вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2024 р. Cправа № 902/255/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", 01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 30а, офіс 23, ідентифікаційний код юридичної особи 43801489
до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925
про стягнення 1 145 255,82 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Касіяненко І.В., згідно ордеру
від відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 05.03.2024 надійшла позовна заява № б/н від 01.03.2024 (вх. № 260/24 від 05.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у розмірі 1 145 255,82 гривень, з яких: 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 11.03.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 01.03.2024 (вх. № 260/24 від 05.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
19.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою від 25.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/255/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 18 квітня 2024 року о 14:00 год.
11.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 10.04.2024 (вх. № 01-34/3854/24) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, зазначив про часткове визнання позову згідно наданого ним розрахунку заборгованості.
11.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-34/3858/24 від 11.04.2024) про відкладення розгляду справи.
11.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-34/3862/24 від 11.04.2024) про долучення доказів.
12.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 01-34/3931/24 від 12.04.2024) про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
15.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 01-34/3972/24 від 15.04.2024) про об'єднання в одне провадження справ № 902/225/24 та № 902/371/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023.
15.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/3981/24).
У судовому засіданні 18.04.2024 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання позовних вимог та про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження, які занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 18.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 14:30 09.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.04.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 01-34/4181/24).
22.04.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 01-34/4267/24).
07.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх. № 01-34/4770/24).
09.05.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" № б/н від 08.05.2024 (вх. №560/24 від 09.05.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про зобов'язання ТОВ "СК Енерджі Груп" внести зміни до пункту 5.1. договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у редакції позивача за зустрічним позовом.
Ухвалою від 14.05.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" разом з матеріалами повернуто позивачу за зустрічним позовом.
Ухвалою від 16.05.2024 судом повідомлено сторони про призначення підготовчого засідання на 24.05.2024.
24.05.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 24.05.2024 (вх. № 01-34/5453/24) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Ухвалою від 24.05.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/255/24, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.06.2024 року об 11:00 год.
За наслідком судового засідання 25.06.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/255/24 по суті до 10:00 19.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 19.07.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 14:00 01.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
31.07.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 01.08.2024 року о 14:00 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я представника відповідача.
У судовому засіданні 01.08.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/255/24 по суті на 12:00 13.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
13.08.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 01.08.2024, що підтверджує відповідна довідка про доставку електронного листа.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом встановлено, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи.
З огляду на повторну неявку представника відповідача та оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи, суд у судовому засіданні 13.08.2024 на місці ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, у задоволенні клопотання представника відповідача від 13.08.24 про відкладення розгляду справи відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення 1 145 255,82 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитого природного газу, з якої 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 січня 2023 року між ТОВ "СК Енерджі Груп" та Комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія" було укладено договір на постачання природного газу № 013-23.
У грудні 2023 відповідачем було спожито газ обсягом 41,3714 тис.куб.м на суму 1 171 913,86 грн. з ІІДВ.
Позивачем зазначено про направлення 19 січня 2024 року на адресу КП "Вінницька транспортна компанія" претензії № 05/19.01 від 19.01.2024 року на суму 1 189 390,47 грн (з урахуванням боргу по рахунку на оплату №1665 за грудень 2023 року та пені, визначеної в договорі (станом на 19.01.2024 року - 17 476,61 грн)).
29 січня 2024 року КП "Вінницька транспортна компанія" частково оплатило рахунок № 1665 за грудень 2023 року на суму 75 579,99 грн.
У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати фактично спожитого газу у розмірі 1 096 333,87 гривень, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу у примусовому порядку, а також про стягнення 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив укладення між сторонами договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 та зазначив, що постачання природного газу було розпочато з 01.02.2023, проте з огляду на коливання ціни на газ на переконання відповідача ціна на газ підлягає щомісячному перегляду. Відповідач зазначає про звернення 16.05.2023 до позивача із листом №399 про перегляд ціни, у відповідь на який позивач листом №25/05-02 від 25.05.23 відмовився від коригування ціни на газ за попередні періоди. Відповідач зазначив, що 21.07.2023 листом №606 ним було запропоновано встановити ціну серпня місяця 2023 року (на майбутнє), проте відповіді на таку пропозицію ним не отримано, що варто розцінювати як відмову.
Відповідач зауважує, що позовними вимогами є стягнення заборгованості за спожитий газ у розмірі 1 096 333,87 гривень, за ціною 28 326,6667 грн/тис.куб.м. за неоплачений у грудні об'єм газу у розмірі 38 703,24 м. куб. (1 096 333,87 : 28 326,6667 = 38 703,24 м. куб.).
Відповідачем зазначено про невизнання такої заборгованості, оскільки на його переконання весь спожитий газ за період дії договору був оплачений виходячи із справедливих цін які діяли на ринку за період дії договору постачання природнього газу №013-23 від 13.01.2023. Протиправна бездіяльність позивача щодо перегляду ціни на газ на переконання відповідача призвела до переплати на суму 892 959,19 гривень, а тому відповідач зазначає про визнання ним боргу в сумі 7 884,12 гривень, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у наступному відсотковому співвідношенні - (7 884,12 : 1 088 449,75) х100 = 0,724 %.
Позивач у відповіді на відзив зауважив, що відповідно до умов пунктів 5.3., 12.3., 12.9. договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання виключно додаткової угоди, всі зміни і доповнення до договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Відтак на переконання позивача сторонами не було узгоджено іншої ціни на газ ніж визначено у актах.
Позивач стверджує, що надісланий відповідачем на електронну адресу лист № 399 не містить електронного підпису та електронної печатки уповноваженої особи відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а оригінал вказаного листа відповідачем не надіслано, що суперечить вимогам пункту 12.4 договору; лист відповідача № 399 від 16.05.2025 не є належним документальним підтвердження коливання ціни товару.
Також позивачем зазначено, що рахунки та акти приймання-передачі відповідачем отримано без заперечень та зауважень, договором передбачено право споживача розірвати договір, однак відповідач не скористався цим правом та продовжував споживати природний газ, а відтак, на переконання позивача погодився із ціною товару, визначеною у пункті 5.1 договору.
Позивач зауважує, що відповідач не здійснював щомісячне звернення до постачальника про перегляд ціни на природний газ, не надавав постачальнику документального підтвердження коливання ціни товару на ринку виданими компетентними органами, на переконання позивача ціна постачальника є обґрунтованою, оскільки передбачає не тільки закупівельну ціну, а інші витрати, які несе постачальник у зв'язку із виконанням договору, постачальник закуповує газ з урахуванням планових обсягів заздалегідь та зберігає його для потреби споживача у газовому сховищі, доводи відповідача є необгрунтованими, а тому позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися заперечення, додаткові пояснення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
13.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія" (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 013-23 на постачання природного газу (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (т.1 а.с. 15-24).
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу газ вітчизняного/іноземного походження в обсязі 225 тис. куб. м..
Постачання газу за даним договором здійснюється за умови виконання сторонами умов даного договору (пункт 3.1. договору).
Згідно пункту 3.2. договору облік спожитого природного газу здійснюється на підставі показів комерційних вузлів обліку газу споживача, а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L.
Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що постачальник передає газ споживачу у пунктах приймання-передачі газу (надалі - «Пункти приймання-передачі»), а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
За змістом пункту 4.3 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов'язковим для сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід'ємною частиною даного договору.
Акти прийому-передачі газу, що зазначені у пункті 4.3. даного договору, складає постачальник з наступним погодженням з споживачем до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяцем (пункт 4.4. договору).
Відповідно до пунктів 4.5., 4.6. договору обсяг споживання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу споживача, з урахуванням п.7.2.2. даного договору. Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним договором в пунктах приймання-передачі.
При відмові споживача від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3. даного договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу ( пункт 4.7. договору).
Положеннями пункту 5.1. договору сторони погодили, що ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником споживачу на умовах даного договору, в національній валюті України складає 23 605 грн. 56 коп., крім того ПДВ (20%)- 4 721 грн. 11 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується постачальником ГТС. Разом: 28 326 грн. 67 коп.
Згідно пункту 5.2 договору фактична сума (ціна) даного договору складає 5 311 250,00 грн. (п'ять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ (20%) - 1 062 250 грн. 00 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України. Разом: 6 373 500 грн. 00 коп. з ПДВ.
За змістом пункту 5.3. договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною даного договору.
Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.
Перегляд вартості газу здійснюється щомісячно.
Зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливання такої ціни на ринку за одиницю товару. При цьому, ціна товару визначена на основі біржових котирувань, не повинна перевищувати ринкову ціну газу, що може зокрема визначатися за на підставі діючих тарифів НАК Нафтогаз України.
За базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону закупівлі, за наслідками якої укладено договір.
Відповідно до пункту 5.5. договору всі рахунки, що виставляються постачальником споживачу містять чітку інформацію про суми платежу, порядок та строки оплати, відповідно до цього договору.
Порядок проведення розрахунків врегульовано сторонами у статті 6 договору.
Згідно пункту 6.1. договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку передбаченому п. 6.1.1.
За умовами підпункту 6.1.1. договору розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:
- перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;
- друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;
- третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;
- остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди.
Відповідно до підпункту 6.1.2. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей по фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту прийому-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Указана звірка оформлюється актом звірки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 6.2. договору).
Згідно пункту 6.3. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер даного договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку-фактури постачальника. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
За умовами пункту 6.4. договору надлишкові грошові кошти, які надійшли від споживача, постачальник зараховує як попередню оплату за умови відсутності у споживача заборгованості за даним договором.
Згідно пункту 8.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ.
Відповідно до пункту 12.3 договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, крім випадків, передбачених п.п. 2.1.4, 9.3. даного договору.
За умовами пункту 12.9 договору сторони домовились, що даний договір є укладеним, а зобов'язання постачальника щодо постачання планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов'язання споживача щодо оплати планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладення додаткової угоди до даного договору у разі зміни ціни природного газу.
Пунктом 13.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.01.2024 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Договір підписано уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
29.03.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою внесені зміни до статті 14 договору (адреси, реквізити та підписи сторін) (т. 1 а.с. 25).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за період постачання газу - грудень 2023 року виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1665, складено та направлено акт приймання - передачі природного газу за грудень 2023 року № 1898 у кількості 41,3714 тис.м3 на загальну суму з 1 171 913,86 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 26-28, т.2 а.с. 51-52).
Обсяг поставленого позивачем та спожитого відповідачем природного газу у грудні 2023 року - 41 371,40 м.куб. підтверджується даними з платформи ММС та довідкою оператора Вінницької філії ТОВ «Газорозподільнімережі України» від 23.07.2024 року № ВФ/100-104/12-вих-2613-24 (т. 1 а.с. 33-35, т. 2 а.с. 6, 68).
Матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого у грудні 2023 року природного газу у визначеному договором порядку.
19.01.2024 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію від 18.01.2024 року № 04/18.01 про сплату заборгованості за поставлений у грудні 2023 року газ у сумі 1 171 913,86 гривень та пені у розмірі 17 476,61 гривень (т. 1 а.с. 29-32).
29.01.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 700 000,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: "оплата за газ природний січень 2024р зг.рах. № 4 від 12.01.2024р. Дог. 013-23 від 13.01.2023р.", що підтверджується платіжною інструкцією № 410 від 29.01.2024.
Як зазначено позивачем, з огляду на наявність заборгованості за попередні періоди із 700 000,00 гривень позивачем зараховано у рахунок погашення заборгованості за поставлений газ за попередні періоди, у тому числі у сумі 75 579,99 гривень за грудень 2023 року.
Доказів погашення решти суми заборгованості у розмірі 1 096 333,87 гривень матеріали справи не містять
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 145 255,82 гривень, з яких: 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 року 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем за спірний період - грудень 2023 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (природного газу) через приєднану мережу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).
Судом установлено, що позивачем на виконання умов договору постачання природного газу здійснено на користь відповідача поставку газу у грудні 2023 року в обсязі 41 371,40 м.куб. на суму 1 171 913,86 гривень з ПДВ.
Із матеріалів справи вбачається, що обсяг фактично спожитого відповідачем природного газу у грудні 2023 року підтверджується даними з платформи ММС та довідкою оператора Вінницької філії ТОВ «Газорозподільнімережі України» від 23.07.2024 року № ВФ/100-104/12-вих-2613-24 (т. 1 а.с. 33-35, т. 2 а.с. 6, 68).
Обсяг спожитого природного газу у грудні 2023 року - 41 371,40 м.куб. відповідачем не спростовано та визнано останнім у зустрічному розрахунку заборгованості за договором (додаток № 1 до відзиву на позовну заяву т. 1 а.с. 92, додаток № 3 до заперечень т. 1 а.с. 163 (зворот).
Вартість спожитого відповідачем газу, яка зазначена позивачем у рахунку на оплату № 1665 та у акті приймання - передачі природного газу за грудень 2023 року № 1898 відповідає ціні газу погодженій сторонами у пункті 5.1 договору (28 326,66667 гривень з ПДВ). Загальна вартість поставленого у грудні 2023 газу становить 1 171 913,86 гривень з ПДВ.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 12.01.2024 надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату спожитого відповідачем природного газу № 1665 та акт приймання-передачі природного газу №1898 за грудень 2023 року згідно договору № 013-23 від 13.01.2023, вказаний акт не підписаний відповідачем (т. 1 а.с. 26-28).
Судом враховано, що за умовами пунктів 7.1.3., 7.1.4 споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків, і, у випадку незгоди із порядком розрахунків або розрахованої суми, вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх у встановленому цим договором порядку. Провести звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта.
Докази звернення відповідача до позивача у порядку передбаченому пунктами 7.1.3., 7.1.4 договору у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення господарської операції з постачання газу у грудні 2023 з погодженим сторонами обсягом поставленого газу, вартістю та загальною сумою постачання газу позивачем виписано та зареєстровано податкову накладну № 156 від 31.12.2023 (т. 2 а.с. 69-70).
Таким чином, обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу у грудні 2023, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу у грудні 2023 року, які входять до предмета доказування у цій справі підтверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем.
З урахуванням зарахованих позивачем у рахунок погашення заборгованості за грудень 2023 року 75 579,99 гривень (сплачених 29.01.2024), заборгованість відповідача за поставлений природний газ у грудні 2023 року становить 1 096 333,87 гривень.
Положеннями частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно підпункту 6.1.1. договору розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:
- перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;
- друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;
- третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;
- остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди.
Відповідно до підпункту 6.1.2. звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей по фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту прийому-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Указана звірка оформлюється актом звірки.
За умовами пункту 6.2. договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Проте, як установлено судом, відповідачем зобов'язання за договором постачання природного газу щодо здійснення оплати вартості поставленого у грудні 2023 року природного газу на суму 1 096 333,87 гривень належним чином не виконані.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за договором в частині сплати заборгованості в сумі 1 096 333,87 гривень є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем у грудні 2023 року газ матеріали справи не містять.
Доводи відповідача щодо оплати спожитого газу за період дії договору з урахуванням коригування ціни на газ та виходячи із цін, які діяли на ринку за період дії договору постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 судом відхиляються, оскільки відповідачем не доведено обставини зміни ціни природного газу у порядку передбаченому договором, додаткові угоди про перегляд ціни на природний газ, зокрема за грудень 2023 року сторонами не укладались.
Суд також звертає увагу, що згідно положень частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2023 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу з урахуванням здійсненого відповідачем часткового розрахунку, обсягу та узгодженої вартості спожитого газу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 096 333,87 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних нарахованих відповідачу у зв'язку із несвоєчасною оплатою за договором.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Положеннями пункту 9.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п.п. 6.1, 6.1.1., 6.2. даного договору постачальник має право вимагати від споживача сплати на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми про строченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується споживачем протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання споживачем вимоги постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк споживач вважається таким, що має заборгованість за даним договором.
Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за отриманий газ за договором мав бути здійснений до 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, тобто до 10.01.2024 року, прострочення з оплати виникло з 11.01.2024 року. Разом з тим станом на 11.01.2024 року зобов'язання з оплати 1 096 333,87 гривень заборгованості відповідачем не були виконані.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено на суму заборгованості (1 096 333,87 гривень) за спожитий у грудні 2023 газ за період з 11.01.2024 по 29.02.2024. Сума нарахованої позивачем пені становить 44 506,95 гривень.
Здійснивши перерахунок пені в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням суми простроченої заборгованості, суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості складає 44 931,72 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 44 506,95 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних судом враховано таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроеної суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Як вбачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок 3 % річних здійснено на суму заборгованості (1 096 333,87 гривень) за спожитий у грудні 2023 газ за період з 11.01.2024 по 29.02.2024. Сума нарахованих позивачем 3% річних становить 4 415,00 гривень.
Здійснивши розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням суми простроченої заборгованості, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 4 493,17гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 3% річних визначена позивачем є меншою ніж сума 3% річних визначених судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 4 415,00 гривень.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 214610 від 01.03.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 17 178,84 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 17 178,84 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 30а, офіс 23, ідентифікаційний код юридичної особи 43801489) 1 145 255,82 гривень (один мільйон сто сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень, 82 копійки), з яких 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повний текст рішення складено 23 серпня 2024 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.