про відмову у забезпеченні позову
22 серпня 2024 року м. Рівне №460/9490/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозуля, розглянувши клопотання представника позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання незаконною відмови та зобов'язання вичнити певні дії,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконною відмови військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання двох малолітніх дітей дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 .
Одночасно із позовною заявою до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 до набрання рішенням законної сили.
В заяві про забезпечення позову зазначено, що у зв'язку із оскарженням рішення відповідача про відмову виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісті, на утримання його малолітніх дітей народжених ОСОБА_1 , а також рішенням щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_5 , представник позивача вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісті до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили. Також представник позивача вказує, що незабезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, так як виплаті підлягає грошове забезпечення за період з моменту зникнення безвісті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 тобто з 13 травня 2024 року, а у випадку виплати цих коштів ОСОБА_5 , у військовій частині будуть відсутні вказані кошти за період з 13 травня 2024 року по день набрання рішенням законної сили
Відповідно до ст. 154 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведеної норми, суд розглядає заяву без виклику учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступних приписів законодавства та обставин зазначених в ній.
Відповідно до ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (ч.1). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2).
Положеннями ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч.1). Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та повинні бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, яким визначено порядок виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, законним представникам неповнолітніх дітей військовослужбовців Збройних Сил України захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Враховуючи, вище викладене, судом не встановлено, а представником позивача не наведено обґрунтованих доказів необхідності вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 до набрання рішенням законної сили.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Так суд звертає увагу, що представник позивача зазначає в заяві про забезпечення позову доводи, які є ідентичними підставам позову щодо порушення відповідачем приписів чинного законодавства у частині прояву дискримінації. Проте, самі по собі такі доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятого відповідачем рішення чи вчинення дій та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті.
З приводу негативних наслідків для позивача, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд вважає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення заявником порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує, саме, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, до суду не надано.
Враховуючи вище викладене, а також, що представником позивача не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову, з урахуванням положень ч. 2 ст. 150 КАС України, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову від 21.08.2024 року не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову від 21.08.2024 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 22 серпня 2024 року.
Суддя Д.П. Зозуля