22 серпня 2024 року
м. Київ
справа №140/28018/23
адміністративне провадження № К/990/31927/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №140/28018/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100168/2 від 06 квітня 2023 року та №UA209000/2023/100237/2 від 17 травня 2023 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000971 та №UA209230/2023/001327.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позов задоволено.
12 січня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року заяву представника позивача про винесення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн гривень 00 копійок. У стягненні решти суми витрат відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/28018/23 змінено, викладено абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення у наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч) гривень 00 копійок». У решті додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/28018/23 залишено без змін.
Не погодившись з додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.
Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у цій справі з моменту їх ухвалення стала невід'ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №140/28018/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко