1-кп/754/340/24
Справа № 754/2625/23
Іменем України
23 серпня 2024 року
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42021100000000375 від 31 травня 2021 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
по обвинуваченню, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Києва, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
по обвинуваченню, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6 ,
сторони захисту - обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 42021100000000375 від 31 травня 2021 року відносно ОСОБА_3 , по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з підстав того, що ризики, які існували на момент застосування запобіжних заходів не зменшились та продовжують існувати. Крім того, заявлено клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому та визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Клопотання обґрунтовується тим, що в ході судового розгляду були досліджені докази сторони обвинувачення, обвинувачений визнає свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, кається у скоєному, сторона захисту не наполягає на допиті свідків сторони обвинувачення. Крім того, обвинувачений має намір укласти контракт зі ЗСУ та прийняти участь у захисті Батьківщини.
В ході судового засідання захисник просив задовольнити клопотання та при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 визначити альтернативний запобіжний захід останньому у виді застави у розмірі 500 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо продовження строку тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Суд вислухавши доводи прокурора, позицію сторони захисту, приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Ухвалою суду від 08 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів та визначено розмір застави у розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.
Згідно положень ст. 199 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд має з'ясувати всі обставини, умови, які передбачають застосування такого запобіжного заходу та його подальше продовження.
Так, згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, продовження його строку дії, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які визначені ст. 178 КПК України.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження обвинуваченим строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обраний відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає їх особам, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються.
Про наявність ризику переховування від суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст. 307 КК України. При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за вчинення якого передбачена у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за вчинення якого передбачена у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Обвинувачені не працевлаштовані, без стабільного джерела доходів.
Усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність можливого покарання, обвинувачені можуть переховуватись від суду.
Ризики незаконного впливу на свідків, спроб сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, обґрунтовуються тим, що на даний час, у зв'язку з встановленим порядком дослідження доказів у кримінальному провадженні, свідки сторони обвинувачення не допитувались, рішення про зміну встановленого обсягу досліджень доказів у справі, а саме відмову від допиту свідків, судом не приймалось. Обвинувачені об'єктивно можуть здійснювати незаконний вплив на свідків, що перешкоджатиме здійсненню розгляду кримінального провадження.
При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Крім того, враховуючи кваліфікацію кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинувачених свідчать про можливість існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше утримання обвинувачених під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
За таких обставин, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 його майновий та сімейний стан, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, вважаю що раніше визначений розмір застави достатньою мірою зможе гарантувати виконання обвинуваченим обов'язків покладених на нього, а саме у розмірі - 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Підстав для зменшення розміру застави на даному етапі судового провадження, судом не встановлено.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, характер інкримінованих йому дій, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про його особу, суд не визначає розмір застави в даному кримінальному провадженні.
При вирішенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч.1 ст.194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які він посилається у клопотанні, та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Однак прокурором в судовому засіданні не доведено наявності всіх обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявності ризиків того, що обвинувачена може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом приймається до уваги дані про особу обвинуваченої, яка має визначене місце проживання, наявність малолітніх дітей на утриманні, її належну процесуальну поведінку, яка не переховувалась від суду, з'являлась в судові засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи те, що прокурором не доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, в застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 21 жовтня 2024 року (включно).
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою строком на 60 днів до 21 жовтня 2024 року (включно).
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк Державна казначейська служба України в АДРЕСА_4 , рахунок UA128201720355259002001012089.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.
З дня внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 21 жовтня 2024 року (включно) обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1/ прибувати на виклики до суду;
2/ не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
3/ повідомляти суд про зміну місця проживання;
4/ утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5/ здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають йому право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання щодо обвинуваченої ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвалу суду направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляції до Київського апеляційного суду.
Головуючий: