Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2024 року Справа№200/4352/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дії протиправними, визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, -
28 червня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про:
- визнання протиправними дії ТУ ДСА України в Донецькій області щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні;
- зобов'язання ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та допомогу на оздоровлення за період роботи: з 01.01.2021 по 20.02.2023 обчисливши їх розмір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн; на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 -2684 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн;
- зобов'язання Державну судову адміністрацію України забезпечити ТУ ДСА України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 недоотриманої нею за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн;
- стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн, у розмірі 849 744 грн, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Позов обґрунтовувала тим, що у період з 25 березня 1995 року по 20.02.2023 року працювала на посаді судді Краснолиманського міського суду Донецької області. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня - 2 481,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня - 2 684,00 грн., однак суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та допомогу на оздоровлення за спірний період позивачу нараховано та виплачено із застосуванням меншого прожиткового мінімуму - 2102 грн., що призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, до порушення її прав та гарантій. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року відкрито провадження по адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
12 липня 2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надало відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що Територіальне управління ДСА України в Донецькій області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Вказує, що в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ані в кошторисі на відповідний рік не передбачено нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Донецької області, розрахованої від посадового окладу в розмірі, зазначеному позивачем.
Зазначає, що нарахування та виплата суддівської винагороди не може ставитися в залежність лише від норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди, ТУ ДСА України в Донецькій області на виконання частини другої статті 19 Конституції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У встановлений судом строк Державною судовою адміністрацією України відзиву на позов не було подано.
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.
Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року поновлено позивачеві пропущений строк звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дії протиправними, визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області 04 серпня 1997 року.
Рішенням Донецької обласної ради від 25.03.1995 «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Краснолиманського міського суду Донецької області.
Постановою Верховної ради України № 1617-Ш від 06.04.2000 року ОСОБА_1 обрано суддею Краснолиманського міського суду Донецької області України - безстроково.
Відповідно до наказу № 11 а/г від 21.10.2019 ОСОБА_1 виконувала адміністративні повноваження голови Краснолиманського міського суду Донецької області (строком три роки з 21.10.2019 по 21.10.2022).
Відповідно до наказу Краснолиманського міськсуду № 1к від 10.08.2022 голові Краснолиманського міського суду Донецької області з 10.08.2022 встановлена та виплачувалась доплата за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу судді, як такій стаж роботи якої складає 35 років.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 61/0/15-23 від 16.02.2023 ОСОБА_1 звільнена з посади судді у звїязку з поданням заяви про відставку.
Наказом Краснолиманського міського суду Донецької області № 1 а/г від 20.02.2023 ОСОБА_1 відрахована зі штату суду.
Також в наказі зазначено:
«Виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані нею частини щорічних основних відпусток: 2019-2020 - тривалістю 5 робочих днів; 2020-2021 - тривалістю 11 робочих днів; 2021-2022 - тривалістю 21 робочих днів; 2022-2023 тривалістю 22 робочих днів; додаткову відпустку 2023 тривалістю 15 календарних днів.»
Зі змісту наданих доказів судом встановлено, що оклад позивача складає 69366,00 грн, тобто суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 20.02.2023 позивачу обчислено з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Позивач, вважаючи невірним застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме, 2102,00 грн для розрахунку її посадового окладу та, як наслідок, недоплати суддівської винагороди та усіх інших доплат, які обраховуються виходячи із суддівської винагороди, звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судострій.
Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі по тексту - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (далі по тексту - Закон України № 1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX (далі по тексту - Закон України № 1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі по тексту - Закон України № 2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Законами України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Проте, означені Закони України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн.), 01.01.2022 (2481,00 грн.), 01.01.2023 (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Законів України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, була неправомірною.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено вище, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн.), 01.01.2022 (2481,00 грн.), 01.01.2023 (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Законів України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, була неправомірною.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням прожитковий мінімум - 2102,00 грн., діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Донецькій області щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди за спірний період з 01 січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 грн, та похідні від них вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 148 Закону України № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 цього Закону передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
В силу частини 1 та 2 статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
Пунктами 2 та 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проєкту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно з пунктом 3 Положення територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, у зіставленні з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Відповідач - територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
З урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року у справі№ 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення суду у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
З огляду на такий висновок Суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд зазначає, що пред'явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01 січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн. Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов'язання другого відповідача вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01 січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, нарахованої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2020 року у справі 280/788/19, а також Верховним Судом України у постановах від 13 січня 2015 року (№ 21-582а14) та від 20 вересня 2017 року (№ 2а-19282/10/0570).
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Так, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № № 61/0/15-23 від 16.02.2023 позивача було звільнено з посади судді Краснолиманського міського суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом № 1 а/г від 20.02.2023 відраховано зі штату Краснолиманського міського суду Донецької області з 20.02.2023 року.
ОСОБА_1 було здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористані дні відпустки. При цьому, при нарахуванні вказаної компенсації безпідставно застосовано прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, що не є спірним між сторонами.
Відповідно до статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, при нарахуванні ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідачем аналогічно застосовано прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, що призвело до отримання вказаної вихідної допомоги у меншому розмірі.
Відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше ніж 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Таку допомогу на оздоровлення позивачу нараховано та виплачено також із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Щодо вимог адміністративного позову в частині стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн, у розмірі 849 744 грн, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, суд зазначає, що стягнення певної суми з відповідача як спосіб захисту порушеного права позивача можливий у тому випадку, коли певні суми нараховувались позивачу, утім, з тих чи інших підстав не були виплачені, при цьому у межах спірних правовідносин відповідач не здійснював нарахування таких сум, що має бути реалізовано на виконання цього рішення суду.
У резолютивній частині суд не визначає конкретний розмір суддівської винагороди, що належить до виплати позивачу, адже проведення таких розрахунків є повноваженням відповідача, що має бути реалізоване на виконання цього рішення суду.
Ураховуючи викладене належним способом захисту порушеного права позивача на належне грошове забезпечення є:
- визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
- зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та допомогу на оздоровлення за період роботи з січня 2021 року по 20 лютого 2023 року на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн, 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року складає 2 684,00 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн;
- зобов'язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 недоотриманої нею за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дії протиправними, визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 20 лютого 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, б. 2; код ЄДРПОУ 26288796) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та допомогу на оздоровлення за період роботи з січня 2021 року по 20 лютого 2023 року на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн, 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року складає 2 684,00 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, б. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, б. 2; код ЄДРПОУ 26288796) бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 недоотриманої нею за період роботи з 01.01.2021 по 20.02.2023 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова