Центральний районий суд м. Миколаєва
справа № 490/6514/24
провадження 1-кп/490/823/2024
Іменем України
13 серпня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор - ОСОБА_6 ,
сторона захисту: обвинувачений - ОСОБА_5 , захисник - ОСОБА_7
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024150000000077 від 19 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.114-2 КК України (справа №490/6514/24, номер провадження 1-кп/490/823/2024).
08.08.2024 р. протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів вказану справу було розподілено та передано для розгляду колегії суддів у складі суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під головуванням судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні суддею ОСОБА_2 було подано заяву про самовідвід. В обґрунтування поданої заяви суддя зазначила, що кримінальне провадження №22024150000000077 від 19 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.114-2 КК України було виділене з матеріалів кримінального провадження № 22023150000000263, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, у межах якого слідчим суддею ОСОБА_2 в ході досудового розслідування вирішувались питання про надання дозволу на проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , про арешт майна, яке вилучене в ході проведення 01.03.2024 року обшуку за місцем реєстрації і фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.
Учасники процесу заявлений самовідвід підтримали, та вважали його таким, що підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву про самовідвід, вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією № 2006/13 Економічної та Соціальної Ради ООН, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з'їзду суддів України 24 жовтня 2002 року, необхідно пам'ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
За змістом пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів «Про щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Наявність безсторонності визначається за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , про арешт майна, яке вилучене в ході проведення 01.03.2024 обшуку за місцем реєстрації і фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України у межах кримінального провадження № 22023150000000263, слідчий суддя ОСОБА_2 з'ясовувала питання безпосередньо пов'язані з подіями, які викладені у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №22024150000000077 від 19 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, тому відповідно вказане є обставинами, що викликають сумнів у неупередженості судді, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові №13-133в018 від 14 листопада 2018 року у справі №1-76/2007 (постанова від 13.12.2018 у справі № 552/4932/17).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений суддею ОСОБА_2 самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 75-79, 80 КПК України, суд,
Заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 від участі у розгляді кримінального провадження № 22024150000000077 від 19 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 490/6514/24, провадження 1-кп/490823/2024).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3