Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1236/24
22.08.2024 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Васільєва С.В.,
за участю секретаря судового засідання Болюх А.М.,
позивача ОСОБА_1
представника ГУНП в Хмельницькій області Гладкоскок С.В.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції №4 (м.Красилів) Хмельницького РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області сержанта поліції Прокопчука Владислава Ігоровича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1.Визнати постанову про адміністративне правопорушення, складену працівниками Відділення поліції, номер 4, міста Красилів, Хмельницького району, Хмельницької області від 30.07.2024, недійсною.
2.Скасувати накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
3.Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відсутність відеозапису, який підтверджує факт вчинення правопорушення, ставить під сумнів обґрунтованість складання постанови.
Також позивач вказує, що попереду нього рухався автомобіль зі швидкістю менше 30 км/год, що змусило його виконати маневр обгону, перетнувши суцільну лінію розмітки 1.1.
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 13.08.2024 залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017; код ЄДРПОУ 40108824).
Ухвалою суду від 16.08.2024 постановлено провести судове засідання по адміністративній справі в режимі відео конференції з представником Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правопорушення мало місце. З аналізу відеозапису зі стаціонарної камери відеоспостереження було встановлено, що позивач порушив вимоги ПДР, а відтак доводи позивача, викладені у позові, спростовуються наявними доказами.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що поліцейський не надав доказів вчинення порушення на місці зупинки, тому позивач не знав, за яке саме порушення складено постанову. Крім того, вказав, що у постанові зазначено, що водій перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1, у той час як подвійна суцільна лінія розмітки є лінією 1.3.
Представник ГУНП в Хмельницькій області у задоволенні позову просила відмовити. Вказала, що згідно відеозапису поліцейський пропонував позивачеві проїхати до місця вчинення правопорушення, на що останній відмовився. Також вказала, що відповідальність за п.8.5.1 ПДР кваліфіковано правильно. На запитання позивача, чи є сертифікованою камера стаціонарного відеоспостереження, повідомила про можливість використання відеодоказів відповідно до ст.40 Закону України "Про Національну поліцію",
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив такі обставини.
Згідно оскаржуваної постанови, 30.07.2024 о 11:19:21 у м.Красилів по вул.Грушевського водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.
У постанові вказано, що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУПАП, застосовано штраф у розмірі 340 грн.
Відповідно до наданих суду відеодоказів, дорожня розмітка на ділянці проїзної частини, де позивач здійснив маневр, має чітке зображення подвійної суцільної лінії.
У судовому засіданні позивач після перегляду відеодоказів підтвердив перетин подвійної суцільної лінії, однак звернув увагу на те, що така згідно ПДР є лінією 1.3 (подвійна суцільна лінія), а не 1.1 (вузька суцільна лінія), як вказано в оскаржуваній постанові.
Також, згідно відеодоказу, причиною маневру (та, як наслідок, перетину суцільної лінії) було об'їзд дорожнього пагорбу («лежачого поліцейського»), розташованого перед нерегульованим пішохідним переходом.
Далі, після вказаного маневру, за транспортним засобом позивача слідує поліцейський автомобіль.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є порушення правил дорожнього руху, а саме порушення розмітки проїзної частини доріг.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Детальний опис груп і значень дорожньої розмітки наведений у розділі 34 «Дорожня розмітка» ПДР України.
Підрозділом 1 розділу 34 ПДР України передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є, зокрема, лінії 1.1 (вузька суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).
У пункті 34 ПДР України вказано, що лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Водночас, дорожній пагорб, влаштований для примусового зниження швидкості руху транспортних засобів, згідно аналізу Правил дорожнього руху, є дорожнім обладнанням і застосовується, як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху та є пристроєм примусового зниження швидкості транспортних засобів (пункт є розділу 8.6 ПДР).
Отже, дорожній пагорб, влаштований для примусового зниження швидкості руху транспортних засобів, не є «нерухомою перешкодою, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію» у розумінні винятку пункту 34 ПДР України.
Водночас, перетинати лінію 1.3 забороняється взагалі, винятків для цього немає.
З оглянутого судом відеозапису, який долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву, встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом, здійснює перетин двох горизонтальних суцільних смуг на дорозі (лінію 1.3), після чого повертається на свою смугу руху. Далі за транспортним засобом позивача слідує поліцейський автомобіль.
Таким чином, позивач, керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна лінія», та здійснив її перетин.
Зазначення у постанові інспектором про те, що водій перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1 (а не 1.3), не може поставити під сумнів наявність факту порушення ПДР позивачем.
Підставою для скасування рішення є не будь-які неточності чи невідповідності у постанові, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на обґрунтованість і законність прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Скасування оскаржуваної постанови лише з формальних підстав (які не вплинули і не могли вплинути на її правомірність) в даному випадку є неприпустимим, враховуючи наявність належних та достатніх доказів, які дійсно підтверджують вчинення позивачем порушення ПДР.
Крім того, позивач у судовому засіданні після перегляду відеозапису також підтвердив, що перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3.
Що стосується посилання позивача у судовому засіданні стосовно відео із стаціонарного відеоспостереження, яким зафіксовано здійснене позивачем правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Тобто, положення Закону України "Про Національну поліцію" надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Таким чином, позивачем не спростовано факт порушення ним п.8.5.1 ПДР, а саме перетин подвійної суцільної лінії розмітки, та, відповідно, і факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.
Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-250, 286 КАС України, суд ,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 серпня 2024 року.
Суддя С. В. Васільєв