Справа № 500/2212/24
21 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Щепанюк Ю.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Гавдяк І.Б.
представника відповідача Плачінта П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 - майора ОСОБА_2 , звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а з 01.03.2023, як офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 , - виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначене підтверджується витягом із наказу № 65 командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2023.
Позивач зазначив, що у період несення військової служби з липня 2020 року по березень 2023 року ним не використовувалися додаткові відпустки за 2020-2022 роки, які передбачені, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а грошова компенсація за невикористання таких - не виплачувалась.
Тоді, позивачем надіслано 28.11.2023 запит на інформацію до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати інформацію щодо грошового забезпечення за період несення служби, а також про виплату грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки (надалі - запит від 28.11.2023).
На його запит військовою частиною НОМЕР_1 адресовано (Новою поштою) відповідь за №1964/55 від 06.01.2024 із додатком на одному аркуші (довідка про доходи). З такої відповіді не прослідковується жодної витребуваної ним інформації.
У зв'язку з наданою військовою частиною НОМЕР_1 невірною інформацію на запит від 28.11.2023, 07.02.2024 позивачем надіслано черговий запит на інформацію щодо письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (надалі - запит від 07.02.2024).
В такому запиті від 07.02.2024 позивач просив надати: письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) з розшифровкою за видами виплат та із обов'язковим вмістом інформації про виплачені види грошового забезпечення за увесь період перебування на військовій службі до моменту звільнення з такої із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; інформацію про порядок оподаткування та індексації грошового забезпечення; інформацію про обчислення розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
В березні 2024 року ОСОБА_2 , отримано відповідь з військової частини НОМЕР_1 на запит від 07.02.2024 (надалі - лист №1964/519 від 26.02.2024), до якого додано довідку про доходи за №188 від 22.02.2024 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за №188 від 22.02.2024 (надалі, разом, - довідки №188).
В даному листі військовою частиною НОМЕР_1 підтверджено, що за період 2020-2022 років мені, ОСОБА_2 , дійсно не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначене слідує також з наданих до листа №1964/519 від 26.02.2024 довідок №188.
Проте, станом на сьогодні, військовою частиною НОМЕР_1 так і не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2020, 2021, 2022 роки, що належать ОСОБА_2 , як учаснику бойових дій, з розрахунку грошового забезпечення, що виплачувалось на день звільнення з військової служби.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 25.04.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
При звільненні на підставі наявних документів позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік - 14 календарних днів так як позивач проходив військову службу безпосередньо у військовій частині НОМЕР_1 .
У військовій частині НОМЕР_1 будь - яких документів на день звільнення позивача, які б давали підстави для виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020, 2021 та 2022 рік не було, а позивач, який зобов'язаний був їх надати до рапорту при звільненні не подав.
Вказане підтверджується також документами, які долученні позивачем до позовної заяви згідно яких не вбачається жодного доказу подачі документів, при звільненні.
За таких обставин, у відповідача не було відмови для позивача, що в свою чергу виключає її протиправність.
Згідно даної довідки від 01.04.2024 за вих.№6026 та витягу з наказу №44 від 05.03.2022 ОСОБА_3 під час проходження військової служби з 03.07.2022 по 05.03.2022 додаткова відпустка як учаснику бойових дій в кількості 14 діб (за кожен рік) за період 2020, 2021 та 2022 не надавалась та грошова компенсація не виплачувалась.
Оскільки станом на даний час у військовій частині НОМЕР_1 відсутні належні документи про використання додаткової відпустка як учаснику бойових дій в кількості 14 діб з 01.01.2020 по 02.07.2020 та з 06.03.2022 по 03.10.2022, які позивач зобов'язаний надати, у військовій частині станом з 23.04.2024 виник обов'язок здійснити виплату в якості грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку лише за 2021 рік про що готується наказ по військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, на момент подачі позовної заяви відповідач не здійснював протиправну відмову у виплаті коштів заявнику, а тому випливає висновок, що в нього відсутні підстави для його зобов'язання вчинити певні дії.
Також з наведеного вбачається, що позивач не позбавлений права звернутися до військової частини НОМЕР_1 із наданням всіх відповідних документів, які дають право на її виплату в поза судовому порядку.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 29.05.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 , а також ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 19.06.2024 року о 11:30 год.
Ухвалою суду від 03.06.2024 року клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Тернопільському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 19.06.2024 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 19.06.2024 року відкладено розгляд справи на 09.07.2024 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 09.07.2024 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 21.08.2024 року о 11:00 год. та надано позивачу час для уточнення позовних вимог, і повторно викликати представника третьої особи.
07.08.2024 р. від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача та заява про зменшення позовних вимог.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги викладені у заяві від 07.08.2024 р. про зменшення позовних вимог підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній доказами.
Заслухавши сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.02.2023 майора ОСОБА_2 , звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а з 01.03.2023, як офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 , - виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначене підтверджується витягом із наказу № 65 командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2023.
ОСОБА_2 є також учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим начальником управління персоналу заступник начальника штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », від 19.04.2016 (надалі - посвідчення серія НОМЕР_3 від 19.04.2016).
Позивач зазначив, що у період несення військової служби з липня 2020 року по березень 2023 року ним не використовувалися додаткові відпустки за 2020-2022 роки, які передбачені йому, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а грошова компенсація за невикористання таких - не виплачувалась.
Це підтверджується наступними документами:
витягом із наказу № 44 від 05.03.2022 (в якому встановлено, що додаткову відпустку терміном 14 діб за 2020, 2021 роки позивач не використовував);
витягом з наказу №355 від 02.10.2022 (згідно з яким така додаткова оплачувана відпустка не надавалась);
витягом із наказу № 65 від 01.03.2023 (де чітко прописано: виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік - 14 календарних днів; при цьому зазначаю, що грошову компенсацію за решту днів невикористаних додаткових відпусток за 2020, 2021, 2022 роки не виплачено, що і слідує з тексту даного витягу);
довідкою № 6939, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 25.04.2023 (надалі - довідка №6939 від 25.04.2023), яка також підтверджує невикористання ОСОБА_2 , додаткових відпусток (14 діб за один рік), як учасника бойових дій, за 2020-2022 роки.
З урахуванням наведеного позивачем надіслано 28.11.2023 запит на інформацію до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати інформацію щодо грошового забезпечення за період несення служби, а також про виплату грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки (надалі - запит від 28.11.2023).
На його запит військовою частиною НОМЕР_1 адресовано (Новою поштою) відповідь за №1964/55 від 06.01.2024 із додатком на одному аркуші (довідка про доходи). З такої відповіді не прослідковується жодної витребуваної позивачем інформації, оскільки:
1) у відповіді №1964/55 від 06.01.2024 зазначено, що звернення розглянуто, проте конкретної інформації на запит від 28.11.2023 не надано;
2) довідка про доходи видана на ім'я «гр. ОСОБА_4 », «реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта: НОМЕР_4 »; підкреслюю, що він не знає такої особи як ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , та будь-якого відношення до останнього не має.
У зв'язку з наданою військовою частиною НОМЕР_1 невірною інформацію на запит від 28.11.2023, 07.02.2024 ним надіслано черговий запит на інформацію щодо письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (надалі - запит від 07.02.2024).
В такому запиті від 07.02.2024 позивач просив надати: письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) з розшифровкою за видами виплат та із обов'язковим вмістом інформації про виплачені види грошового забезпечення за увесь період перебування на військовій службі до моменту звільнення з такої із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; інформацію про порядок оподаткування та індексації грошового забезпечення; інформацію про обчислення розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
В березні 2024 року ОСОБА_2 , отримано відповідь з військової частини НОМЕР_1 на запит від 07.02.2024 (надалі - лист №1964/519 від 26.02.2024), до якого додано довідку про доходи за №188 від 22.02.2024 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за №188 від 22.02.2024 (надалі, разом, - довідки №188).
В листі №1964/519 від 26.02.2024 військовою частиною НОМЕР_1 підтверджено, що за період 2020-2022 років ОСОБА_2 , дійсно не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначене слідує також з наданих до листа №1964/519 від 26.02.2024 довідок №188.
Відтак, військовою частиною НОМЕР_1 , з метою виплати компенсації за такі невикористані відпустки, у листі №1964/519 від 26.02.2024 представлене прохання надати відповідні оригінали або належним чином завірені копії документів, а також вказати банківські реквізити для подальшого перерахунку коштів (грошової компенсації), що і було зроблено позивачем. Саме так, 14.03.2024 він надіслав затребувані документи та довідку з банківськими реквізитами до військової частини НОМЕР_1 , які остання отримала - 20.03.2024 (підтверджується інформацією з сайту Укрпошти за номером трекінга поштового відправлення: 4600119125288).
Проте, станом на сьогодні, військовою частиною НОМЕР_1 так і не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2020, 2021, 2022 роки, що належать ОСОБА_2 , як учаснику бойових дій, з розрахунку грошового забезпечення, що виплачувалось на день звільнення з військової служби.
03.05.2024 р. відповідачем виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в 2021 та 2022 роках, а за 2020 рік вказана компенсація виплачена не була.
Не погодившись із протиправними діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, закріплено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Заборона обмежень прав військовослужбовців закріплена у cm. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 43 основного Закону України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відтак, норми ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлені види відпусток, з посеред яких є: щорічні відпустки (основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до вимог ст. 162 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи із норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
В свою чергу, відповідно до п. 181 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, щорічні додаткові відпустки можуть бути використані одночасно зі щорічною основною відпусткою або в інший строк з урахуванням побажання військовослужбовців та інтересів військової служби. їх тривалість не впливає на тривалість щорічної основної відпустки. У разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі - Порядок № 260), а саме п. 3 Розділу XXXI (Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (абз. 1); при цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня (абз. 3); одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня (абз. 4); грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини (абз. 5).
Відповідно до п. 14 Розділу І (Загальні положення) Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
У постанові від 07.05.2020, по справі №360/4127/19, Верховний Суд наголосив, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за усі невикористані дні додаткової відпустки.
Виходячи з норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» така додаткова відпустка, що надається учаснику бойових дій, є гарантованою державою пільгою, на грошову компенсацію якої (у випадку невикористання) ОСОБА_2 , має законне право.
Як видно з матеріалів справи, позивачем дійсно у період несення військової служби з липня 2020 року по 01.01.2021 року не використовувалась додаткова відпустка за 2020 рік, яка передбачена йому, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а грошова компенсація за невикористання такої не виплачувалась.
При цьому до липня 2020 року позивач ніде не працював і не проходив військову службу.
Згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.
Нормами ст. 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1); а питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2).
В свою чергу, згідно з ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань; обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Подібні норми Закону України «Про оплату праці» щодо оплати праці містяться у КЗпП України.
Відтак, у ст. 98 КЗпП України закріплено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів, а згідно з ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Зі змісту ст. 166 КЗпП України слідує, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Норма ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18), якою залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019, наступна: у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII.
Проте, станом на сьогодні, військовою частиною НОМЕР_1 так і не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2020, рік, що належать ОСОБА_2 , як учаснику бойових дій, з розрахунку грошового забезпечення, що виплачувалось на день звільнення з військової служби.
Такі протиправні дії військової частини НОМЕР_1 , позбавили позивача права на отримання грошової компенсації за невикористання дні гарантованої додаткової відпустки при звільненні зі служби, свідчить про:
порушення системного взаємозв'язку порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого ч. 1 ст. 46 Конституції України, разом з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні ч. 5 ст. 17 Основного Закону України.
зневагу зі сторони відповідача до встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України та, зокрема, до позивача - як колишнього військовослужбовця таких Сил.
Згідно з цією концепцією, представленою у рішенні по справі «Engel and Others v. the Netherlands» (08.06.1976) отримувані пільги, гарантії і компенсації охоплюються поняттям «майно» в тому розумінні, як його викладено у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (надалі - Конвенція).
Так, перше речення п. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції встановлює принцип безперешкодного користування своїм майном і забороняє незаконне позбавлення цього майна, а друге речення - визначає, що позбавлення майна можливе лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного І права.
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Системний аналіз змісту верховенства права, наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що належать їм у відповідності до вищенаведеного чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тому, протиправні дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в 2020 році у кількості 14 календарних днів, що належить ОСОБА_2 , як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, є протиправними.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у кількості 14 календарних днів,, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 21 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );
третя особа:
- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 ) .
Головуючий суддя Подлісна І.М.