14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 235/101/21
провадження № 61-18062св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В., (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року та постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено зміни до актового запису від 30 липня 2003 року № 342, вчиненого Відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши у графі батько - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України».
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн за позовною вимогою про визнання батьківства та витрати за складання висновку генотипоскопічного дослідження у розмірі 12 950,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь держави за позовною вимогою про стягнення аліментів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, в якому заявниця просила встановити факт ухилення відповідача від сплати аліментів на ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишено без змін.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
У частинах першій, третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тлумачення статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 372/3463/21 (провадження № 61-9018св22) та додаткових постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 676/6985/19 (провадження № 61-16604св21), від 26 квітня 2023 року у справі № 640/1687/19 (провадження № 61-14009св20).
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими статтями 141-142 ЦПК України.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У разі передачі справи на новий судовий розгляд такий обов'язок відсутній.
Отже, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат. У випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового її розгляду, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц (провадження № 14-491цс18), від 19 лютого 2020 року у справі № 570/1472/19 (провадження № 14-629цс19) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18).
Те ж саме стосується судових витрат на правничу допомогу, а саме у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
У справі, що переглядається, постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тобто зміни чи ухвалення нового рішення не відбулося.
Ухвалення постанови суду касаційної інстанції про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанціїне є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.
У подальшому постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишено без змін.
При цьому Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до місцевого суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи, що Верховний Суд остаточне судове рішення по суті спору у цій справі не ухвалював, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Також немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, оскільки постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Отже, на ОСОБА_1 покладено судові витрати, понесені нею у зв'язку зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги.
Виходячи з наведеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат необхідно відмовити.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська
СуддіВ. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк