Справа № 500/3984/24
21 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Волинця Сергія Анастасовича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.11.2023 №192650010211 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII) за винятком підтвердженого страхового стажу;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити з 18.12.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996, з 20.08.1999 по 10.12.1999.
Позов обґрунтований тим, що позивач 09.11.2023 звертнувся із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, подавши необхідні документи. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.11.2023 йому відмовлено у призначенні пенсії через те, що не підтверджено період проживання на території зони посиленого радіологічного станом на 01.01.1993 не менше 4 років, та наявні недоліки в записах трудової книжки щодо періоду роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996 (відсутній номер розпорядження на прийняття на роботу) з 20.08.1999 по 10.12.1999 (відсутній наказ та дата наказу на звільнення). При цьому, підтверджено страховий стаж особи 35 років 01 місяць 24 дні.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача 2 та вказує, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки з листопада 1987 по березень 1992 проживав без реєстрації у місті Чорткові, а з 21.09.1992 по теперішній час працює у місті Чорткові, яке було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю, не менше 4 років станом на 01.01.1993, і після цієї дати. Доказами таких обставин є: видане 20.09.1991 Тернопільською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_1 , трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 23.09.1992 з відомостями про те, що позивач перебував в трудових відносинах з установами, розміщеними на території міста Чорткова Тернопільської області з 21.09.1992, довідка Чортківської міської ради від 30.08.2022 №01-08/260 про роботу позивача на посаді вчителя української мови та літератури Чортківської середньої школи №5 з 21.09.1992 по 22.08.1994, акт про встановлення місця проживання без реєстрації без дати.
На факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, з поміж іншого, також вказує реєстрація 10.09.1994 шлюбу в місті Чорткові, реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 з 18.04.1992 по теперішній час.
Наведені докази, на думку представника позивача, підтверджують, що ОСОБА_1 проживав/працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю як на 01.01.1993 не менше 4-х років, так і після 31.07.1986 більше 9 років до 01.01.2015, що є підставою для зниження пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
При цьому представник позивача вказує, що позивач має право на зменшення пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Також позивач має необхідний страховий стаж, тобто виконуються усі умови для призначення пенсії, а тому є усі підстави для призначення пенсії за віком.
В частині не зарахування до страхового стажу позивача окремих періодів трудової діяльності, то представник позивача зазначає, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З огляду на такі обставини та відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Одночасно у позовній заяві позивач просив поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду, вказуючи, що про прийняте рішення відповідачем 2 про відмову позивачу у призначенні пенсії, за якою він звернувся до пенсійного органу, стало відомо з супровідного листа відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.11.2023. Оскільки перебіг терміну для звернення до адміністративного суду є незначним та пов'язаний з ризиками воєнного стану, то з метою захисту прав та законних інтересів, за якими позивач звернувся до суду, просив поновити даний строк.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 28.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Запорізькій області проти позову заперечує, вказує, що відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції Постанови правління Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020) (далі - Порядок 22-1) та з урахуванням запровадженого принципу екстериторіальності, відповідач 2 не має повноважень на здійснення будь-яких інших перерахунків позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач не перебуває на обліку у нього та проживає на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Тернопільській області. ГУ ПФУ в Запорізькій області був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача про призначення пенсії від 09.11.2023, а територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений по розгляду питання щодо призначення пенсії в даному випадку може бути визначено лише ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Відповідач 2 вказує на недотримання позивачем строку звернення до суду. Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Позивач звернувся до суду 21.06.2024, хоча про порушення свого права був обізнаний з моменту винесення рішення про відмову у призначенні пенсії з 16.11.2023.
По суті спору відповідач 2 зазначив, що 09.11.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 55 Закону №796-ХІІ. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.11.2023 відмовлено у призначенні пенсії, бо позивачем не підтверджено період його проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Позивачем не доведено, що він у період, починаючи з 26.04.1986 проживав чи працював на території радіоактивного забруднення. Довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 №104 від 30.08.2022 не може слугувати доказом, адже у ній не зазначене місце, де позивач проходив службу в Збройних Силах. Архівна довідка, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 №121/01 від 15.09.2022, про період навчання з 1985 року по 1992 роки не може слугувати доказом проживання чи роботи на території радіоактивного забруднення, адже місце розташування Тернопільського державного педагогічного інституту у місті Тернопіль, в якому здобував освіту позивач, не відноситься до території посиленого радіоактивного забруднення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , видана 23.09.1992, не в повному об'ємі може слугувати доказом роботи до 01.01.1993 в зоні радіологічного забруднення у кількості не менше 4 років, адже перший запис про роботу на посаді вчителя у Чортківській середній школі датований 21.09.1992. Окрім того, дата реєстрації місця проживання згідно паспорту позивача та витягу з реєстру територіальної громади зазначена 18.04.1992.
Посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю не є єдиним документом, що підтверджує факт роботи або проживання особи на територіях радіоактивного забруднення та на підставі лише якого призначається пенсія відповідно до умов статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням того, що вік позивача складає 55 років 10 місяців 22 днів, його страховий стаж 35 роки 01 місяць 24 дні, прийнято рішення від 16.11.2023 №172450007985 про відмову у призначенні пенсії за віком у відповідності до норм статті 55 Закону №796-ХІІ внаслідок не підтвердження місця проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
З наведених підстав ГУ ПФУ в Запорізькій області просить відмовити у позові (а.с.41-45).
ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечує та зазначає про недотримання ОСОБА_1 умови щодо проживання станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що є обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, то зауважує, що це питання відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Просить у позові відмовити (а.с.90-92).
Відповідачами виконані вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.06.2024 та надіслані копії заяв позивача з доданими документами, подані при зверненні до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 09.11.2023 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До заяв долучив документи, необхідні для призначення пенсії, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.67-69).
Розгляд заяви від 09.11.2023 проводився за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 16.11.2023 №192650010211 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с.11). Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.11.2024 позивача повідомлено про рішення про відмову у призначенні пенсії з наданням копії відповідного рішення (а.с.10).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника на дату звернення 55 років 10 місяців 22 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
з 01.11.1994 по 21.03.1996 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 23.09.1992, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття на роботу,
з 20.08.1999 по 10.12.1999 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 , оскільки відсутній наказ та дата наказу на звільнення.
Документами, доданими до заяви про призначення пенсії, не підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 року проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.
Враховуючи викладене, пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки позивачем не підтверджено факту постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки станом на 01.01.1993.
Позивач вважає, що відмова відповідача 2 у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а також незарахування окремих періодів трудової діяльності до страхового стажу є протиправною, порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Позовна заява надійшла до суд поштовим зв'язком, здана на пошту 22.06.2024, що підтверджується календарним штемпелем на конверті (а.с.35).
Позивач оскаржує рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.11.2023 №192650010211, про яке його повідомлено листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.11.2023 (а.с.10).
Представник позивача зазначає про ознайомлення з оскаржуваним рішенням саме після отримання такого разом з листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.11.2024.
Строк звернення до суду визначають частини перша, друга статті 122 КАС України, відповідно до яких позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк на звернення у цій справі розпочався з 28.11.2023 та сплинув 28.05.2024.
З долучених до позову документів вбачається, що позивач звернувся за правничою допомогою лише 18.06.2024, цією датою видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1079746 (а.с.34).
До суду позивач звернувся з пропущенням строку звернення. Висновок суду в ухвалі від 28.06.2024 про відкриття провадження у цій справі про дотримання строку звернення до суду є передчасним.
Разом з тим, представник позивача одночасно з позовом подав до суду заяву про поновлення такого строку.
Вирішуючи питання наявності підстав для його поновлення суд враховує, що спір стосується захисту соціальних прав ОСОБА_1 , зокрема права на пенсійне забезпечення, а пропуск строку звернення до суду є незначним менше одного місяця, а тому суд вважає за можливе поновити такий строк з метою захисту прав позивача. Суд також бере до уваги, що у разі непоновлення такого строку судом, це зумовить лише повторне звернення заявника до органів пенсійного фонду з тим самим питанням, що з огляду на вже прийняте рішення відповідачем 2, матиме аналогічний результат. Також при поновленні строку звернення до суду, суд враховує завдання адміністративного судочинства та зважає на його принципи, зокрема принцип пропорційності, який саме при поновленні позивачу такого строку буде дотриманий.
Відтак, суд вважає слушними пояснення представника відповідача 2 в частині пропуску строку звернення до суду, проте вважає, що такий ним невірно обчислено з дати прийняття оскаржуваного рішення (з 16.11.2023), а не з дати, коли позивач отримав та ознайомився з таким рішення (з 27.11.2023). Враховуючи поновлення позивачу строку звернення до суду, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пільги, передбачені статтею 55 Закону № 796-ХІІ, стосуються осіб, які фактично (фізично) перебували (проживали/працювали/навчалися) у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії і до 01.01.1993, через що зазнали певного негативного впливу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).
Виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років, та, відповідно, необхідний стаж.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Чортків Тернопільської області, яке відносилося в певний період до зони посиленого радіологічного контролю, з 18.04.1992 зареєстроване місце його проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Чортків було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.
Разом з тим, позивач з 18.12.1985 по 11.11.1987 проходив військову службу, що виключає перебування у місті Чорткові Тернопільської області у цей час (а.с.30-31).
У період з 01.09.1985 по 17.12.1985, з 30.11.1987 по 02.07.1992 навчався на денній формі навчання у Тернопільському державному педагогічному інституті (а.с.32-33). Навчальний заклад знаходиться у місті Тернополі, що виключає можливість постійного проживання у місті Чорткові на період навчання.
Як вбачається з записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 23.09.1992 позивач перебував в трудових відносинах з підприємствами, розташованими у місті Чорткові Тернопільської області, зокрема, з 21.09.1992 по 22.08.1994 вчитель української мови та літератури в Чортківській середній школі №5, з 01.11.1994 по 12.05.1998 робота у Чортківській районній раді народних депутатів (а.с.19-21).
З оскаржуваного рішення відповідача 2 від 16.11.2023 вбачається, що пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку не призначена через відсутність проживання не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.
Визначаючись, чи працював (проживав) позивач у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 01.01.1993 більше 4 років, суд враховує, що 20.09.1991 Тернопільська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , таке недійсним не визнавалося (а.с.15-16).
Як встановлено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на даний час) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Разом з тим, пункт 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, на час видачі позивачу посвідчення, 20.09.1991) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи відносив осіб, які постійно проживають або працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю (тобто без умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років).
Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на даний час) передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Проте цей же пункт 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ (в редакції, на час видачі позивачу посвідчення, 20.09.1991) встановлював, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед яких - особи, які постійно працюють і проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, - категорія 4.
Відповідні зміни до Закону №796-ХІІ, які передбачали наявність такої умови як проживання або відпрацювання чи постійне навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1994 для отримання статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи внесені згідно із Законом «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 2532-XII від 01.07.1992 (чинні з 01.07.1992).
Тобто на час видачі ОСОБА_1 20.09.1991 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 питання наявності проживання або відпрацювання чи постійного навчання у цій зоні не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 не перевірялося, бо це не було умовою для отримання відповідного статусу на той час.
На користь такого висновку свідчить і пункт 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 44 від 18.06.1991 (діяв у період видачі посвідчення позивачу), такого змісту: громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (тобто без умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років).
У подальшому у новому Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі - Порядок №501), (який діяв з 25.08.1992 до 11.07.2018) було визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Таким чином, виходячи з наведених положень Закону №796-ХІІ і Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №44 від 18.06.1991, чинних на момент видачі посвідчення позивачу, а також враховуючи, що посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 4, ОСОБА_1 було видано 20.09.1991, задовго до 01.01.1993, тому підстав стверджувати, що наявність цього посвідчення підтверджує факт проживання (роботи) позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, немає. Дане посвідчення свідчить лише про факт проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на дату його видачі.
Факт проживання та роботи позивача на території радіоактивного забруднення підтверджено лише з липня 1992 року після закінчення навчання (з 01.09.1985 по 17.12.1985, з 30.11.1987 по 02.07.1992) на денній формі навчання у Тернопільському державному педагогічному інституті (а.с.32-33). До цього часу ОСОБА_1 проходив військову службу (з 18.12.1985 по 11.11.1987), а тому не перебував у місті Чорткові, протилежного позивач і не стверджує. Відтак, позивач станом на 01.01.1993 фактично прожив у Чорткові не більше 1,5 року, тоді як законодавець визначив пільгу при проживанні особи 4 роки.
Отже, станом на 01.01.1993 позивач не проживав, не навчався та не працював 4 роки у зоні посиленого радіоекологічного контролю, хоч і має посвідчення про надання йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а тому не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, у цій категорії справ за подібних правовідносин. Так, Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 сформулював правовий висновок щодо питання реалізації права на зниження пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII, який зводиться до того, що пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону № 796-XII, - за фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, які висловлені Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 (адміністративне провадження №К/9901/45843/18), від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Про незмінність правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, про те, що пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону № 796-XII, - за фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості, свідчить ухвала Верховний Суду від 08.02.2023 у справі № 500/2510/22, обставини якої є аналогічними як і в цій справі, а також постанова Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/2331. У пункті 31 крайньої постанови Верховний Суд зазначив: «Постійне місце навчання та роботи позивачки нерозривно пов'язане з її постійним місцем проживанням, відтак факт навчання позивачки в СПТУ-13 в м. Чернівці заперечує факт проживання її у зоні посиленого радіологічного контролю (Тернопільська область, м. Чортків, вул. Кн. В. Великого, 32) з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, що пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю».
Надаючи оцінку такому доказу як акт про встановлення факту проживання (без дати його складання, а.с.18) суд зазначає, що такий вказує про проживання ОСОБА_1 без реєстрації з листопада 1987 по березень 1992 року у місті Чорткові, тобто про події, які мали місце більше 30 років тому, і суперечить обставинам справи, підтвердженим належними доказами про навчання у цей період у місті Тернополі. Фізично позивач не міг одночасно перебувати в один і той самий час на навчанні за денною формою у закладі освіти і в місті Чорткові. При цьому можливе перебування позивача у місті Чорткові на вихідних та на період канікул (липень-серпень) не свідчить про виконання вимог закону стосовно часу постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
ОСОБА_1 не набув права на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (ні за основною підставою - 2 роки, ні за додатковою - 1 рік за 3 роки), що свідчить про правомірність відмови відповідача 2 в призначенні такої пенсії.
Разом з тим, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.11.2023 №192650010211 не зарахувало до страхового стажу позивача два періоди роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996, з 20.08.1999 по 10.12.1999 через недоліки заповнення трудової книжки, що також оскаржує позивач.
З цього приводу суд зазначає таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 позивача, дата заповнення 23.09.1992, розділ “Відомості про роботу” якої містить такі записи щодо його трудової діяльності у спірний період:
Чортківська районна рада народних депутатів,
01.11.1994, прийнятий на посаду референт-консультанта народного депутата України, підстава: розпорядження голови районної ради від 02.11.1994,
На базі ліквідованого виконкому районної ради народних депутатів утворено районну державну адміністрацію, підстава: Указ Президента України від 24.07.1995,
Чортківська районна державна адміністрація,
22.03.1996 прийнятий на роботу на посаду помічника-консультанта народного депутата України по переведенню з посади референт-консультанта на період повноважень народного депутата України, підстава: розпорядження №152 від 22.03.1996;
22.03.1996 прийняв присягу державного службовця, присвоєно 7 ранг державного службовця;
12.05.1998 звільнений з роботу референт-консультанта народного депутата України у зв'язку з закінченням повноважень народного депутата України, підстава: розпорядження №4 від 12.05.1998.
Запис про звільнення засвідчений підписом голови районної державної адміністрації та скріплений печаткою.
Інший спірний період у трудовій книжці містить таку інформацію:
20.08.1999 обраний головою територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу №167 по виборах Президента України, підстава: рішення Тернопільської обласної ради від 20.08.1999 №82,
10.12.1999 звільнений з посади голови територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу №167 по виборах Президента України у зв'язку з закінченням повноважень комісії, підстава: Закон України «Про вибори Президента України»
Запис про звільнення завірений підписом голови обласної ради та скріплений печаткою (а.с.19-21, 75-83).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача незараховані періоди роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття на роботу, з 20.08.1999 по 10.12.1999, бо відсутній наказ та дата наказу на звільнення.
Вирішуючи питання чи підлягають спірні періоди зарахуванню до страхового стажу позивача, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення цих записів трудової книжки позивача (1994-1999 роки), який був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110; далі Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За приписами пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Стосовно спірних періодів, то суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов'язані хронологічно, записи засвідчені печаткою, але в окремих випадках не містять усіх реквізитів розпорядчих документів про призначення на посаду та звільнення з посади.
Разом з тим такий недолік заповнення трудової книжки не впливає на ту обставину, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідними установами, і відповідачі цього факту не заперечують, а лише вказують на окремі недоліки заповнення трудової книжки. Проте позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
При цьому відповідачі у разі сумнівів у записах трудової книжки мають право вчиняти дії щодо отримання додаткових доказів на підтвердження спірних періодів роботи, проте таких не вчиняли.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача з 01.11.1994 по 21.03.1996 референт-консультантом народного депутата України (місце роботи Чортківська районна рада народних депутатів) та з 20.08.1999 по 10.12.1999 головою територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу №167 по виборах Президента України, безпідставно при вирішенні питання про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку не були зараховані до страхового стажу позивача за відомостями трудової книжки.
В цій частині оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області слід визнати протиправним та скасувати та зобов'язати зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи.
Стосовно того, який з відповідачів має вирішувати питання про зарахування страхового стажу позивачу, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує представник позивача та представник відповідача 2.
Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що, відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі, структурним підрозділом органу, що розглядав питання призначення пенсії за заявою позивача від 09.11.2023 було визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з зарахуванням страхового стажу позивачу.
В інші частині позовних вимог позивачу слід відмовити.
Враховуючи встановлені обставини справи, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 20.06.2024 (а.с.6).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, місто Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.11.2023 №192650010211 в частині відмови зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996, з 20.08.1999 по 10.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1994 по 21.03.1996 референт-консультантом народного депутата України (місце роботи: Чортківська районна рада народних депутатів) та з 20.08.1999 по 10.12.1999 головою територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу №167 по виборах Президента України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений та підписаний 21 серпня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.