Номер провадження № 22-ц/821/1059/24Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/7022/22 Категорія: 301030400 Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
20 серпня 2024 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Новицька Н.О.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій Олексій Володимирович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року у справі за позовом Черкаської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна,
встановив:
У грудні 2022 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити цей строк; визнати відумерлою спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1264179871101, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкас в особі Черкаської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1264179871101).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради посилався на те, що прокуратура за результатами здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 09.06.2022 № 12022250000000151 за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України за підозрою ОСОБА_2 встановила підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді у сфері захисту комунальної власності.
Так, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належала спірна квартира, яка увійшла до складу спадщини.
Водночас ОСОБА_2 , на підставі підроблених документів, незаконно заволодів нерухомим майном, яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу було відчужене ОСОБА_1 .
Оскільки спірна квартира є відумерлою спадщиною, прокурор просив позов задовольнити.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року позов задоволено.
Визнано відумерлою спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1264179871101), яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкас в особі Черкаської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1264179871101).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_2 , на підставі підроблених документів, незаконно заволодів спірною квартирою, яка має ознаки відумерлості. Оскільки з моменту смерті ОСОБА_3 сплинув установлений частиною другою статті 1277 ЦК України річний строк, майно має перейти у власність територіальної громади м. Черкас в особі Черкаської міської ради. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про витребування квартири від ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради. Також суд виходив з того, що позивач не пропустив строків позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що висновок суду першої інстанції про протиправність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру ґрунтується на припущеннях. Позивачем не надано доказів того, що договір купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД ОСОБА_3 не підписувався. Зауважує, що вирок у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 на час розгляду справи відсутній, а тому і відсутні підстави стверджувати про фіктивність укладеного договору купівлі-продажу від 23.12.1997.
Скаржник зазначав, що у відповідача по справі, як добросовісного набувача, жодних підстав та сумнівів з приводу законності набуття майна не могло виникнути, оскільки відповідач набув право власності на спірну квартиру 08.08.2017 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, при посвідченні якого на нотаріуса покладено обов'язок здійснити перевірку реєстрації права власності за продавцем майна.
У апеляційній скарзі також вказано, що суд дійшов помилкового висновку про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною, адже згідно з інформацією приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А., 28.05.2016 до неї надійшла поштою заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після ОСОБА_3 . По вказаній заяві з 28.05.2016 на цей час ніхто не з'являвся, ніяких документів не надавав, відповідно свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Тобто, ОСОБА_4 заявила свої права на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , шляхом подання заяви про її прийняття, а тому вважається спадкоємцем. Крім того, дана особа вчиняла дії щодо спірного майна, зокрема отримувала довідки у БТІ, що також свідчить про матеріально-правовий інтерес останньої в оформленні спадщини. Скаржник зазначав, що суд першої інстанції без належних доказів та без залучення даної особи до розгляду справи вирішив питання про її права, тим самим фактично усунувши останню від прав на спадкування, без пред'явлення вимоги щодо усунення ОСОБА_5 від права на спадкування.
Також скаржник вважав, що Черкаська міська рада не була позбавлена можливості самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, а підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у даному випадку, відсутні. Лише сам факт наявності в Черкаської обласної прокуратури достатньої кількості доказів не є тією підставою, що надає прокурору право заявити позов.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 15.09.2023, прокурор, вважаючи рішення суду законним, обґрунтованим, таким, що відповідає зібраним доказам, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2023 - без змін.
Постановою Черкаського апеляційного суду 25.10.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія О. В. задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 23.11.2023 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7443,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2024 касаційні скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 25.10.2023 та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 23.11.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд доходить таких висновків.
Із матеріалів справи судом встановлено, що на праві власності за ОСОБА_3 була зареєстрована квартира АДРЕСА_1 ( частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.10.2007 (том 1, а.с. 63), та після смерті ОСОБА_6 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2010, зареєстрованого в державному реєстрі прав від 16.11.2010 (том 1, а.с.84)).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями з актового запису про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси.
У квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 22.12.2022, починаючи з 06.06.1975 і до 26.09.2018 була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (період реєстрації з 18.06.1966 до 07.05.2010). Станом на 22.12.2022 за зазначеною вище адресою відсутні зареєстровані особи (том 1, а.с.165).
