з питань забезпечення позову
22 серпня 2024 року м. Рівне №460/9388/24
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік та не внесення ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомостей про надану позивачу відстрочку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік, як особу що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.05.2025;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про надану ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.05.2025.
Одночасно з пред'явленням позову, представником позивача до суду подано заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі;
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі;
заборони будь-якому територіальному та структурному підрозділу Міністерства оборони України здійснювати призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач є заброньованим відповідно до встановленого законодавством порядку, проте, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, незважаючи на отримані документи про бронювання, всупереч погодженню Міністерства оборони України, вживає заходів щодо призову позивача, що є незаконним, відтак існує реальна загроза щодо примусової мобілізації. Позивач зауважує, що після отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про бронювання, відповідач повісткою № 4/13 від 23.07.2024 зобов'язав позивача прибути 02.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надалі, позивач з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його в порушення чинного законодавства в примусовому порядку шляхом погроз та залякування було направлено на проходження військово-лікарської комісії, після проходження якої була вручена повістка від 02.08.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_1 призивається на військову службу по мобілізації. Позивач наголошує, що в разі прибуття за вказаною повісткою його без сумніву буде відправлено для проходження військової служби за мобілізацією, що суттєво порушить його право на відстрочку. Зазначає, що фактичний призов на військову службу під час мобілізації в особливий період, призведе до набуття нового юридичного статусу з військовозобов'язаного на військовослужбовця та в свою чергу, унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. За наведених обставин просить суд вжити заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку статті 154 КАС України без повідомлення учасників справи.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
На переконання суду, обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність бездіяльності відповідача, її оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Водночас, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності дій керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вручення повістки ОСОБА_1 , а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Крім того суд зазначає, що предметом оскарження в поданому позивачем позові є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак в заяві про забезпечення позову представник позивача просить також суд заборонити будь-якому територіальному та структурному підрозділу Міністерства оборони України здійснювати призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі.
При цьому відповідний територіальний чи структурний підрозділ, або відповідних посадових осіб, яким позивач просить заборонити вчиняти зазначені у заяві про забезпечення позову дії, його представником не зазначено.
Суд зауважує, що використання засобу забезпечення позову, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України не може застосовуватись в інтересах позивача до невизначеного кола осіб. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову повинно здійснюватись в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
З огляду на недоведеність заявником існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 серпня 2024 року.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК