Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 серпня 2024 р. № 520/16778/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 25 жовтня 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 16 травня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІII та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 25 жовтня 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 16 травня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання рішення суду у справі № 520/8549/23 відповідачем 16.05.2024 виплачено на користь позивача недоплачену частину грошового забезпечення в сумі 32 458,55 грн (перерахований розмір вихідної допомоги) та 55 728,88 грн (виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років). Позивач вважає, що відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, тому така бездіяльність відповідача є протиправною. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 21.06.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки в період з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється в перші робочі дні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач проходила військову службу в Збройних силах України.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 287, наявного в матеріалах справи, вбачається, що позивача з 25.10.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 5)
Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі виплачене позивачу грошове забезпечення, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/8549/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років за період з 11.11.2014 по 25.10.2022. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років за період з 11.11.2014 по 25.10.2022. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 по справі № 520/8549/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 років загальної вислуги, передбачену ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 по справі № 520/8549/23 залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №520/8549/23 відповідачем 16.05.2024 виплачено на користь позивача: 32 458,55 грн - перерахований розмір вихідної допомоги, та 55 728,88 грн - виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років, що вбачається з роздруківок з банку про зарахування коштів. (а.с. 6-7)
Зважаючи на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 було порушено строки виплати позивачу зазначених виплат за період з 25.10.2022 (день звільнення позивача з військової служби) по день фактичної виплати - 16.05.2024 включно, позивач вважає, що вона має право на виплату їй відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 25 жовтня 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 16 травня 2024 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Судовим розглядом встановлено, що згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 287, наявного в матеріалах справи, позивача з 25.10.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 5)
Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі виплачене позивачу грошове забезпечення, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Так, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 520/8549/23 відповідачем 16.05.2024 виплачено на користь позивача: 32 458,55 грн - перерахований розмір вихідної допомоги, та 55 728,88 грн - виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років, що вбачається з роздруківок з банку про зарахування коштів. (а.с. 6-7)
Отже, зважаючи на викладені обставини, відповідачем порушено строки виплати позивачу вихідної допомоги в належному розмірі та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років.
Вирішуючи питання щодо права позивача на отримання компенсації втрати частини доходів за порушення відповідачем строків виплат позивачу вихідної допомоги в належному розмірі та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц виклала правову позицію щодо виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначивши в пунктах 53 та 54 наступні висновки:
"53. Отже, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).
54. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер. А тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» гарантії цього Закону незастосовні."
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, зважаючи на вищезазначену правову позицію, суд дійшов висновку, що вихідна допомога при звільненні не підлягає компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, оскільки така виплата має разовий характер.
Так само, суд зазначає, що й компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як і вихідна допомога при звільненні, не відноситься до грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, оскільки компенсація втрати частини доходів не стосується доходів громадян, які мають разовий характер і є одноразовими виплатами, які здійснюються уповноваженим органом, зокрема, при звільненні працівника.
Так, позивач звернулася до суду з вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Такі виплати мають разовий характер, тому не підлягають компенсації.
Враховуючи наведене, судом не встановлено підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІII та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН