22 серпня 2024 року м. Рівне №460/384/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправним рішення відповідача 2 від 13.12.2023 № 172650007894 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача 1 призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач, 12.12.2023 звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак рішенням відповідача-2, який визначений для розгляду поданих документів за принципом випадковості, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що не підтверджено факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення тривалістю не менше 3 років станом на 01.01.1993. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії, відтак, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
26.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності, надані позивачем документи із заявами про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке своїм рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в забрудненій зоні. Зауважує, що наданими позивачем документами не підтверджено період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993. Крім того, пенсійний орган зазначає, що факт навчання/роботи позивача в м. Рівне заперечує факт її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
12.02.2024 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що після дослідження документів поданих разом із заявою про призначення пенсії було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки доданими до заяви документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993. Зауважує, що згідно доданих до заяви документів період проживання позивача у забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 02 роки 09 місяців 08 днів. З огляду на наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
19.02.2024 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 12.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 22.03.2023 Рівненською облдержадміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області № 1847 від 17.10.2023 позивач дійсно зареєстрована та постійно проживає в селі Тинне Сарненського району з 01.01.1986 по 03.09.1986 та з 11.12.1996 по даний час (дата видачі довідки 17.10.2023).
Довідкою № 2496 від 10.10.2023, виданою виконкомом Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, стверджується, що позивач дійсно постійно проживала та була зареєстрована в селі Карпилівка з 01.08.1990 по 06.12.1996.
12.12.2023 позивач звернулась до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.12.2023 № 172650007894, визначеним за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки не підтверджено факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення тривалістю не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року.
Не погоджуючись з діями органів Пенсійного фонду, які полягають у відмові у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача-2, вбачається, що останнім не заперечується факт наявності мінімального страхового стажу позивача для призначення пенсії.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (частина друга статті 55 Закону № 796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Суд зауважує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії по досягненню 54 річного віку суд враховує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Так, копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 22.03.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією повторно, замість посвідчення серії НОМЕР_2 , підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Пред'явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом позовної заяви позивач вважає, що наявність у неї статусу потерпілого Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року вона проживала на радіоактивно забрудненій території, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, вважає, що в неї є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» встановлено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17, від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 551 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 , яке 22.03.2023 видане Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
На час звернення позивача до суду належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону № 796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі № 363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі № 752/15346/17.
Судом проаналізовано довідку, яка Немовицької сільської ради від 17.10.1847 за № 1847 та встановлено, що позивач дійсно постійно проживає та зареєстрована на території с. Тинне, Сарненського району, Рівненської області з 01.01.1986 по 03.09.1986 та з 11.12.1996 по даний час (дата видачі довідки 17.10.2023).
Разом з тим, довідкою Клесівської селищної ради стверджується, що позивач дійсно проживала та була зареєстрована в селі Карпилівка з 01.08.1990 по 06.12.1996.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 (далі - Перелік № 106), с. Тинне та с. Карпилівка, Сарненського району, Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
За наведеного, період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується вищевказаними довідками станом на 01.01.1993 становить 02 роки 09 місяців 08 днів (з 26.04.1986 по 03.09.1986, з 01.08.1990 по 31.12.1992), що не заперечується відповідачами.
У позовній заяві позивач зазначає, що в період навчання в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського з 01.09.1986 по 22.06.1990 літні та зимові канікули вона проводила в с. Тинне Сарненського району Рівненської області.
При цьому, відповідач-1 у відзиві зауважує, що факт навчання в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського заперечує факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення (с. Тинне) в цей період.
Суд враховує, що студенти денних навчальних закладів щотижня, на вихідні дні, а також на канікули (загальна тривалість яких є щонайменше три місяці упродовж навчального року) приїжджають додому - за місцем проживання батьків Жодних доказів, що позивач в цей період проживала в іншому населеному пункті відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відтак, як було зазначено судом, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 , яке 22.03.2023 видане Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Таким чином, наданими позивачем в сукупності доказами підтверджується факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення три календарних роки станом на 01.01.1993, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку не більше ніж на 6 років.
Суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Так, з аналізу вищенаведеного, вбачається, що позивач в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а відтак має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років у зв'язку з проживанням в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, та станом на дату звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії - не менше 30 років.
В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 172650007894 від 13.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
При цьому, пенсія призначається з дня звернення із заявою про призначення пенсії, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (частина перша статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно матеріалів справи позивач досягла пенсійного віку з урахуванням його зменшення на 6 років відповідно до положень статті 55 Закону № 796-ХІІ - 19.11.2023 та звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 12.12.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (з урахуванням зменшення пенсійного віку).
Суд зазначає, що частиною першою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з принципом процесуальної економії слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.11.2023, а не з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 172650007894 від 13.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20.112023, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 серпня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)
Суддя О.В. Поліщук