22 серпня 2024 року
м. Київ
справа №592/14520/19
провадження № 51-6131ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2024 року,
встановив:
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2020 року
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2020 року - без зміни.
Як установлено судами, у невстановлену під час досудового розслідування дату та час ОСОБА_5 з метою незаконного збагачення шляхом вчинення незаконного збуту психотропної речовини «PVP» на території м. Суми в невстановленому під час досудового розслідування місці незаконно придбав невстановлену кількість психотропної речовини «PVP» з метою її подальшого незаконного збуту. Так, ОСОБА_5 під час здійснення своєї злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту психотропної речовини PVP, діючи з умислом, направленим на незаконний збут наявної у нього психотропної речовини, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом його продажу, 16 травня 2019 року приблизно о 08:40 прослідував у район розташування АДРЕСА_1 , де почав підшукувати місце для можливого здійснення закладки психотропної речовини, у кількості одного зіп-пакета, обмотаного ізоляційною стрічкою. Надалі, ОСОБА_5 через декілька хвилин, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи зі злочинним умислом, з метою збуту наявної у нього психотропної речовини PVP, сховав на узбіччі паркану, котрий розташований поруч із вказаним будинком, один зіп-пакет, обмотаний ізоляційною стрічкою, та на відстані близько 3 метрів від нього ще один аналогічний зіп-пакет, обмотаний ізоляційною стрічкою, для невстановленого в ході досудового слідства покупця. У подальшому, 25 червня 2019 року, у період часу з 15:15 до 15:50 працівниками Сумського ВП ГУНП в Сумській області було проведено огляд неподалік будинку АДРЕСА_2 , де на узбіччі паркану, який розташований поруч із вказаним домоволодінням, було виявлено та вилучено один поліетиленовий зіп-пакет, обмотаний ізоляційною стрічкою чорного кольору, який був поміщений до паперового пакету № 1 та опечатано, написано пояснювальний напис і засвідчено підписами понятих. Після цього, на відстані близько трьох метрів від вказаного місця, поруч із бетонним парканом, в землі було виявлено ще один поліетиленовий
зіп-пакет, обмотаний ізоляційною стрічкою чорного кольору, який був поміщений до паперового пакету № 2 та опечатано, написано пояснювальний напис і засвідчено підписами понятих.
Крім того, у невстановлену під час досудового розслідування дату та час ОСОБА_5 в невстановленому під час досудового розслідування місці незаконно придбав психотропну речовину «PVP» для особистого вживання, яку поклав до кишені своїх штанів, тим самим почав її незаконного зберігати.
24 липня 2019 року приблизно о 19:05 біля будинку
АДРЕСА_1 ОСОБА_5 зупинили працівники поліції для встановлення особи, яким на запитання про наявність у нього заборонених в обігу речей ОСОБА_5 повідомив, що має при собі три зіп-пакети з психотропною речовиною «альфа сіль», після чого була викликана слідчо-оперативна група Сумського ВП ГУ НП в Сумській області. У ході огляду місця події, в період часу з 19:51 по 20:17
24 липня 2019 року, ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції три
зіп-пакети з порошкоподібною речовиною, які було відповідно вилучено, упаковано, опечатано та направлено на експертне дослідження.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить змінити вказані судові рішення та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій в недостатній мірі враховано всі пом'якшуючі покарання обставини та призначено засудженому занадто сувору міру покарання. Вказує, що ОСОБА_5 активно сприяв розслідуванню злочину, щиро каявся, скоїв злочин вперше, є особою молодого віку, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався. Зазначає, що поза увагою суду залишився незначний розмір вилученої наркотичної речовини, а також те, що ОСОБА_5 офіційно працевлаштувався, добровільно пройшов курс лікування від наркотичної залежності, відшкодував в повному обсязі судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз по справі, проявивши тим самим своє дійове каяття. Засуджений за місцем проживання, роботи і новим місцем навчання характеризується позитивно, а педагогічний колектив ДНЗ «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» у своєму клопотанні просив суд проявити гуманність і не позбавляти волі ОСОБА_5 . За цей час засуджений мав подяки за безкорисну діяльність і допомогу від СК інвалідів « Фенікс », Сумської єпархії « Українська православна церква », КЗ СОР Сумський дитячий будинок ім. С.П. Супруна , позитивні характеристики з ДНЗ «Сумське МПУ», з місця роботи, займався волонтерською діяльністю, одружився, створив сім'ю. Вважає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
Мотиви Суду
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)з огляду на таке.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України у касаційній скарзі захисником не оскаржуються.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особі засудженого внаслідок суворості, на думку Суду, є необґрунтованими на таких підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та нетяжким злочинами, дані, які характеризують особу засудженого, який кримінальні правопорушення вчинив вперше, вину визнав, має молодий вік, за місцем попереднього навчання характеризується позитивно, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції, врахувавши обставини, що пом'якшують покарання та особу засудженого, дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосування положень ст. 69 КК України, яке не може вважатися надто суворим та є достатнім для виправлення засудженого, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
У суді апеляційної інстанції кримінальне провадження переглядалось за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , під час розгляду якої суд належним чином перевірив й спростував доводи апеляційної скарги щодо суворості призначеного покарання, які аналогічні доводам його касаційної скарги.
Доводи захисника про пройдений засудженим курс лікування від наркозалежності, судом апеляційної інстанції не було враховано, оскільки така інформація документально не була підтверджена.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що із вироку суду вбачається, що судом не ухвалювалося рішення про стягнення із ОСОБА_5 судових витрат, а отже обставина відшкодування ним судових витрат, пов'язаних з проведенням експертиз по справі не підлягає врахуванню, оскільки на засудженого такий обов'язок не покладався.
Твердження захисника, що ОСОБА_5 одружився та займається волонтерською діяльність, судом апеляційної інстанції було враховано як дані, що характеризують особу, які на правильність рішення суду не впливають.
Доводи захисника про наявність підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, також були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який зазначив, що додатковим об'єктом тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України є здоров'я людини, до якого засуджений поставився байдуже, вчинений з корисливою метою, а тому відсутні підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання є законним, справедливим та співмірним характеру вчинених дій, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2024 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3