(додаткова)
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 753/21732/20
провадження № 61-9438св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву адвоката Гаро Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості права на спадкування та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні,
Короткий зміст позову
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості права на спадкування та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, позов залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви
19 червня 2024 року адвокат Гаро Г. О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду заявупро ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції у розмірі 58 496,00 грн.
До заяви додано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а саме: договори про надання правничої допомоги від 01 лютого 2021 року № 02/2021 та № 03/2021, від 09 вересня 2021 року № 10/2021, додатковий договір від 31 серпня 2023 року № 3, акт наданих послуг від 29 вересня 2023 року № 3.
Позиція Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону
№ 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження
№ 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
01 лютого 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали договір про надання правничої допомоги № 02/2021.
01 лютого 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали договір про надання правничої допомоги № 03/2021.
09 вересня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір про надання правничої допомоги № 10/2021.
Згідно з пунктом 2.1 договорів про надання правничої допомоги порядок обрахунку вартості послуг адвоката та розрахунку за них клієнта встановлюється додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.1 додаткового договору від 31 серпня 2023 року № 3 сторони дійшли згоди, що вартість послуг, передбачених у пункті 1.1 договорів про надання правничої допомоги, становить: аналіз касаційної скарги, формування правової позиції та плану дій у справі, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 753/21732/20 - гривневий еквівалент 1 500,00 дол. США за курсом НБУ на день підписання цього додаткового договору. Усі інші види правничої допомоги, не передбачені у пункті 1 цього додаткового договору, оплачуються клієнтами окремо за домовленістю сторін або виходячи з погодинної ставки роботи адвоката у розмірі гривневого еквівалента 100,00 дол. США за курсом НБУ на день сплати коштів. В день підписання цього додаткового договору гонорар (вартість послуг) адвоката сплачується клієнтами згідно з пунктом 1.1 за їх згодою в рівних частинах авансом в сумі, що загалом становить гривневий еквівалент 1 500,00 дол. США за курсом НБУ на день підписання цього додаткового договору, що на день підписання становить 54 840,00 грн.
Згідно з актом від 29 вересня 2023 року № 3 ОСОБА_6 надала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 правничу допомогу (адвокатські послуги) відповідно до договорів про надання правничої допомоги від 01 лютого 2021 року № 02/2021 та № 03/2021, від 09 вересня 2021 року № 10/2021, додаткового договору від 31 серпня 2023 року № 3, зокрема, підготовка та направлення до Верховного Суду заяви щодо направлення представнику відповідачів скан-копії касаційної скарги (з розрахунку витраченого часу на відповідну правничу допомогу - 1 год), аналіз касаційної скарги, формування правової позиції та плану дій у справі, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 753/21732/20.
Згідно з матеріалами справи у суді касаційної інстанції адвокат Гаро Г. О. як представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу - 26 арк., заяву про ухвалення додаткового рішення та про долучення доказів про надання правничої допомоги - 7 арк.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
21 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батрин С. В.,подала до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, просила суд керуватися принципом співмірності, виклавши обґрунтування неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року у цій справі з неї стягнено на користь відповідачів 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи у суді першої інстанції тривав понад два роки, під час розгляду справи проведено 11 судових засідань, в межах яких проведено допит понад 20 свідків, подано 10 заяв сторін по суті спору та долучено до матеріалів справи багато доказів.
У суді апеляційної інстанції відповідачі зверталися до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, у якій просили стягнути з неї на користь відповідачів 37 000,00 грн, що майже в два рази менше, ніж прохання про стягнення в суді касаційної інстанції - 58 496,00 грн. Водночас розгляд справи в суді апеляційної інстанції, крім подання відзиву на апеляційну скаргу, також передбачав участь адвоката у судовому засіданні. Проте у Верховному Суді справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін. Отже, заявлений розмір судових витрат не співмірний з ціною позову, яка становить 99 818,00 грн, її доходами.
Верховний Суд погоджується з доводами клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги з огляду на таке.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті за надання правничої допомоги адвокатом, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керувалися конкретними обставинами справи та фінансовим станом обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами перегляду цієї справи постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишено без змін.
З огляду на викладене, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, залишення касаційної скарги без задоволення, обсяг наданих відповідачам послуг, клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням того, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає принципу співмірності та реальним витратам за надані послуги.
Керуючисьпринципом пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідачів підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 4 500,00 грн, тобто по 1 500,00 грн кожному відповідачу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідності вчинення процесуальних дій у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 270, 416, 419 ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Заяву адвоката Гаро Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості права на спадкування та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1 500 (півтори тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу кожному.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
О. М. Ситнік