справа № 991/6469/24
провадження № 11-сс/991/592/24
22 серпня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення частини застави в дохід держави та зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення частини застави в дохід держави та зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року.
Не погодившись з указаним рішенням прокурор ОСОБА_3 подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, у відкритті провадження за якою ухвалою від 13 серпня 2024 року було відмовлено.
У подальшому з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді до суду також звернувся заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 , який просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року та постановити нову, якою призначити новий розгляд клопотання прокурора в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що слідчим суддею фактично залишено без розгляду клопотання прокурора в частині зміни підозрюваному ОСОБА_4 застосованого відносно нього запобіжного заходу. Однак, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості залишення без розгляду такого клопотання прокурора. А отже, слідчим суддею постановлено не передбачене кримінальним процесуальним законом рішення, право на апеляційне оскарження якого підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 237/1459/17.
Відповідні обставини прокурором встановлені лише 16 серпня 2024 року, після отримання ним повного тексту вказаного судового рішення, а тому він просить поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, оскільки не мав можливості подати апеляційну скаргу раніше так як не був обізнаний з мотивами її постановлення.
Перевіривши матеріали поданої апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Як уже було встановлено, ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звернення застави в дохід держави та зміну застосованого підозрюваному запобіжного заходу, є судовим рішенням, можливість оскарження якого в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачена.
Твердження прокурора про залишення слідчим суддею без розгляду відповідного клопотання в частині зміни підозрюваному застосованого відносно нього запобіжного заходу не відповідають дійсності, оскільки з резолютивної частини оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора в цій частині. При цьому слідчий суддя дійсно зазначив, що не вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, як це передбачено ч. 10 ст. 182 КПК України, та не вирішує питання про покладення додаткових обов'язків, оскільки під час розгляду клопотання прокурора ним не було встановлено підстав для звернення застави в дохід держави.
Відповідна позиція слідчого судді повністю узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону. Зокрема, згідно ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. А отже, у випадку відмови в зверненні застави в дохід держави слідчий суддя не вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.
Слід також зауважити, що відповідно до клопотання прокурора звернення застави в дохід держави було єдиною підставою для застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі. Відтак у слідчого судді не було правових підстав для розгляду відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 200 КПК України.
З огляду на викладене, у цьому конкретному випадку не може застосовуватись правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 237/1459/17, оскільки вона є нерелевантною.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому суд бере до уваги, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з оскарженням рішення слідчого судді оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, суд
У відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1