Ухвала
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 755/5227/23
провадження № 61-11148ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Бабенко Юрієм Сергійовичем , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство юстиції України, державне підприємтсво «Національні інформаційні системи», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,
ОСОБА_1 31 липня 2024 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року.
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Київського апеляційного суду ухвалена 03 червня 2024 року(відомості про складення повного судового рішення відсутні).Касаційна скарга подана до Верховного Суду 31 липня 2024 року, що підтверджується відтиском штампу для вхідної кореспонденції. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 03 липня 2024 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанову апеляційного суду отримала 05 червня 2024 року. 02 липня 2024 року адвокат Бабенко Ю. С. в інтересах позивачки звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка надійшла до суду 04 липня 2024 року. В подальшому, 10 липня 2024 року представник позивачки отримав ухвалу Верховного Суду від 08 липня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху для сплати судового збору з урахуванням вартості спірного майна. 12 липня 2024 року представник подав заяву про усунення недоліків, у якій було роз'яснено щодо ціни позову та судового збору. Однак ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу було повернуто у зв'язку з невиконанням вимог. Разом з тим, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. На підтвердження указаних обставин до клопотання додано копію ухвали Верховного Суду від 18 липня 2024 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 18 липня 2024 року свідчить, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 08 липня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, оскільки не надала доказів вартості спірного майна на момент подачі позовної заяви.
Як свідчать відомості з Автоматизованої системи діловодства «ДОК ПРОФ» ухвала Верховного Суду від 18 липня 2024 року про повернення касаційної скарги була надіслана одержувачу Бабенку Ю. С. в його електронний кабінет 19 липня 2024 року о 23:05 год, тобто ураховуючи пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення (22 липня 2024 року).
Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1
не обґрунтовує чому нею не виконано вимоги ухвали суду про залишення попередньої касаційної скарги без руху. Окрім цього, не обґрунтовує чому отримавши ухвалу про повернення касаційної скарги 22 липня 2024 року, повторну касаційну скаргу подано 31 липня 2024 року.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Особа, яка подала касаційну скаргу, підставою подання касаційної скарги зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на постанови Верховного Суду.
Разом з тим, підстави касаційного оскарження судових рішень належним чином не викладені.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Додана до касаційної скарги квитанція від 02 липня 2024 року на суму 8 971,20 грн за подану 02 липня 2024 року касаційну скаргу, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 18 липня 2024 року повернуто, не є підставою для його зарахування за подання касаційної скарги 31 липня 2024 року. Оскільки за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред'явлення позову - 2023 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
На підставі наведеного, розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 073,60 грн та не більше 13 420,00 грн. За подання позову немайнового характеру судовий збір становив 1 073,60 грн за кожну вимогу немайнового характеру.
У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги розмір судового збору за вимогами: немайнового характеру становить 2 147,20 грн (2 684,00 грн * 0,4 * 200% * 1 вимогу немайнового характеру); майнового характеру - 1 % ціни позову * 200%.
Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (пункт 3 частини третьої статті 175 ЦПК України)
Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що висновок про вартість об'єкта оцінки від 31 травня 2018 року щодо ринкової вартості квартири у розмірі 170 600,00 грн є новішим та вказує більш актуальну вартість квартири, іншу суму окрім як з цього висновку взяти неможливо. Тому у позовній заяві ціна позову вказана - 170 600,00 грн.
Разом з тим, сама ж особа, яка подає касаційну скаргу, вказує, що указана вартість не відповідає дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову на момент його пред'явлення (2023 рік) щодо вимог майнового характеру (визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та її витребування), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.
Як наслідок, ураховуючи вимоги частини другої статті 176 ЦПК України, особі, яка подала касаційну скаргу, за подання касаційної скарги слід сплатити судовий збір за вимогами немайнового характеру у розмірі 2 147,20 грн, а за вимогами майнового характеру - 26 840,00 грн (2 684,00 грн *5 *200%), а всього - 28 987,20 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Бабенко Юрієм Сергійовичем , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат