Справа № 500/3083/24
22 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 204950021621 від 08.04.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 29.01.1999 по 31.12.2004.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 10.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області № 204950021621 від 08.04.2024 їй відмовлено в призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що за доданими документами страховий її стаж становить 24 років 04 місяці 11 днів і до страхового стажу не враховано, серед іншого, періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 29.01.1999 по 31.12.2004 включно, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Ухвалою судді від 15.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.05.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2024 №204950021621 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу, про що повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0213-8/17515 від 09.04.2024.
Вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 02.09.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до Пенсійного фонду України. З 01.01.2004 по 29.12.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначає, що за документами пенсійної справи та даних персоніфікованого обліку страховий стаж позивачки становить 24 роки 4 місяці 11 днів.
Ухвалою суду від 12.07.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи №3083/24.
Відзиву на позовну заяву у встановлений строк від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.04.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності дану заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області № 204950021621 від 08.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.
Як слідує із вказаного рішення, за доданими документами страховий стаж становить 24 років 4 місяці 11 днів.
Крім того в рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 02.09.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до Пенсійного фонду України. З 01.01.2004 по 29.12.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Частина перша статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня року 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, серед іншого, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
У відповідності до п.3-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.7 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 21-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 підп. 2 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
При цьому, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.
Наведене вище узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21.
Так відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки підприємницької діяльності з 02.09.1999 по 31.12.2003, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області посилалося на відсутність інформації про систему оподаткування та сплату внесків до Пенсійного фонду України, з 01.01.2004 по 29.12.2016 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області посилалося на відсутність сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, як зазначалося судом вище, у відповідності до п.3-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тому, на переконання суду, період підприємницької діяльності позивачки з 29.01.1999 по 30.06.2000 включно підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Як слідує із заяви про призначення пенсії від 10.04.2024 та розписки-повідомлення, позивач при зверненні до пенсійного органу надавала свідоцтво серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 29.01.1999 (номер запису включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 480 017 0000 056227), однак вищевказаний період до її страхововго стажу зараховано не було.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки вказаного періоду підприємницької діяльності, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів підприємницької діяльності за 2001 та 2002 роки є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, у матеріалах справи наявні декларації про доходи, одержані І-ІV квартали 2001 та 2002 років із відмоткою податкового органу, органу до компетенції якого входить видача патентів та контроль справляння обов'язкових податків і зборів, з яких слідує що у І-ІV квартали 2001 та 2002 років підприємницька діяльність позивача здійснювалася за фіксованими патентами.
Також, позивачкою суду надано наступні патенти із зазначеними сумами фіксованої плати прибуткового податку за патент:
серії НОМЕР_2 з терміном дії з 02.01.2000 по 01.02.2000;
серії НОМЕР_3 з терміном дії з 02.02.2000 по 01.03.2000;
серії НОМЕР_4 з терміном дії з 02.03.2000 по 01.04.2000;
серії НОМЕР_5 з терміном дії з 01.12.2001 по 31.12.2001;
серії ПАГ №227823 з терміном дії з 01.12.2003 по 31.12.2003;
серії ПАД №444832 з терміном дії з 02.12.2004 по 31.12.2004.
Тому, на переконання суду, періоди підприємницької діяльності позивачки за 2001 та 2002 роки, з 02.01.2000 по 01.04.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 02.12.2004 по 31.12.2004 можуть бути зараховані до її страхового стажу.
Поряд із цим, у суду відсутні докази того, що вище перелічені документи надавалися пенсійному органу позивачкою при зверненні за призначенням пенсії за віком, як і відсутні докази їх дослідження пенсійним органом. Посилання на вказані документи відсутні і у поданому відзиві на позовну заяву.
Щодо зарахування інших періодів підприємницької діяльності до страхового стажу позивача, то суд погоджується із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що останньою не надано вищезазначених документів, які б підтверджували саме сплату страхових внесків, як і не надано їх суду. Тому, в суду відсутні підстави для їх зарахування до страхового стажу позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поряд із цим, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
При цьому, у відповідності до ч.4 ст.245 у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2024, з урахуванням декларацій про доходи, одержані І-ІV квартали 2001 та 2002 років, патентів серії: НОМЕР_2 , АК №199540, АК №198378, ПАБ №879863, ПАГ №227823, ПАД №444832 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обраний спосіб захисту є належним та достатнім для ефективного відновлення порушеного права позивача.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (як суб'єкта який приймав оскаржуване рішення) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів підприємницької діяльності за 2001 та 2002 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2024, з урахуванням декларацій про доходи, одержані І-ІV квартали 2001 та 2002 років, патентів серії: НОМЕР_2 , АК №199540, АК №198378, ПАБ №879863, ПАГ №227823, ПАД №444832 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 код ЄДРПОУ 21318350);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.