22 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5430/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання дій протиправними та скасування мобілізаційного розпорядження та інші рішення про включення до списків, про складання обліково - послужної картки (конкретна дата, номер і пункт на моменту звернення до суду Позивачу невідомі) ІНФОРМАЦІЯ_3 та його начальник, про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; зобов'язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби з виключенням з військового обліку; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 відновити порушені права ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей про виключення з військового обліку в особову картку та у військовий квиток ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був виключений із військового обліку з підстав, визначених п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) як особа що відбувала покарання за вчинення тяжкого злочину, про що йому видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 .
26.04.2024 посадовими особами всупереч вимогам чинного законодавства його було затримано та доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в подальшому він пройшов ВЛК та був призваний на військову службу по мобілізації. На даний час він проходить військову підготовку в частині НОМЕР_2 .
Позивач із посиланням на норми чинного законодавства вважає протиправними дії відповідача по його мобілізації, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.05.2024 разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами відповідач отримав, проте відзив на позов не подав та вимоги ухвали про надання документів не виконав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позові, суд встановив наступне.
Позивач вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки та на підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком суду від 31.01.2023 і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі (а.с. 7-10).
03.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , яким підтверджено, що він визнаний обмежено придатним до військової служби на підставі статей 18, 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с.20).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Преамбулою Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що він здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та який діє до сьогоднішнього часу.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі -Закону № 3543-ХІІ).
Також статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абзацу шістнадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Як встановлено пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з наявними у справі доказами позивача було засуджено за вчинення тяжкого злочину, у зв'язку з цим виключено з військового обліку.
На час звернення до суду ОСОБА_1 є мобілізованим та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 .
Позов подано з метою фактичного відновлення його попереднього становища - стан військовозобов'язаного.
Частина 9 статті 1 Закону №2232-XII визначає, що особи щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Тобто, норми чинного законодавства виділяють дві категорії осіб за своїм статусом - військовослужбовці та військовозобов'язані.
Відповідно вони мають різні за своїм змістом права та обов'язки.
Відтак, коли особа має статус військовозобов'язаного, то між нею та відповідачем виникають спірні питання щодо його призову на військову службу, в межах яких вирішуються питання придатності особи до військової служби, право на відстрочку та наявності підстав для виключення особи з військового обліку.
В межах вирішення питань, пов'язаних з призовом на військову службу повинні вирішуватись і спори, які із цим пов'язані.
Тобто, з моменту прийняття рішення про мобілізацію та зарахування особи до списків військової частини процес призову закінчився та особа набула статусу військовослужбовця.
Тому рішення відповідача, які були прийняті в межах призову, є реалізованими та вичерпали свою дію.
На момент подання позову та розгляду справи по суті, позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу по мобілізації.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
Позивач в межах поданого позову питання звільнення з військової служби не оспорює.
Суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спосіб ним визначений не призведе до відновлення його порушених прав як військовозобов'язаного, позаяк на даний час він змінив статус та є військовослужбовцем.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк