Справа №:755/3146/24
Провадження №: 2/755/2939/24
"13" серпня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість по кредитному договору №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року в сумі 400 266, 43 грн., та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2020 року між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №011/2548/00840839, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 600 000,00 грн., строком до 10.03.2023 року.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №011/2548/00840839/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме на ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умові кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, що є рахунком для погашеної заборгованості по Кредиту та нарахованим процентам, а також рахунку для обліку заборгованості.
Однак, у порушення положень кредитного договору, договору поруки та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
20.10.2023 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги №114/2-64.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінанс Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року, ОСОБА_2 за договором поруки №011/2548/00840839/П від 10.03.2020 року.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2024 року в задоволені клопотання про закриття провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак до суду направив відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити у їх задовлення з підстав викладених у відзиві на позов.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідмлена належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомила.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 10.03.2020 року між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №011/2548/00840839, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 600 000,00 грн., строком до 10.03.2023 року
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №011/2548/00840839/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору
Встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль'повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року., надавши позичальнику кредитні кошти.
20.10.2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-64.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінанс Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року, ОСОБА_2 за договором поруки №011/2548/00840839/П від 10.03.2020 року
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов вищевказаного Договору відступлення права вимоги та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника та поручителя за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора.
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Однак, взяті на себе зобов'язанняза кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року, по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки поручитель ОСОБА_2 не виконує, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем станом на 16.02.2024 року загальна сума заборгованості за Кредитом складає 400 266 грн. 43 коп., з яких: 368 077 грн. 32 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 32 189 грн. 11 коп. - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц , під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу.
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:
1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2. зміна умов зобов'язання;
3. сплата неустойки;
4. відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів , неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повинна нести солідарну відповідальність з ФОП « ОСОБА_3 » за невиконання останнім умов договору кредиту.
Разом з тим, судом встановлено, що Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 01.03.2023 р. у третейській справі № 49/23 позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задоволено частково; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 р. у розмірі 400266,43 грн.
30 жовтня 2023 р. Північним апеляційним господарським судом було видано ухвалу, відповідно до якої видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 01.03.2023 р. у третейській справі № 49/23.
Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" 400266,43 грн. заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 р.
Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" 4402,66 грн третейського збору та 1342 грн. судового збору за видачу виконавчого документу.
Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2023 р. ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 873/284/23 в частині видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 на суму 400 266,43 грн, на суму 4 402,66 грн третейського збору та 1 342 грн. судового збору за видачу виконавчого документу - скасувати.
Було прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 на суму 400 266,43 грн, а також третейського збору на суму 4 402,66 грн та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення на суму 1 342 грн - відмовити.
Підставою для прийняття вказаного судового рішення стало те, що зі змісту договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 вбачається, що останній не містить третейського застереження про передачу спору між Банком та поручителем, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом. Доказів укладення окремої третейської угоди між Банком та поручителем матеріали справи також не містять.
Водночас, пунктом 6.5. Договору поруки сторони прямо погодили, що всі спори, які виникають між сторонами у зв'язку з цим Договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а у разі неможливості їх вирішити шляхом переговорів - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Укладення між банком та позичальником третейської угоди, що міститься в умовах кредитного договору не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої (третейської) угоди не містять.
Як убачається з матеріалів справи, що позивач звертається з позовом до відповідача ОСОБА_2 як до поручителя за вказаним вище договором кредиту № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 р.
Виконавче провадження №75133534, на яке посилається представник відповідача відкрито приватним виконавцем Татарченко В.Г. стосовно боржника ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не є стороною вказаного виконавчого провадження.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 як поручителем по вказаному вище кредитному договору по суті не вирішено.
Так, у зв'язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до кредитного договору, згідно із наданим позивачем розрахунком боргу та випискою по рахунку поручителя, заборгованість відповідача за наведеним кредитним договором, станом на 16.02.2024 року складає 400 266 грн. 43 коп., з яких: 368 077 грн. 32 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 32 189 грн. 11 коп. - заборгованість по відсоткам.
Відповідач не надав суду докази, що сума заборгованості є меншою або відсутня.
Таким чином, відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору та випискою по рахунку.
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення договору поруки між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості його перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 6 004,00 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість по кредитному договору №011/2548/00840839 від 10.03.2020 року в сумі 400 266, 43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6004 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2024 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236, адреса: м . Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, 3- й поверх.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: