"21" серпня 2024 р. Справа153/1229/24
Провадження1-кп/153/75/24-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025170000043 від 13 липня 2024 року, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , який народився у 1978 році у грудні місяці 03 числа, уродженець села Гонорівка Ямпільського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, непрацюючий, одружений, раніше не судимий, у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України,
за участю прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської
окружної прокуратури Вінницької області - ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
13 липня 2024 року у період часу з 01:30 год. по 01:45 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходив повз домоволодіння АДРЕСА_2 , власником якого являється ОСОБА_6 , під час чого у ОСОБА_3 виник умисел на незаконне проникнення до житлового будинку, що розташований за вищевказаною адресою. Реалізовуючи вказаний злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, ОСОБА_3 , з метою відшукання своєї дружини, шляхом вільного доступу проник на територію вищевказаного домоволодіння, після чого, шляхом вільного доступу, без дозволу власника, проник до житлового будинку, де був виявлений ОСОБА_7 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим порушив гарантоване кожній особі право на недоторканість житла, передбачене ст.30 Конституції України.
Крім цього, 13 липня 2024 року ОСОБА_3 приблизно о 01:45 год., перебуваючи у кімнаті житлового будинку АДРЕСА_2 , заздалегідь взявши із собою дерев'яну палицю, виявив лежачу на ліжку ОСОБА_7 , яку сплутав із своєю дружиною. В цей момент у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_3 13 липня 2024 року приблизно о 01 год. 50 хв., тримаючи в правій руці дерев'яну палицю, наніс нею один удар в ділянку лівої ступні та пальців кисті лівої руки.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців 2-го, 3-го пальців лівої кисті і лівої ступні, які згідно висновку експерта №73 від 15 липня 2024 року по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян та ч.1 ст.125 КК України, тобто, в умисному легкому тілесному ушкодженні.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь 8500 грн. моральної шкоди 1500 грн. матеріальної шкоди підтримала в повному обсязі.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних проступків визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив місце, час та обставини вчинення кримінальних проступків, в скоєному щиро розкаявся. Щодо цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди вказав, що позовні вимоги визнає частково та не заперечує щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 500 грн.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Досліджені та проаналізовані зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях обвинуваченого, їх об'єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред'явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_3 у незаконному проникненні до житла, що порушує недоторканість житла громадян та в заподіянні ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень.
Оцінюючи усі докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян та ч.1 ст.125 КК України, тобто, в умисному легкому тілесному ушкодженні.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 та ч.1 ст.125 КК України, так і особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального проступку, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений та має на утриманні малолітню дитину.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення кримінальних проступків у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками, обставини, які пом'якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання, так і особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а тому має підстави застосувати відносного нього міру покарання у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст.162 КК України та міру покарання у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст.125 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань.
Вказані вид та міра покарання є достатніми для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.
Щодо заявленого цивільного позову
Під час судового провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь 10 000 грн. моральної та матеріальної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст.128, 129 КПК України, ст.13 ЦПК України, ст.1166 ЦК України і вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_7 не надано жодних доказів, які б підтверджували розмір понесених нею витрат на купівлю медичних препаратів, відвідування психолога її дитиною, а також витрат, які були понесені нею на проїзд до смт.Томашпіль до судмедексперта у сумі 1 500 грн., а тому в цій частині позову слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 8 500 грн. суд зазначає наступне: відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій у розмірі 8 500 грн. визнав в повному обсязі, суд вважає встановленим заподіяння ОСОБА_7 кримінальним проступком моральної шкоди у розмірі 8 500 грн.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.128, 129, 349, 368-371, 373-374, 381, 382, 392-393, 395 КПК України, ст.ст. 13, 81 ЦПК України ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду, з урахуванням особливостей, передбачений ст.394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1