Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
23 серпня 2024 року Справа №200/4473/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул.В'ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441), треті особи : Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул.Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Маріупольське районне управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Бердянський університет менеджменту та бізнесу (місцезнаходження: 71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, 117-а, код ЄДРПОУ 22142717) про
визнання протиправним та скасування рішення МОН України про відмову у визнанні диплому, а саме рішення МОН України про відмову у визнанні №1/259-24 від 05.01.2024; рішення МОН України №1/5112-24 від 25.03.2024 за результатами перегляду рішення про визнання кваліфікації за іноземним документом про освіту;
зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відповідачем - Державним підприємством «Інформаційно-іміджевий центр» до суду надано клопотання про закриття адміністративного провадження у справі № 200/4473/24 в частині позову, що стосується ДП «Інформаційно-іміджевий центр» (код ЄДРПОУ 35198441).
Клопотання обґрунтоване тим, що ДП «Інформаційно-іміджевий центр» виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності» та Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 р. № 925 «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності».
ДП «Інформаційно іміджевий центр» здійснює інформаційно-технічний супровід процедури визнання іноземних документів про освіту Міністерства освіти і науки України. При цьому ДП «Інформаційно-іміджевий центр» публічно-владних повноважень не здійснює, владні повноваження в частині прийняття рішень за результатами процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту ДП «Інформаційно-іміджевий центр» не делегувались.
Розглянувши подане представником Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» клопотання суд прийшов наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19- рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»).
ЄСПЛ у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» констатував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи.
Як підсумок, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (такі ж висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, пункт 28).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно ВИТЯГУ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНФОРМАЦІЙНО-ІМІДЖЕВИЙ ЦЕНТР", ДП "ІНФОРМАЦІЙНО-ІМІДЖЕВИЙ ЦЕНТР", ідентифікаційний код юридичної особи: 35198441, види економічної діяльності: 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (основний), 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 58.19 Інші види видавничої діяльності, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
Судом встановлено, що ДП «Інформаційно-іміджевий центр» виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності» та Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 р. № 925 «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності».
ДП «Інформаційно-іміджевий центр» здійснює інформаційно-технічний супровід процедури визнання іноземних документів про освіту Міністерства освіти і науки України.
Кабінетом Міністрів України винесено постанову №924 від 31 серпня 2011 року «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності», якою Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо покладення на державне підприємство "Інформаційно-іміджевий центр", що належить до сфери управління Міністерства, функцій національного інформаційного центру академічної мобільності з метою виконання таких основних завдань:
- забезпечення вільного доступу громадян, заінтересованих органів та держав - учасниць Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні (далі - Конвенція) до інформації про особливості інтеграції національної системи освіти до європейського освітнього простору;
- надання громадянам і заінтересованим органам інформації та роз'яснень з питань академічної мобільності і визнання документів про освіту;
- проведення перевірки автентичності документів про освіту, виданих навчальними закладами України та інших держав;
- організація експертизи із встановлення еквівалентності кваліфікацій, присвоєних згідно з документами про освіту, що видані навчальними закладами іноземних держав;
- проведення конференцій, семінарів з питань академічної мобільності, застосування положень Конвенції під час розв'язання актуальних проблем розвитку та інтеграції систем освіти європейських держав;
- участь у підготовці проектів дво- та/або багатосторонніх міжурядових угод з питань визнання кваліфікацій;
- здійснення заходів щодо пропагування освітніх послуг, які надаються українськими навчальними закладами, на зовнішньому ринку, зокрема спрямованих на залучення громадян іноземних держав до здобуття вищої освіти в Україні;
- участь у виконанні міжнародних програм академічного обміну учнями, студентами та аспірантами;
- організаційне забезпечення навчання, стажування або підвищення кваліфікації громадян України у навчальних закладах інших держав;
- забезпечення ефективної діяльності в рамках функціонування міжнародної мережі європейських національних інформаційних центрів з академічного визнання та мобільності і національних інформаційних центрів з академічного визнання (далі - інформаційна мережа):
- надання за принципом "єдиного вікна" інформації про національне законодавство у сфері освіти, зокрема структуру системи освіти, порядок присвоєння кваліфікацій, акредитаційний статус українських навчальних закладів, ліцензування освітніх послуг, видачу документів про освіту та підтвердження їх автентичності;
- здійснення оперативного обміну даними в рамках інформаційної мережі для забезпечення ефективного функціонування механізму визнання документів про освіту, виданих в Україні та інших державах - учасницях Конвенції;
- участь в інформаційних і дослідницьких програмах, семінарах та інших заходах в рамках функціонування інформаційної мережі, впровадження новітніх стандартів академічної мобільності, що розробляються державами - учасницями Конвенції.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №925 від 17 серпня 2012 року «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності» На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 924 "Питання національного інформаційного центру академічної мобільності" та вимог Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабон, 1997 р.) наказую:
1. Покласти функції національного інформаційного центру академічної мобільності на державне підприємство "Інформаційно-іміджевий центр".
2. ДП "Інформаційно-іміджевий центр" забезпечити виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності, в частині:
- забезпечення вільного доступу громадян, заінтересованих органів та держав - учасниць Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні (далі - Конвенція) до інформації про особливості інтеграції національної системи освіти України до європейського освітнього простору;
- надання громадянам і заінтересованим органам інформації та роз'яснень з питань академічної мобільності і визнання документів про освіту;
- проведення перевірки автентичності документів про освіту, виданих навчальними закладами України та інших держав;
- організація експертизи із встановлення еквівалентності кваліфікацій, присвоєних згідно з документами про освіту, що видані навчальними закладами іноземних держав;
- проведення конференцій, семінарів з питань академічної мобільності, застосування положень Конвенції під час розв'язання актуальних проблем розвитку та інтеграції систем освіти європейських держав;
- забезпечення оперативного інформування Міністерства щодо спільних програм, проектів, що впроваджуються в рамках міжнародного співробітництва країн - учасниць Конвенції, а також нормативних документів Конвенції, спрямованих на вдосконалення процесу академічної мобільності в Європейському регіоні;
- участь у підготовці проектів дво- та/або багатосторонніх міжурядових угод з питань визнання кваліфікацій;
- здійснення заходів щодо пропагування освітніх послуг, які надаються українськими навчальними закладами, на зовнішньому ринку, зокрема спрямованих на залучення громадян іноземних держав до здобуття вищої освіти в Україні;
- участь у виконанні міжнародних програм академічного обміну учнями, студентами та аспірантами;
- організаційне забезпечення навчання, стажування або підвищення кваліфікації громадян України у навчальних закладах інших держав;
- забезпечення ефективної діяльності в якості національного інформаційного центру академічної мобільності (ENIC Україна) в рамках функціонування міжнародної мережі європейських національних інформаційних центрів з академічного визнання та мобільності (мережа ENIC/NARIC), у тому числі:
- надання за принципом "єдиного вікна" інформації про національне законодавство у сфері освіти, зокрема структуру системи освіти, порядок присвоєння кваліфікацій, акредитаційний статус українських навчальних закладів, ліцензування освітніх послуг, видачу документів про освіту та підтвердження їх автентичності;
- здійснення оперативного обміну даними в рамках мережі ENIC/NARIC для забезпечення ефективного функціонування механізму визнання документів про освіту, виданих в Україні та інших державах - учасницях Конвенції;
- направлення від імені національного інформаційного центру академічної мобільності запитів щодо отримання оперативної інформації, необхідної для належного виконання покладених на нього функцій, відповідним підрозділам Міністерства, Акредитаційній комісії, навчальним закладам, обласним та міським управлінням освіти в межах компетенції;
- участь та представлення національного інформаційного центру академічної мобільності (ENIC Україна) в інформаційних і дослідницьких програмах, семінарах та інших заходах в рамках функціонування мережі ENIC/NARIC національного інформаційного центру академічної мобільності, впровадження новітніх стандартів академічної мобільності, що розробляються державами - учасницями Конвенції;
- ведення листування (в тому числі електронною поштою, засобами факсимільного зв'язку) з національними центрами з академічного визнання та мобільності інших країн - учасниць Конвенції;
- інших, необхідних для забезпечення в повному обсязі виконання завдань поставлених перед Центром.
Суд зазначає, що лише рішення Міністерства освіти і науки України про відмову у визнанні №1/259-24 від 05.01.2024 диплому може бути предметом судового оскарження, оскільки лише таке рішення породжує правовідносини, у яких виникає публічно-правовий спір.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У контексті цих конституційних норм поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки розгляд спору до Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» про зобов'язання розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва, заявленого в позовній заяві позивача перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, суд дійшов висновку про те, що провадження у цій частині слід закрити.
Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.В'ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441) про зобов'язання Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Аканов