про відмову у відкритті провадження у справі
23 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 168/778/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Смідинської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Смідинської сільської ради, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у присвоєнні адреси об'єкту нерухомого майна (приміщення адмінбудинку), яке знаходиться в селі Паридуби Ковельського району Волинської області; зобов'язати виконавчий комітет Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області повторно розглянути заяву та присвоїти адресу, належному ОСОБА_1 об'єкту нерухомого майна (приміщенню адмінбудинку), яке знаходиться в селі Паридуби Ковельського району Волинської області та видати відповідну довідку.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок відмови відповідача у видачі позивачу довідки про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна (приміщення адмінбудинку), яке знаходиться в селі Паридуби Ковельського району Волинської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 20 травня 2024 року звернувся до голови Смідинської сільської ради з проханням видати довідку про присвоєння адреси (адресного номеру) приміщенню адмінбудинку по рішенню виконавчого комітету Смідинської сільської ради від 25 травня 2023 року №42 (Волинська область, Ковельський район, село Паридуби, вулиця Лесі Українки,11А). Відповідно до довідки від 04 липня 2024 року №858/02-13/2-24, виданої виконавчим комітетом Смідинської сільської ради, нежитловому приміщенню колишнього СВК «Іскра» в селі Паридуби Ковельського району Волинської області згідно з протоколом зборів співвласників майнових прав (майна) від 05 травня 2023 року №2 та акту приймання-передачі майна від 05 травня 2023 року, виділеного ОСОБА_2 , присвоєно адресний номер, а саме: адмінбудинок - адресний номер 11-А, вулиця Лесі Українки, село Паридуби Ковельський район, Волинська область, Україна.
Однак, на думку позивача, вказаний акт приймання-передачі майна у приватну власність є незаконним, позаяк передача майна від СВК «Іскра» не могла бути проведена в 2023 році, у зв'язку з ліквідацією останнього ще у 2005 році. ОСОБА_2 не є членом фермерського господарства «Хан-Ко», дозволу на проведення зборів співвласників майнових паїв не отримував та не наділений правом розпорядження майном фермерського господарства «Хан-Ко».
Позивач вказує, що згідно з наказом фермерського господарства «Хан-Ко» від 12 квітня 2024 року №3 йому було передано на майновий сертифікат серія ВЛ №0264069 приміщення адмінбудинку вартістю 30000,00 грн, тому видача довідки громадянину ОСОБА_2 на присвоєння адресного номеру адмінбудинку в селі Паридуби Ковельського району Волинської області є протиправною, такі дії відповідача позбавляють можливості оформити належне йому майно.
Зміст позовної заяви вказує на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду щодо захисту майнових прав, які, на його думку, порушені внаслідок видачі Смідинською сільською радою третій особі ( ОСОБА_2 ) довідки про присвоєння адреси нежитловому приміщенню (адмінбудинку) в селі Паридуби Ковельського району Волинської області, яке, як вважає позивач, належить йому.
Таким чином, звідси слідує, що існує спір про право у сфері приватноправових відносин.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту майнових прав позивача, стосуються зокрема і права третьої особи на спірний об'єкт нерухомого майна, а отже, існує спір про право, то це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства та такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 817/986/17, постанові від 19 лютого 2020 року в справі №640/109/19, ухвалі від 18 серпня 2021 року у справі № 420/6319/21.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, враховуючи визначені позивачем у позовній заяві позовні вимоги, слід дійти висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом, оскільки його вирішення впливає на права фізичної особи.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частинами п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Смідинської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тим самим предметом і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Л. Шепелюк