01.06.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Рацівської сільської ради Цьопою Б.А. прийнято рішення № 35481944 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1264179871101) (том 1, а.с.38).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, реєстрацію права власності проведено на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД, видавник: Черкаська філія Придніпровської товарної біржі (том 1, а.с. 37), в якому містились відомості про факт продажу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; технічного паспорту від 28.04.2017 № 1263/1, видавник: інженер з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7 , довідки КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» від 26.05.2017 № 7952о.
Однак, відповідно до інформації КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2022 № 289, від 30.06.2022 № 328 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД, зареєстрованого Черкаською філією Придніпровської товарної біржі, не проводилась, довідка 26.05.2017 № 7952о на ім'я гр. ОСОБА_2 про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 не видавалась (том 1 а.с.51).
За вказаним фактом 09.06.2022 було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022250000000151 за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Черкаською обласною прокуратурою.
08.08.2017 ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_8 , відповідно до якого останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з п. 7 договору купівлі-продажу, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 49000,00 грн.
Згідно з інформацією приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. 28.05.2016 до неї надійшла поштою заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після ОСОБА_3 . По вказаній заяві з 28.05.2016 на цей час ніхто не з'являвся, ніяких документів не надавав, відповідно свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Згідно з даними з Державного реєстру актів цивільного стану громадянка ОСОБА_3 була єдиною дитиною у сім'ї, рідних братів та сестер не має, у шлюбі не перебувала, дітей не має. Жодних родинних зв'язків не має.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.
Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що за ОСОБА_3 була зареєстрована квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.10.2007 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2010.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. При цьому, ОСОБА_3 була єдиною дитиною у сім'ї, рідних братів та сестер не мала, у шлюбі не перебувала, дітей не мала. Жодних родинних зв'язків не мала.
У спірній квартирі, починаючи з 06.06.1975 і до 26.09.2018 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (період реєстрації з 18.06.1966 до 07.05.2010). Станом на 22.12.2022 за адресою спірної квартири відсутні зареєстровані особи.
Однак, відповідно до інформації приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. 28.05.2016 до неї надійшла поштою заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після ОСОБА_3 . По вказаній заяві з 28.05.2016 на цей час ніхто не з'являвся, ніяких документів не надавав, відповідно свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка, як вбачається з матеріалів справи, не є родичкою спадкодавця, та за відсутності судового рішення про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років, не свідчить, що вона є спадкоємцем. При цьому слід враховувати, що після відкриття спадщини (30.03.2016) пройшов значний проміжок часу, а ОСОБА_4 не вчинила передбачених законом дій для підтвердження її спадкоємства та оформлення спадщини.
Таким чином, колегія суддів висновує про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , а відтак, доведеним є факт відумерлості спадкового майна.
Щодо договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на спірну квартиру апеляційний суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , був ніби-то укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.12.1997. У п. 3 договору купівлі-продажу зазначено, що квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси від 22.10.1997 за № 39/1.
Однак, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 зазначена квартира належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 03.10.2007 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2010.
Тобто, на момент підписання зазначеного договору купівлі-продажу, квартира АДРЕСА_1 чи її частина у власності ОСОБА_3 не перебувала, що унеможливлює підписання останньою договору купівлі-продажу 23.12.1997, як власником зазначеного нерухомого майна, що свідчить про недійсність вказаного договору.
Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча вирок суду в кримінальному провадженні № 12022250000000151 наразі відсутній, а відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, лише вирок в кримінальному провадженні є обов'язковим для суду, однак, враховуючи наявність у матеріалах даної справи постанови прокурора про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд не кладе в основу цієї постанови, проте приймає до уваги матеріали вказаного кримінального провадження.
Як зазначалося вище, відповідно до інформації КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2022 № 289, від 30.06.2022 № 328 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД, зареєстрованого Черкаською філією Придніпровської товарної біржі, не проводилась, довідка 26.05.2017 № 7952о на ім'я гр. ОСОБА_2 про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 не видавалась (том 1 а.с.51).
