Справа № 148/1957/24
Провадження №1-кс/148/457/24
23 серпня 2024 року м. Тульчин
Слідчий суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина клопотання старшого слідчого Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №12024020180000306, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орджонікідзе Ширяївського району Одеської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
встановив:
Старший слідчий Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся в суд з вказаним вище клопотанням, яке погоджено з прокурором Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , 22.08.2024 близько 00:30 години в АДРЕСА_2 та заздалегідь знаючи, що на території домогосподарства АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в гаражному приміщенні знаходиться автомобіль марки «ЗАЗ 11028», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні останньої, раптовий вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом.
Далі, ОСОБА_5 , маючи злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, через незамкнену хвіртку, шляхом вільного доступу проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2 , та шляхом пошкодження навісного замка проник до гаражного приміщення, де знаходився автомобіль марки «ЗАЗ 11028», д.н.з. НОМЕР_1 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи ні дійсного, ні гаданого права керувати чи володіти транспортним засобом, без дозволу власника та всупереч його волі, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись цим, таємно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використати його для власних потреб, шляхом з'єднання електропроводів завів двигун та виїхав з території домогосподарства, тим самим розпорядився викраденим транспортним засобом на власний розсуд.
22.08.2024 о 18:05 год. в рамках кримінального провадження №12024020180000306 згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України ОСОБА_5 затримано. 23.08.2024 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.
Необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтована тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілу.
На переконання слідчого, про ризик переховаування від слідства свідчить той факт, що ОСОБА_5 перебуває в розшуку згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №357/8184/22 від 26.06.2024, оскільки уникає розгляду кримінального провадження №12022116030000428 від 14.04.2022, в якому обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
А тому слідчий просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали в повному обсязі за обставин, викладених вище. Вважають, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не має стійких соціальних зв'язків та не працює, а тому може переховуватись від суду та слідства, може впливати на свідків та потерпілу, адже йому відомо їх місце проживання, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили щодо клопотання слідчого та просили обрати підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Захисник вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, які б вказували на необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу, та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Підозрюваний пояснив, що потерпіла є особою, в якої він тимчасово останній час проживав, так як там допомагав по господарству. Іноді потерпіла дозволяла йому користуватись автомобілем, щоб щось привезти. Однак даного разу він дозволу на користування автомобілем не запитував і не отримував. Думав, що поставить автомобіль на місце і власниця не буде заперечувати. Зазначив, що заволодівши автомобілем, поїхав ним у сусіднє село. Вважає, що цілодобовий арешт можна визначити йому за місцем проживання брата: АДРЕСА_4 . Зазначив також, що постійно в брата не проживає, живе, де йому захочеться, постійної роботи не має.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників щодо нього, дослідивши додані до клопотання докази, суд доходить наступного.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» № 14 від 19.12.2014 зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Крім того, з аналізу ч.2 ст. 177 КПК України вбачається, що, крім наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК, слід враховувати, що підставою застосування запобіжного заходу має бути наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, згідно рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На час розгляду клопотання органом досудового слідства ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
З досліджених в судовому засіданні доказів слідчий суддя дійшов переконання, що слідчим, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Обґрунтуваність даної підозри підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: копією рапорту від 22.08.2024 (а.п. 8), копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.08.2024 (а.п. 9), копією протоколу огляду від 22.08.2024 (а.п. 12,13), протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 22.08.2024 (а.п. 14), копією протоколу огляду від 22.08.2024 (а.п. 18, 19), копіями протоколів допиту свідків від 07.05.2024 (а.п. 20, 21, 22, 30), копією протоколу затримання особи від 22.08.2024 (а.с. 23, 24), копією висновку амбулаторного медичного огляду від 22.08.2024 (а. с. 27).
Також, на переконання суду, прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися та ухилитись від суду з метою уникнення відповідальності, оскільки не має стійких соціальних зв'язків та жодних стримуючих факторів, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Про це, на думку слідчого судді, свідчить і той факт, ОСОБА_5 , знаючи, що на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, уникає його розгляду в зв'язку з чим 26.06.2024 оголошений в розшук. Крім того, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілу, оскільки йому відоме місце їх проживання.
Вказане свідчить про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу з метою запобігання вказаним ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про те, чи підлягає застосуванню до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, чи більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя керується вимогами ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.
Також слідчим суддею приймається до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
З врахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, існуючих ризиків, особи підозрюваного, який негативно характеризується за місцем проживання, не має постійного місця проживання та реєстрації, не працює, не має власної сімї, що свідчить про відсутність у нього стримуючих факторів, слідчий суддя не вбачає ґрунтовних підстав та можливості застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як на тому наполягала сторона захисту, як такого, що достатній для запобіганню наявним ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків. Крім того, стороною захисту не доведено, що за адресою, яку вони просять визначити місцем домашнього арешту для підозрюваного дійсно проживає його брат та останній надає на це свою згоду. На переконання слідчого судді, запобіжним заходом який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також запобігти наявним ризикам в даному випадку може саме тримання під вартою.
З огляду на вказане слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає, що воно підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тому слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_5 , як альтернативу - заставу в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн. Визначаючи підозрюваному заставу, слідчий суддя виходить із того, що такий її розмір під загрозою її втрати утримуватиме підозрюваного від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов'язки, при цьому не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилось би на безальтернативне.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідними покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 350 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, до 21.10.2024 включно.
Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
З дня внесення застави строком на два місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику СІЗО ДУ "Вінницька установа виконання покарань № 1".
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 23.08.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1