22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 127/14885/24
провадження № 51-4003ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5
на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2024 року про закриття апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня
2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6
в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні
№ 12023020000000678.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 14 червня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня
2024 рокута повернув апелянту його апеляційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат ОСОБА_4 не погоджується
із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд
в касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та копій судових рішень, 07 лютого 2024 року слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області в межах кримінального провадження № 12023020000000678 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України (далі - КК), накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 та яке було вилучено
під час обшуку, проведеного 22 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням
про скасування арешту, накладеного на зазначене майно.
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні цього клопотання.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_4 оскаржив його до апеляційного суду з поданням відповідної апеляційної скарги.
Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та повернув її особі, що подала скаргу.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення апеляційного суду було прийнято на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, яка передбачає, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Так, у ч. 1 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Відповідно до вимог частини другої цієї статті під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову
у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або
на рішення слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги
на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді згідно з ч. 3 ст. 309 КПК оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
При цьому можливості оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту, накладеного на майно у кримінальному провадженні, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Також, як убачається з оскарженої ухвали, апеляційний суд, постановляючи вказане рішення, послався на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого
2019 року у справі № 569/17036/18.
При цьому колегія суддів зазначила, що обставини цього провадження релевантні обставинам провадження, у межах якого був зроблений указаний вище висновок Об'єднаної палати ККС ВС.
Крім того, вказав суд і про те, що вищенаведений висновок узгоджується і
з викладеним висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23.
Так, у вказаній постанові визначено, що ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені
в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.
При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку
про необхідність відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення,
яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Разом із тим, зважаючи на те, що в цьому провадженні апеляційну скаргу було призначено до розгляду, під час якого встановлено, що апеляційну скаргу подано
на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Вказане, як зазначив апеляційний суд, узгоджується з висновками, викладеними
в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 755/10061/18, провадження № 51-1588км19) та в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа
№ 569/17036/118), відповідно до яких рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку встановлення вже в ході розгляду провадження в апеляційному порядку того, що скаргу подано на рішення,
яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційне провадження підлягає закриттю.
З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги
не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами провадження, а із касаційної скарги та копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2024 року про закриття апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3