У своїх показах, викладених в протоколі допиту свідка від 30.06.2022, ОСОБА_9 зазначала, що з 1997 по 2001 роки працювала на посаді директора Черкаської філії Придніпровської товарної біржі. Договір купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД, зареєстрованого Черкаською філією Придніпровської товарної біржі вона особисто не бачила і не підписувала. Наданий для ознайомлення вказаний договір не відповідає зразку бланку, на якому викладалися подібні договори, не відповідає дійсності також емблема Придніпровської товарної біржі. Вказаний зразок договору відрізняється способом його нанесення, друку та кольору. Договори на біржі укладали лише члени біржі, а членами біржі могли бути лише повнолітні люди, дитина не може бути членом біржі, відповідно такий договір не міг бути укладений. Усі договори, укладені на біржі, підлягали обов'язковій державній реєстрації в КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», на договорі після реєстрації БТІ ставило відповідний штамп, якого немає на наданому для ознайомлення договорі купівлі-продажу.
У протоколах допиту свідків ОСОБА_10 від 30.06.2022 (інженер 2 категорії КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації»), ОСОБА_11 від 02.08.2022 (директор КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації») зазначено, що договір купівлі-продажу від 23.12.1997 № 07/НД не реєструвався в КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», довідка від 26.05.2017 № 7952о на ім'я гр. ОСОБА_2 про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 ними не видавалася і не підписувалася.
З урахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів зазначає що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 23.12.1997 не міг спричинити настання будь-яких законних правових наслідків, оскільки як юридичний факт не відбувся.
Щодо витребування майна з володіння іншої особи.
Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. Такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться.
Захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
Стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.
А, відтак, застосовуючи аналогію закону, і територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача має право на отримання лише грошової компенсації. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та в разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про витребування майна з володіння іншої особи потрібно оцінювати наявність або відсутність добросовісності набувача нерухомого майна. У випадку встановлення добросовісності кінцевого набувача нерухомого майна, територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації, однак, у разі встановленні недобросовісності такого набувача, територіальна громада має право на витребування нерухомого майна з володіння цієї особи.
Враховуючи обставини придбання квартири ОСОБА_1 , а саме: 08.08.2017, тобто фактично через 2 місяці після реєстрації права власності цієї ж квартири за ОСОБА_2 , про що відповідачу було відомо; купівлю спірної квартири ОСОБА_1 за ціною (49000,00 грн), яка, поза розумним сумнівом, є об'єктивно нижча ринкової; наявність факту зареєстрованого місця проживання померлої ОСОБА_3 у вказаній квартирі на момент її продажу ОСОБА_1 ; непроживання у спірній квартирі після її придбання ОСОБА_1 та реєстрація/проживання останнього в м. Вінниця; здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022250000000151 від 09.06.2022 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, колегія суддів вважає, що в сукупності всі ці обставини свідчать про недобросовісність ОСОБА_1 , як кінцевого набувача нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Встановивши наявність підстав для визнання спадщини відумерлою, відповідно, перехід права власності на спірну квартиру до Черкаської міської ради, а також визначивши недобросовісність кінцевого набувача спірної квартири, що в свою чергу має наслідком витребування зазначеного майна з чужого володіння, колегія суддів висновує про обґрунтованість позовних вимог Черкаської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, а відтак про задоволення позову.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, Черкаською обласною прокуратурою на адресу Черкаської міської ради були скеровані листи від 14.10.2022 № 15/2-822 вих-22, яким повідомлено про факт безпідставного проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, а 14.11.2022 за № 15/2-942 вих-22 скеровано лист щодо наміру Черкаської міської ради звернутися з позовом до суду з метою захисту майнових інтересів територіальної громади м. Черкаси у спірних правовідносинах.
У листі-відповіді від 18.11.2022 № 17103-01-11 Черкаська міська рада, окрім іншого, зазначила, що Черкаська обласна прокуратура володіє в достатній кількості доказами, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення, які мають значення для вирішення справи, а тому Черкаська міська рада не заперечує щодо здійснення представництва останньої органами прокуратури, шляхом звернення до суду з позовом щодо витребування спірної квартири на користь територіальної громади м. Черкаси.
У п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведені в апеляційній скарзі твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з досліджених судом доказів достовірно встановлено бездіяльність Черкаської міської ради у вигляді відмови від подачі до суду відповідного позову, яка надає прокурору законні підстави для здійснення невідкладного захисту інтересів держави шляхом звернення з позовом в інтересах територіальної громади.
Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок, що у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, то судові витрати, пов'язані зі сплатою Черкаською обласною прокуратурою судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 9924,00 грн, підлягають відшкодуванню з відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія Олексія Володимировича задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2023 року у справі за позовом Черкаської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 9924,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2024 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар