Справа №338/911/24
21 серпня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.,
з участю: секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 25 червня 2024 року серії ЕНА №2476567 про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що 25 червня 2024 року близько 23 год.25 хв. в м. Львів по вул. Стрийській він керував транспортним засобом марки “Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому про порушення ним правил дорожнього руху, зокрема про керування транспортним засобом із світловим покажчиком повороту червоного кольору, який не відповідає вимозі ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.3.а ПДР. Як наслідок інспектором поліції Майхером Б.Б. була винесена оскаржувана постанова. Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейським не встановлено фактичних обставин справи, не зібрано необхідних доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що транспортний засіб пройшов обов'язкову сертифікацію на відповідність ДСТУ. Переобладнання ним не здійснювалось, будь-яких доказів, що покажчики повороту ним переобладнані чи не передбачені конструкцією транспортного засобу відповідачем не було надано. Факт первинної реєстрації транспортного засобу марки “Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить, що вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим вимогам правил нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу.
Інспектором не було вжито заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення норми кольору покажчиків повороту за вказаних обставин справи, оскільки висновки щодо невідповідності кольору покажчиків повороту на автомобілі були зроблені без вивчення документів на транспортний засіб, без дослідження технічних характеристик та заводських установок. Отже вважає, що він Правил дорожнього руху не порушував та відсутні будь-які підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.
16 липня 2024 року представником відповідача - Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, у якому вказано на його безпідставність. Зокрема відповідач вказує, що згідно Віденської Конвенції про дорожній рух, кількість, розташування, колір, тип і режим роботи світлових приладів визначаються державними і міжнародними стандартами та «Конвенцією про дорожній рух», якими визначено, що на кожному транспортному засобі повинні бути такі світлосигнальні прилади: фари дальнього і ближнього світла, покажчики поворотів, габаритні ліхтарі, сигнали гальмування, ліхтар заднього ходу, ліхтар освітлення номерного знака, світловідбивачі. Відповідно до ДСТУ 3649-2010 п. 6.1.5. на траснпортних засобах, які експлуатуються в Україні - передні та задні показники поворотів повинні бути жовтого кольору.
Стандартом передбачено, що вносити зміни у конструкцію автомобілів, а також застосовувати додаткове обладнання без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком не дозволяється. Тобто, стандартом прямо забороняється використання покажчиків повороту червоного кольору.
Також зазначає, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі пунктів 6-32 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.
Згідно ст. 34 Закону України " Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Отже свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу є лише офіційним документом, який підтверджує постановку автомобіля на облік, та не може свідчити про те, що такий автомобіль відповідає даним технічних приписів та ДСТУ.
Разом з тим, статтями 29, 33 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. статті 37 Закону України «Про дорожній рух», якими передбачено підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.
Зокрема, забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.
Посилаючись на статті 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 року було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Поліцейським Управління було з'ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання пов'язані із можливістю початку розгляду справи.
Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395, з дотриманням вимог пункту 9, а саме - було оголошено, яка справа розглядається, ознайомлено з правами та обов'язками.
Також у відзиві представник відповідача звернув увагу на те, що згідно наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 № 1026 - строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб. Виходячи з цього, відеозапис не є збереженим. Управлінню патрульної поліції не були відомі наміри позивача оскаржувати винесену постанову, та про необхідність збереження відеозапису з відеореєстраторів того дня. Тому просив у задоволенні позову відмовити.
23 липня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив де повторно вказано на безпідставність винесеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу і відсутність доказів на його підтвердження, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказав, що автомобіль марки “Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 був імпортований із США, після чого пройшов процедуру державної реєстрації, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та свідчить про відповідність даного транспортного засобу діючим нормам та стандартам. Жодного переобладнання чи внесення змін в конструкцію автомобіля після сертифікації та реєстрації здійснено не було. Тому винесена постанова є необгрунтованою.
Позивач з'явився у перше судове засідання, яке було відкладено з причин відсутності даних про належне повідомлення відаовідача. В подальшому в призначені засідання не з'явився, подав суду заяву у якій клопотав провести розгляд справи за його відсутності. Заявлений позов підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві клопотав провести розгляд справи за відсутності представника департаменту. У задоволенні позов просив відмовити у зв'язку з його безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, та, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом встановлено, що 25 червня 2024 року о 23 год 35 хв інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2476567 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 вказаного числа у м. Львові на вул. Стрийській керував транспортним засобом марки “Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , використовуючи задні світлові покажчики повороту червоного кольору, здійснивши переобладнання транспортного засобу, що не відповідає вимозі ДСТУ 3649 від 2010 року, чим порушив п. 31.3а Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, експлуатація транспортного засобу, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено частиною 1статті 121 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.
Відповідно до ст.222КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 1 статті 121 КУпАП.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У частині 1 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Таким чином слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови поліцейський Майхер Б.Б. мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним порушенням.
Згідно з п. 31.3а Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
У пункті 31.4.3.а Правил дорожнього руху закріплено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно з п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 засоби освітлення та світлової сигналізації повинні мати колір: ліхтар заднього ходу - білий; покажчики повороту: передній, бічний, задній - авто жовтий; задній габаритний ліхтар - червоний; задній протитуманний ліхтар червоний.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У частині 1 статті 73 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом позовних вимог позивачем не заперечується та обставина, що на керованому ним транспортному засобі були встановлені світлові покажчики повороту червоного кольору, тобто даний факт не підлягає доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов'язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
В Україні оцінка відповідності колісних транспортних здійснюється відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012, № 521, зареєстрованого в Міністерством юстиції України від 14.09.2012 № 1586/21898.
У позовній заяві позивач наполягав на тому, що транспортний засіб марки “Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 пройшов сертифікацію на відповідність ДСТУ, а отже він відповідає обов'язковим вимогам відповідних нормативів та стандартів і його стан залишився незмінним. При цьому позивач, виходячи із положень ч.1 ст.77 КАС України на доведення даного факту міг самостійно подати суду доказ (сертифікат відповідності), однак цього не зробив.
Ухвалою від 24.07.2024 року, суд витребував у сервісного центру МВС №4443 копію сертифікату відповідності, що мав бути отримний в ході реєстрації транспортного засобу марки "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_1 , однак відповідь на виконання ухвали до суд не надійшла.
З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження міг бути виданий уповноваженим органом, а транспортний засіб марки“Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , в свою чергу міг бути зареєстрований і допущений до участі у дорожньому русі лише за умови, що такий транспортний засіб повністю відповідає вимогам чинних в Україні нормативних документів, в тому числі і ДСТУ 3649:2010, який зокрема встановлює, що покажчики повороту мають бути автожовтого кольору. За інших умов такий сертифікат взагалі не міг би бути виданий.
При внесенні змін до конструкції транспортного засобу, що порушують вимоги Наказу Міністерства Інфраструктури України № 521 від 17.08.2012 року сертифікат є недійсний.
З урахуванням встановлених у справі обставин, оскільки станом на 25 червня 2024 року транспортний засіб марки "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_1 , мав покажчики повороту червоного кольору, то суд приходить до висновку, що після сертифікації цього транспортного засобу було допущено переобладнання світлових покажчиків повороту, оскільки вони не відповідають вимогам п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010.
Наведені у позовній заяві твердження позивача про те, що особисто позивачем переобладнань світлових покажчиків повороту не здійснювалось, не звільняють позивача від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки відповідальність за вказаною статтею настає не за переобладнання особою транспортного засобу, а за керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Позивач, як водій, на виконання вимог п.2.3 а) ПДР зобов'язаний був для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан автомобіля і комплектність транспортного засобу.
Стосовно посилання позивача на Правила ЄЕК ООН №48-03, які є додатком до Женевської угоди 1949 року, то суд зазначає, що позивачем не наведено ні конкретної норми, ні контексту в якому таке тлумачення цитується.
Інші наведені у позовній заяві твердження позивача не спростовують правильності прийнятого рішення.
Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови не є протиправними.
Беручи до уваги, що станом на 25 червня 2024 року світлові покажчики повороту транспортного засобу марки "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_1 , не відповідали ДСТУ 3649:2010, суд констатує, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 2476567 від 25 червня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення є законною та підстави для її скасування відсутні.
Судом не встановлено факту порушення відповідачем прав, свобод або законних інтересів ОСОБА_1 за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 286 КАС України,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя Л.М. Битківський