Номер провадження 2-о/754/450/24
Справа №754/11694/24
Іменем України
23 серпня 2024 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Негірьової О.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті,
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною заявою, у якій просила встановити факт смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь, Жовтневий (Центральний) район, Донецької області. Необхідність встановлення даного факту в судовому порядку обґрунтована тим, що ця особа померла на території, яка є тимчасово окупованою.
У судове засідання заявниця не з'явилась. До суду надійшла заява від адвоката Каїна Ю.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , з проханням розглянути справу за відсутності сторони заявника.
Представник заінтересованій особи в судове засідання не з'явився.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , заявниця подала свідоцтво про смерть, яке видане відділом реєстрації, що розташовано на окупованій території та лікарське свідоцтво про смерть, яке видано медичною установою, що розташована також на окупованій території, згідно якої вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок: набряку головного мозку та легень, атеросклеротична хвороба лігень.
Оцінюючи свідоцтво про смерть та лікарські свідоцтво про причини смерті, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь, Жовтневий (Центральний) район, Донецької області, встановленим.
Керуючись статтями 2-13, 76-80, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Маріуполь, Жовтневий (Центральний) район, Донецької області, внаслідок набряку головного мозку та легень, атеросклеротичної хвороби лігень.
Рішення підлягає негайному виконанню, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України. Копію рішення направити до Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Червоної Калини, 15А, ЄДРПОУ 26125532.
Повний текст рішення виготовлено 23.08.2024.
Суддя В.В. Бабко