з питань забезпечення позову
22 серпня 2024 року м. Рівне №460/9383/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого адвоката Андросюка Ігоря Сергійовича (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1 або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незарахування позивача на спеціальний військовий облік та невнесення позивача в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) відомостей про надану позивачу відстрочку;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахувати позивача на спеціальний військовий облік, як особу що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.05.2025;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести в Реєстр відомості про надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.05.2025.
Разом із вказаною позовною заявою у додатку до неї позивач подав до суду також і заяву про забезпечення вказаного адміністративного позову, у якій позивач просить забезпечити цей позов шляхом: 1) заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювати призов позивача на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі; 2) заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати призов позивача на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі; 3) заборони будь-якому територіальному та структурному підрозділу Міністерства оборони України здійснювати призов позивача на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що сам позов обґрунтовується грубим порушенням відповідачами права позивача на відстрочку від військової служби, фактом невнесення позивача на спеціальний військовий облік та невнесенням відомостей про надану позивачу відстрочку в Реєстр.
Водночас, позивач вказує на те, що після отримання відповідачем повідомлення про бронювання позивача, відповідач повісткою №1/13 від 23.07.2024 зобов'язав позивача прибути 02.08.2024 о 10:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли 02.08.2024 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , його в порушення чинного законодавства в примусовому порядку було направлено на проходження ВЛК, яку позивачем було пройдено формально, без належного огляду та без можливості надання медичних документів, які підтверджують непридатність. Після проходження ВЛК позивачеві була вручена повістка від 02.08.2024, в якій зазначено, що позивачеві в той же день о 18:00 год 02.08.2024 слід прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за визначеною у повістці адресою.
Позивач стверджує, що в разі його прибуття за вказаною повісткою його без сумніву буде відправлено для проходження військової служби за мобілізацією, що суттєво порушить його права на відстрочку, а отже існує реальна загроза: 1) вчинення відповідачами дій щодо мобілізації позивача, що як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і унеможливить реалізацію ним права на відстрочку, а також виконання рішення суду; 2) внесення в реєстр «Оберіг» відомостей про позивача як про порушника законодавства про мобілізацію; 3) адміністративного арешту позивача співробітниками органів внутрішніх справ та доставку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшої примусової відправки до військової частини/навчального центру для проходження військової служби. Тому, на думку позивача, ще до розгляду судом позову для позивача можуть настати негативні наслідки, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас, позивач стверджує про те, що очевидними є ознаки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими рішеннями, діями або бездіяльністю відповідачів.
При вирішенні по суті вказаної заяви позивача про забезпечення його позову до відповідачів суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.
1. Твердження позивача про очевидну протиправність дій/бездіяльності відповідачів щодо незарахування позивача на спеціальний військовий облік і невнесення щодо позивача в Реєстр відомостей про надану позивачу відстрочку та направлення (вручення) для позивача повісток не підтверджується наданими для суду доказами і є передчасним. Адже наведені у заяві про забезпечення позову обставини та докази вказують на те, що очевидність такої протиправності потребує з'ясування та детальної перевірки доказами обставин щодо наявності або відсутності у відповідачів передумов, підстав, обов'язку та можливості внести вказані відомості про позивача у Реєстр, що за вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд не може достовірно встановити без розгляду спору по суті.
Крім того, твердження позивача про очевидність протиправності таких дій (бездіяльності) відповідачів ставиться під сумнів тим, що Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2023 №76 (далі - Порядок №76), передбачає: у абзаці 2 пункту 11 умови, які можуть бути підставою для відмови у зарахуванні заброньованого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік; у абзаці 6 пункту 12 обов'язок роботодавця надіслати територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку, повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік; у пункті 13 випадки можливого анулювання наданої відстрочки.
За таких обставин суд вважає передчасним і непідтвердженим доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження позивача про те, що протиправність вказаних у заяві про забезпечення позову дій (бездіяльності) відповідачів, з приводу оскарження яких позивач подав до суду свій позов, є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
2. Зі змісту даних повісток, виписаних для позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що у зв'язку з призовом на військову службу Заявнику було наказано прибути за адресою АДРЕСА_1 на 10:00 год 02.08.2024, а згодом на 18:00 год 02.08.2024, тобто на дату і час, які на час подання позивачем до суду позовної заяви і заяви про забезпечення цього позову вже минули. Відтак, призначений відповідачем день, у який могло бути здійснено відправлення позивача у військову частину в рамках призову, вже минув, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем у подальшому будуть вчинені дії щодо призову позивача, зокрема, і дії по відправленню у військову частину, та відповідні належні і допустимі докази про це.
А отже, доданими до позовної заяви і заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються поза обґрунтованим сумнівом доводи позивача про вірогідність на цей час набуття ним у майбутньому статусу військовослужбовця у зв'язку з відправленням у військову частину, оскільки день, призначений для явки, вже минув.
З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання про те, що наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
А тому, станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
3. Суд вважає, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, не є співмірними із предметом позову, з яким він звернувся до суду. Так, предметом оскарження в поданій до суду позивачем позовній заяві є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте у своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд серед іншого також заборонити будь-якому територіальному та структурному підрозділу Міністерства оборони України здійснювати призов позивача на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі. Однак, у заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено відповідний територіальний чи структурний підрозділ, або відповідних посадових осіб, яким позивач просить заборонити вчиняти зазначені у заяві про забезпечення позову дії.
Суд вважає, що використання засобу забезпечення позову, визначеного у пункті 4 частини 1 статті 151 КАС України не може застосовуватись в інтересах позивача до невизначеного кола осіб. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову повинно здійснюватись в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності. Адже, інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач у своїй заяві про забезпечення позову, несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень та може мати характер вирішення судом наперед питання про протиправність ще не вчинених дій. А це суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства.
Отже суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення його позову до відповідачів не є відповідними (адекватним) тим позовним вимогам, з якими позивач звернувся до суду. Відтак, такі заходи неспроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на недоведеність позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, а також неспівмірність запропонованих заявником заходів з предметом судового спору, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких підстав та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої до суду його представником/адвокатом разом із позовною заявою, про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 22 серпня 2024 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК