22 серпня 2024 року м. Рівне №460/6908/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2024 №172050006064 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Він подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії через відсутність правових підстав для зарахування періоду проживання у зоні посиленого радіоактивного забруднення. При цьому позивач вважає, що проживання в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування. За наведених обставин позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 02.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач не подав відзив на позовну заяву, а тому в силу вимог ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглядається за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Позивач05.06.1969 року народження, має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 198_р. (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 15.11.1994.
Згідно довідки виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Вараського району Рівненської області від 10.10.2023 02-24 № 1333, позивач в період з 05.11.1974 по 01.09.1986, з 14.07.1988 по 13.10.1990 проживала в смт. Рафалівка Вараського району Рівненської області. Смт. Рафалівка згідно Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 входить в перелік радіоактивно забруднених території внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно із Витягу з реєстру територіальної громади, з 18.09.1992 позивач зареєстрована та проживає у м. Вараш, яке було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
15.05.2024 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на умовах ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням відповідача від 23.05.2024 №172050006064 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Вказано, що страховий стаж становить 32 роки 3 місяці 10 днів. Вік заявника на день звернення - 54 роки 11 місяців 10 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно довідки 02-24 №1333 від 10.10.2023 заявник проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю в смт. Рафалівка, яке відсутнє у переліку територій посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Постанови УРСР №106 від 23.07.1991.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Так, статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вбачається, що досягнення позивачем певного віку, необхідного для призначення пенсії на умовах ст. 55 Закону №796 ним не заперечується.
Натомість спірним є наявність підстав для зарахування періоду проживання позивача згідно довідки 02-24 №1333 від 10.10.2023 до проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та, відповідно, права на зменшення позивачу пенсійного віку на 5 років, підтвердження проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Щодо доводів відповідачів про не підтвердження позивачем періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, варто зазначити наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку №22-1 чітко відображено які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей - не передбачено чинним законодавством.
Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 №501 (далі - Порядок №501, в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення від 20.11.1992), передбачено, що Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З аналізу наведених норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Довідки про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а.
Згідно з пунктом 4 частини першої ст. 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС) передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
За правилами, встановленими п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС) для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Окрім цього, пунктом 6 Порядку №501 встановлено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Видавши позивачу посвідчення серії В категорії 4, держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації визнала, що позивач станом на 1 січня 1993 прожив у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років.
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
Щодо не зарахування періоду проживання позивача згідно довідки 02-24 №1333 від 10.10.2023 до проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з відсутністю смт. Рафалівка в переліку територій посиленого радіоекологічного контролю, суд зазначає наступне.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 згідно з додатком №1.
Судом встановлено, що смт. Рафалівка Вараського (раніше - Володимрецького району) Рівненської області, де позивач проживав в період з 05.11.1974 по 01.09.1986, з 14.07.1988 по 13.10.1990 не зазначено в додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106.
Водночас суд зауважує, що в означеному Переліку зазначене смт. Нова Рафалівка Вараського (раніше - Володимирецького) району Рівненської області як таке, що віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Як вже зазначалося вище, згідно довідки виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Вараського району Рівненської області від 10.10.2023 № 1333 позивач в період 05.11.1974 по 01.09.1986, з 14.07.1988 по 13.10.1990 проживав в смт. Рафалівка Вараського району Рівненської області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 входить в перелік радіоактивно забруднених території внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Також суд враховує дані Рафалівської територіальної громади (інтернет ресурс: https://decentralization.ua/newgromada) про склад територіальної громади, до якої входить лише селище (смт.) Рафалівка, смт. ж Нова Рафалівка не існує.
Отже, з наведених доказів суд дійшов висновку, що смт. Рафалівка зазначене в додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 як смт. Нова Рафалівка, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, та проживання в такому населеному пункті дає право позивачу на виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.
Судом встановлено, що позивач в період з 05.11.1974 по 01.09.1986, з 14.07.1988 по 13.10.1990 проживала в смт. Рафалівка Вараського району Рівненської області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 входить в перелік радіоактивно забруднених території внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Також, згідно із Витягу з реєстру територіальної громади, з 18.09.1992 позивач зареєстрована та проживає у м. Вараш, яке було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
У разі відсутності права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки та водночас за наявності станом на 01.01.1993 не менше 4 років проживання чи роботи у зазначеній зоні, право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років особа набуває за умови проживання чи роботи в зазначеній зоні не менше 15 років.
Згідно доданих доказів, позивач має право на початкову величину зменшення пенсійного віку (2 роки) та в цілому на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Оскільки рішенням ГУ ПФУ в Сумській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав не зарахування періоду проживання позивача згідно довідки 02-24 №1333 від 10.10.2023 до проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та права на зменшення позивачу пенсійного віку на 5 років, підтвердження проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, що спростовується вищенаведеним, то суд дійшов висновку, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 23.05.2024 №172050006064 прийняте ГУ ПФУ в Сумській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача є достатнім для призначення йому з 06.06.2024 пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідачів, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2024 №172050006064 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 06.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витрати по сплаті судового збору на суму 1211,20грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 серпня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43,м. Суми,Сумська обл.,40009, ЄДРПОУ/РНОКПП 21108013)
Суддя Д.П. Зозуля