про відмову у забезпеченні позову
23 серпня 2024 року Справа № 480/7327/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене повідомленням, за підписом Голови комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2024 №5236, про відмову у задоволенні заяви позивача від 26.07.2024 щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати Комісію з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 26.07.2024 про оформлення довідки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме на підставі того, що позивач має матір, ОСОБА_2 , інвалід II групи;
- зобов'язати Комісію з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити та видати позивачу довідку у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Позивачем через систему "Електронний суд" 22.08.2024 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій/рішень про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу.
Заява обґрунтована тим, що протоколом від 31.07.2024 № 8 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. На переконання позивача, відповідач протиправно повідомленням відмовив ОСОБА_1 щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має безумовну підставу для відстрочки, а саме доглядає матір - інваліда ІІ групи, що і стало підставою для звернення до суду. Разом з тим, позивачу було вручено "повістку на відправку" на 26.08.2024. Відтак, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі, та мобілізація позивача може спричинити негативні наслідки, оскільки мати позивача, особа з інвалідністю, може фактично залишитись без догляду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч. 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб'єктів, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Втім, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Суд зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період який визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Слід зазначити, що в поданій 22.08.2024 заяві про забезпечення позову позивач повторно просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів заявника до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій/рішень про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 не надано до матеріалів заяви чи адміністративного позову доказів щодо відсутні інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його матір ОСОБА_2 .
Зокрема, матеріалами адміністративного позову підтверджується, що згідно витягу про зареєстрованих у будинку разом із матір'ю позивача зареєстрований батько позивача ОСОБА_4 . Також згідно наданих документів до матеріалів адміністративного позову у матері позивача є також донька ОСОБА_5 .
Таким чином на даний час твердження позивача про відсутність будь-яких осіб, які згідно відповідно до закону зобов'язані їх утримувати належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Стосовно посилання позивача та те, що очевидними є ознаки протиправності рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 № 5236, яке ОСОБА_1 оскаржує в судовому порядку, суд зазначає, що рішення про відстрочку чи відмову у наданні відстрочки приймається не ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідною комісією.
В даному випадку, повідомленням від 05.08.2024 №5236 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено позивача про прийняте 31.07.2024 рішення щодо відмови у наданні відстрочки, про що складено протокол комісії за №8.
Ні до адміністративного позову, ні до заяви про забезпечення позову позивачем витяг з протоколу від 31.07.2024 №8 не надано, встановити його зміст неможливо.
Крім того, суд зазначає, що у повідомленні №5236 від 05.08.2024 зазначено підстави відмови, а саме посилання на акт встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 24.07.2024, який на даний час в матеріалах справи відсутній, встановити його зміст неможливо.
Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).
Таким чином, зазначені заявником у заяві про забезпечення позову доводи, не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Тому фактичні обставини справи підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Позивачем не доведено жодними доказами, що без застосування заходів забезпечення позову неможливим буде ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в адміністративному судочинстві.
На цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність всіх ознак протиправності оскаржуваних дій та рішення суб'єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Водночас, з матеріалів заяви суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність спірного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення адміністративного позову, яка може полягати, наприклад, у прийнятті рішення не уповноваженим суб'єктом владних повноважень, тобто таким, який немає права на ухвалення подібних рішень відповідно до закону.
Також суд зазначає, що позивачем в адміністративному позові зазначено, що заходи забезпечення позову до подання позовної заяви не здійснювалося. Зазначена інформація с особисто підписана ЕЦП позивача шляхом оформлення адміністративного позову та підписання через підсистему «Електронний суд».
Судом встановлено, що позивачем надано суду недостовірну інформацію, оскільки заходи забезпечення позову до подання позовної заяви здійснювалося.
Так, 13.08.2024 позивачем подано до суду заява про забезпечення позову, подану до подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Судом в межах справи №480/7108/24 розглядалася заява позивача від 13.08.2024, у якій ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів заявника до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій/рішень про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу.
Ухвалою суду від 14.08.2024 по справі №480/7108/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121006842) судом відмовлено у задоволенні заяви позивача, ухвала суду набрала законної сили, докази скасування ухвали відсутні.
Підставами для відмови у задоволенні заяви позивача також були, крім іншого, не надання ОСОБА_1 до суду доказів щодо відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його матір ОСОБА_2 . Такі докази не надані позивачем і під час розгляду даної заяви.
Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій/рішень про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання даної ухвали.
Суддя С.М. Гелета