейським причини зупинки, ОСОБА_2 побіг з місця події у невідомому напрямку, на зауваження працівників поліції зупинитися, не реагував, їх ігнорував (а.с.11-12).
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.9а ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (в редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) (далі за змістом Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп"яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частина 4 ст.266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час.
Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до приписів ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов'язковість вимог працівників поліції, зокрема вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, які ґрунтуються на приписах пункту 2.5. Правил дорожнього руху України. Вказані Правила є обов'язковими для ОСОБА_2 і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений.
Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський ОСОБА_11 був упереджений при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 .
При цьому суд наголошує, що вказаним поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 488231 від 04.06.2024 складений саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, та є окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та ретельно дослідженими у справі доказами.
Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість складеного щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням ним п.2.5 Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується також дослідженим в судовому засіданні іншими вищенаведеними доказами, які підтверджують винуватість ОСОБА_2 в порушенні п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності.
Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського ОСОБА_11 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 488231 від 04.06.2024 року, судом не встановлено.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно приписів ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2 , в ході судового розгляду справи судом не встановлено.
При цьому суд враховує, що керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у нічний час доби, та яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.
Разом з тим, суд приймає до уваги фактичні обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 488231, та дані відносно ОСОБА_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 не працевлаштований, не має постійне джерело прибутку та регулярний дохід, утриманців немає, стійкі соціальні зв'язки у нього відсутні. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_2 вчинив грубе суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та дане правопорушення відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності та з урахуванням відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , його віку, матеріального та сімейного стану, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що безпосередньо передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33, 40-1, 130 ч.1, 276,279,280,283 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_12 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_12 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі - 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_12 - судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Адміністративний штраф сплачувати: Отримувач - ГУК у Закарпатській області/Закарпатська обл. 21081300, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО