22 серпня 2024 року
м. Київ
справа №440/4122/23
адміністративне провадження №К/990/31300/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області треті особи: ОСОБА_2 , Департамент контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі також - відповідач, УДМС України в Полтавській області), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позову від 20 липня 2023 року, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати висновок за результатами розгляду подання УДМС України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , затверджений 16 березня 2023 року заступником начальника УДМС в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13.06.2017 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , - визнано протиправним та скасовано в частині посилання на пункт 5 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію". В решті Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року залишено в силі і без змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 24 лютого 2023 року №2/3/3-3501нт про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у цій справі залишено без змін.
21 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі.
Також на офіційну електронну адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (kаs@supreme.court.gov.ua) надійшов електронний лист з вкладеннями від ОСОБА_1 , а саме: касаційна скарга датована 21 липня 2024 року на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі.
01 серпня 2024 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" позивач надіслав до Верховного Суду дві заяви про відкликання касаційної скарги.
Ухвалами Верховного Суду від 05 серпня 2024 року задоволено дві заяви ОСОБА_1 про відкликання касаційної скарги на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі та повернуто касаційні скарги ОСОБА_1 .
12 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі.
Разом з касаційною скаргою була подана заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича, Прокопенка Бориса Анатолійовича та Кашпур Ольги Валеріївни.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича та Кашпур Ольги Валеріївни визнано необґрунтованою. Справу передано для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича та Кашпур Ольги Валеріївни.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А. та Кашпур О.В. від участі у розгляді справи цієї справи.
15 серпня 2024 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" третя особа - ОСОБА_2 надіслала заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича, Соколова Володимира Миколайовича та Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді цієї справи, яка ухвалою суду визнана необгрунтованою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А., Соколова В.М. та Кашпур О.В. від участі у розгляді цієї справи.
21 серпня 2024 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" позивач надіслав заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича .
В заяві зазначено, що позивачем отримано інформацію від Координатора Громадської ради доброчесності щодо судді Уханенко С.А. у вигляді ВИСНОВОК від 03 лютого 2019 року, у якому, зокрема, зазначено (станом на 03 лютого 2019 року), що у реєстрі судових рішень наявно 171 рішення судді Уханенко С.А. , які винесені у зв'язку із необхідністю виправити описки.
На думку заявника, така значна кількість виправлень може свідчити про несумлінне ставлення до оформлення судових рішень.
Заявник зазначає, що: «відомості зазначені у висновку співпадають з дійсністю, адже під час провадження №К/990/28206/24 суддя Уханенко С.А. умисно в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2024 року щодо вирішення заяви про відвід судді зазначив що позивач самє 22 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі. Адже позивач самє 21.07.2024 р звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою а не 22 липня 2024 року ! між 21.07.2024 р і 22.07.2024 р є велика різніца, адже 21.07.2024 р ввяжется що позивач в строк установлений законом порядку (ч.1 статті 329) звертався до Суду із касаційною скаргою. Найцікавіще, що 30 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач подав до Верховного Суду заяву про виправлення описки у судовому рішенні що позивач самє 21.07.2024 р звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою а не 22 липня 2024 року, адже суддя упереджено відмовив у задоволенні заяви позивача про виправлення описки у судовому рішенні».
У зв'язку із цим, скаржник вважає, що суддя Уханенко С.А. підлягає відводу що відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Верховний Суд зазначає, що головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу -запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, тому сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що законодавцем в Кодекс адміністративного судочинства закладений процесуальний інструмент виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні, що передбачено в статті 253 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що доводи заявника ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці професійної діяльності судді Уханенка С.А. в частині прийняття судових рішень щодо виправлення описок за професійну кар'єру судді. Такі доводи не свідчить про упередженість або необ'єктивність судді Уханенка С.А. у розгляді саме цієї справи.
Разом з тим дії заявника, враховуючи подані ним та його дружиною, яка є третьою стороною у цій справі, заяв про відвід судді Уханенка С.А. та іншіх суддів колегії, визначених для розгляду цієї справи та викладення в них завідомо необґрунтованих причин для відводу суддів призводить до безпідставного затягування вирішення процесуального питання щодо поданої позивачем касаційної скарги.
Законодавець, визначаючи права та обов'язки учасників справи, передбачив неприпустимість зловживання процесуальними правами. Приписи пункту 1 частини другої статті 45 КАС України встановлюють, що подання завідомо безпідставних відводів, що створює безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи може бути визнано судом зловживанням процесуальними правами.
Відтак, враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка С.А. питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 40, 248 КАС України,
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича визнати необґрунтованою.
2. Справу передати для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Уханенка Сергія Анатолійовича.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов