Постанова
Іменем України
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 824/54/24
провадження № 61-10781ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
при секретарі судового засідання - Подолянові Ю. А.,
учасники справи (сторони арбітражного спору):
заявник (позивач у арбітражному спорі) - Міністерство оборони України (Україна),
заінтересована особа (відповідач у арбітражному спорі) - компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія),
за участю представників:
Міністерства оборони України (Україна) - Коваль Дмитро Михайлович (у порядку самопредставництва),
компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) - не з'явився,
розглянув у закритому судовому засіданні справу, відкриту за заявою компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 за позовом Міністерства оборони України (Україна) до компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) про стягнення авансового платежу, за апеляційною скаргою компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія), яка підписана представником Сендегою Тарасом Романовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року постановлену у складі судді: Голуб С. А. у м. Києві,
Історія справи
Короткий зміст вимог заяви та заперечень
У травні 2024 року компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. звернулася із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 за позовом Міністерства оборони України (Україна) до компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) про стягнення авансового платежу.
Заява обґрунтована тим, що 07 лютого 2024 року МКАС при ТПП України було ухвалено рішення у справі № 201/2023 про стягнення з компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. на користь Міністерства оборони України наступних сум:
4 073 816,11 євро в рахунок повернення авансового платежу за непоставлений товар, 76 533,61 євро в рахунок пені за порушення строків поставки товару, 8 370,86 євро в рахунок відсотків річних за прострочення повернення авансового платежу, а всього - 4 158 720,58 євро;
13 632,48 доларів США як штрафні санкції за порушення строків поставки товару та 28 875,29 доларів США як відшкодування сплати арбітражного збору, а всього - 42 507,77 доларів США;
відсотки у розмірі 3 % річних, нараховані на суму авансового платежу у розмірі 4 073 816,11 євро з 05 квітня 2023 року по день сплати зазначеної суми за арбітражним рішенням за наступною формулою: сума заборгованості х 3 % х кількість днів прострочення х кількість днів у році (365/366).
Заявник вказав, що спір, розглянутий МКАС при ТПП України, не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України, оскільки виник під час виконання господарського договору, пов'язаного із задоволенням державних потреб.
Стверджує, що договір поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року є нікчемним, оскільки укладений без проведення процедур закупівлі, які встановлені Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі».
З урахуванням характеру правовідносин між сторонами та предмет договору поставки в контексті вимог пункту 1 частини першої статті 22 ГПК України, цей спір не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а підлягав розгляду за правилами господарського судочинства України.
Компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. просила:
скасувати рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023.
Міністерство оборони України надало заперечення, мотивовані тим, що в умовах воєнного стану оборонні та публічні закупівлі здійснюються без застосування визначених процедур. Спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, може бути віднесений сторонами до компетенції комерційного арбітражу.
Міністерство оборони України просило:
у задоволенні заяви компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. відмовити;
рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 залишити без змін.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року у задоволенні заяви компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 за позовом Міністерства оборони України (Україна) до компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) про стягнення авансового платежу за непоставлений товар за договором поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року відмовлено.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення;
звертаючись із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України, заявник визначив, що спір, який розглянув арбітраж, не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України, оскільки виник під час виконання господарського договору, а саме договору поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року, який є нікчемним, оскільки укладений без проведення процедур закупівлі, які встановлені Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». У пункті 10.3 договору поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року встановлено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо врегулювання спірних питань шляхом переговорів протягом одного місяця, кожна сторона має право передати спір на розгляд та вирішення арбітражу з урахуванням положень пунктів 10.4-10.8 цього договору. У пункті 10.4 визначено, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом. Тобто, сторони в розділі 10 договору обрали арбітраж як спосіб вирішення спорів, а також визначили компетентний арбітражний суд, матеріальне право і мову судочинства. Договір підписаний обома сторонами та недійсним не визнавався. Отже, рішення суду від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 ухвалено щодо спору, вирішення якого сторони передбачили у МКАС при ТПП України. Цей спір був вирішений МКАС при ТПП України як належним та компетентним судом у відповідності до умов укладеного договору, Регламенту зазначеного суду і з урахуванням дійсних домовленостей сторін;
компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. зазначила, що враховуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 22 ГПК України, спір не міг бути переданий на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу, а підлягав розгляду за правилами господарського судочинства України. Суд не погоджується із вказаним посиланням, оскільки спір за договором за своєю природою не є публічно-правовим. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. У постанові КМ України від 28 лютого 2023 року «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» встановлено, що в умовах воєнного стану державні замовники у сфері оборони та служби державного замовника здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом України «Про оборонні закупівлі». Тому сторонами не укладався договір в межах закупівель визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі»;
посилання заявника на нікчемність укладеного договору суд відхиляє, оскільки зазначене не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражного суду відповідно до вимог частини другої статті 459 ЦПК України. Під час розгляду спору в Міжнародному комерційному арбітражному суді заявник не заперечував обставини дійсності та чинності договору та арбітражного застереження. Обидві сторони договору вчиняли дії направленні на його виконання, позивачем сплачено повну вартість товару, а відповідачем здійснювалась його поставка. У пункті 91 рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 зазначено: «в ході арбітражного розгляду сторони не заявили жодних заперечень щодо недотримання умов арбітражного застереження, вимог Регламенту або Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Таким чином, відповідно до статті 4 зазначеного Закону та статті 44 Регламенту МКАС, сторони вважаються такими, що відмовилися від права на заперечення з цих питань». Представник компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. брав участь під час вирішення спору у міжнародному комерційному арбітражі, проте будь-яких заперечень щодо розгляду спору у цьому суді не заявляв, а висловлював свою позицію по суті спору;
доводи заявника щодо порушення МКАС при ТПП України публічного порядку України зводяться виключно до незгоди з правильністю застосування цим судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, з правильністю дослідження та оцінки ним доказів та не свідчать про порушення публічного порядку України. Тому необґрунтованими є посилання заявника на те, що оскаржуване рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 не відповідає частині другій статті 459 ЦПК України;
інші доводи заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу зводяться до незгоди з правильністю вирішення спору по суті щодо стягнення авансового платежу за непоставлений товар, нарахованих штрафів та відсотків і виходить за межі судового розгляду, визначеного частиною другою статті 459 ЦПК України та частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Аргументи учасників справи
26 липня 2024 року Компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) через підсистему Електронний суд подала апеляційну скаргу, яка підписана представником Сендегою Т. Р. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року, в якій просить:
оскаржену ухвалу скасувати;
ухвалити нове рішення, яким рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
суд, що здійснює розгляд клопотання про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, зобов'язаний ex officio з'ясувати питання арбітрабельності спору, тобто вирішити, чи може відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Судом не дотримано принцип ex officio, не з'ясовано питання арбітрабельності спору з огляду на його предмет у зв'язку з чим зроблено передчасний висновок про відсутність підстав для скасування рішення арбітражного суду;
спір, який розглянув арбітраж, не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України, оскільки до предмету спору входить питання порядку укладення договору про публічну закупівлю. 10 березня 2022 року між сторонами укладено договір поставки № UKR060233, предметом якого є обов'язок постачальника передати у встановлений строк партію (партії) товару у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар. Предметом договору поставки №UKR060233 від 10 березня 2022 року є товари оборонного призначення. Спірні правовідносини за своєю природою та змістом є правовідносинами негосподарюючого суб'єкта (замовника) та юридичною особою (постачальником) з приводу купівлі-продажу товарів оборонного призначення. Враховуючи суб'єктний склад сторін спору, предмет закупівлі спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про публічні закупівлі». Договір поставки був укладений на підставі постанови КМ України № 169 від 28 лютого 2022 року без застосування процедур закупівель, які визначені Законом України «Про публічні закупівлі». Однак, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про оборонні закупівлі» закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється державними замовниками відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У частині четвертій статті 2 Закону України «Про оборонні закупівлі» визначено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг оборонного призначення до/без проведення видів (процедур) закупівель, визначених цим Законом або Законом України «Про публічні закупівлі», та укладення державних контрактів (договорів). що передбачають оплату державним замовником у сфері оборони, товарів, робіт і послуг оборонного призначення до/без проведення видів (процедур) закупівель, визначених цим Законом або Законом України «Про публічні закупівлі». Таким чином приписами Закону України «Про оборонні закупівлі» заборонено придбавати товар і послуги оборонного призначення до та без проведення процедур закупівель, які передбачені Законом України «Про публічну закупівлю» та Законом України «Про оборонні закупівлі». Договір про закупівлю є нікчемним якщо замовник уклав договір про закупівлю до/ без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону (частина перша статті 43 Закону України «Про публічну закупівлю»). Чинним в Україні законодавством встановлено нікчемність правочину укладеного без проведення процедур закупівель, які передбачені Законами України «Про публічну закупівлю» та «Про оборонні закупівлю». Оскільки договір поставки UKR060233 від 10 березня 2022 року укладено без проведення процедур закупівлі які встановлені Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», то такий договір є нікчемним;
укладення договору поставки на підставі постанови КМ України від 28 лютого 2022 року №169 «Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» не могло відбутися, оскільки суперечить вимогам статей 10, 41, 43 Закону України «Про публічні закупівлі» та частині четвертій статті 2 Закону України «Про оборонні закупівлі»;
хоча спір і містить формальні ознаки цивільно правового спору, однак за своєю правовою природою такий спір є спором про публічно-правовий аспект укладення такого договору в порушення вимог встановлених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Згідно із Законом України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати закупівлі, тощо. При цьому у пункті 1 частини першої статті 22 ГПК України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні договорів, про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет договору поставки, спір не міг бути переданий на вирішення арбітражного суду, а мав розглядатись за правилами господарського судочинства в порядку визначеному ГПК України. Наведене у розумінні пункту а частини другої статті 459 ЦПК України є підставою для скасування оспореного рішення арбітражного суду. Суд не звернув увагу, що арбітражне застереження є складовою нікчемного правочину;
суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23;
позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів (частина восьма статті 269 ГК України). 02 вересня 2022 року між сторонами підписано протокол щодо обговорення питання виконання договорів поставки засобів індивідуального захисту в якому сторони визнали факт поставки товару повністю та вирішили замінити частину товару, який на думку покупця не відповідав якісним показникам. Таким чином покупець очевидно знав про власні зауваження до поставленого товару вже станом на 02 вересня 2022 року. Позивач звернувся до МКАС при ТПП України лише у квітні 2023 року, тобто зі спливом семи місяців. На момент подання позову покупець не мав права на судовий захист, що свідчить про відсутність юрисдикції комерційного арбітражу на ухвалення рішення;
очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права може призвести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оспорення рішення арбітражного суду (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23). МКАС грубо порушив фундаментальні приписи цивільного законодавства та не врахував специфіку спірних правовідносин, яка має місце у зв'язку з суперечністю національного законодавства, що регулює питання рекламації постачальником, який не є резидентом України;
заміну товару може бути задоволена тільки у разі повернення товару неналежної якості продавцеві, однак позивачем товар не повернуто до сьогодні. Таким чином прострочка виконання зобов'язання з заміни не настала, враховуючи умови договору та вимоги чинного законодавства (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 904/631/18). Враховуючи, що позивач не забезпечив можливості відповідачу забрати товар неналежної якості зі складу військової частини, то відповідач не порушив строк його заміни на товар, який відповідає вимогам, які передбачені специфікацією до договору;
повернення неякісного товару постачальнику, в такому випадку, здійснюється в митному режимі реекспорту. Товар був ввезений на територію України та мав режим іноземного, тому повертається постачальнику який є стороною зовнішньоекономічного договору у з зв'язку з рекламацією. Чинним законодавством не передбачено іншого митного режиму для повернення товару постачальнику крім реекспорту. Митне оформлення повернення товару постачальнику здійснюється шляхом заповнення митної декларації (стаття 257 МК України). Відповідач, будучи нерезидентом, не може бути декларантом та здійснити повернення товарів для їх заміни. Резидентом та стороною зовнішньоекономічного договору поставки є саме позивач, а тому саме він наділений правом, а отже й обов'язком здійснити повернення товару постачальнику в режимі реекспорту;
враховуючи висновки Верховного Суду у справі №824/83/23, МКАС при ТПП України допустив грубе порушення норм національного матеріального права, що призвело до порушення публічного порядку України.
08 серпня 2024 року Міністерство оборони України через представника Коваля Д. М. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить:
апеляційну скаргу залишити без задоволення;
судові витрати покласти на IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o.
Відзив мотивований тим, що:
стаття 459 ЦПК України не містить такої підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу як нікчемність або недійсність договору, щодо якого винесене рішення;
позивач належним чином уклав договір без процедур закупівель, передбачених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі» на підставі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, у тому числі постанови від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану»;
протягом розгляду справи у МКАС при ТПП України відповідач не заперечував обставин дійсності, чинності та виконуваності договору, а так само арбітражного застереження, що міститься у цьому договорі, а подавав відповідні процесуальні документи, чим фактично визнавав чинність договору та арбітражного застереження. Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення. Враховуючи той факт, що відповідач не оскаржував дійсність, чинність та виконуваність договору, а так само арбітражного застереження, що міститься у цьому договорі, в силу положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Регламенту МКАС, відповідач вважається таким, що втратив своє право на оскарження договору та/або арбітражного застереження;
обидві сторони договору вчиняли дії направлені на виконання договору, зокрема, позивачем було сплачено повну вартість товару за договором, в той час як відповідачем здійснювались поставки товару за договором, частина якого була прийнята, а частина була відхилена у зв'язку з неналежною якістю товару. У ході розгляду справи в арбітражі обставини виконання договору його сторонами не заперечувались;
цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу (частина друга статті 22 ГПК України). Спір, який виник за договором, є цивільно-правовим спором. Верховний Суд у справі № 824/16/22 (провадження 61-10881ав22) зробив аналогічний висновок щодо договору поставки, укладеного між словацькою компанією та ДП «НАЕК «Енергоатом», в якому сторони передбачили арбітражне застереження та передали спори за договором до МКАС;
не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на обставини справи або норми матеріального чи процесуального права України, які начебто не були враховані, або невірно досліджені та застосовані арбітражним судом, оскільки під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, адже національний суд не має повноважень переглядати рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2023 року у справі №824/57/22);
твердження відповідача щодо причин нездійснення ним поставки, перевірки товару, відмови від товару тощо зводяться до незгоди відповідача із суттю рішення МКАС, і є намаганням переоцінити докази. У справах про скасування рішень міжнародних комерційних арбітражів державний суд не може переглядати арбітражну справу по суті і не може переоцінювати докази (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23). Верховний Суд зазначив, що очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права може привести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оспорення рішення арбітражного суду. Разом з тим, рішення міжнародних комерційних арбітражів, якими вирішено питання, спір приватних господарських правовідносин шляхом встановлення обставин, які стосуються порядку виконання зобов 'язання, які виникли між учасниками, не суперечать публічному порядку України;
спір, щодо якого винесене Рішення МКАС, не стосувався неналежної якості товару, чи його недоліків. Факт неналежної якості товару був визнаний відповідачем і не оспорювався ним в арбітражі. Предметом спору було невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару належної якості, як зобов'язання, незалежного від повернення товару неналежної якості. Одна з вимог позивача в арбітражі МКАС полягала у поверненні вартості непоставленого товару;
строк пред'явлення позову щодо поставки товару неналежної якості не застосовується до спору, щодо якого винесене Рішення МКАС. До договору застосовується позовна давність у 4 (чотири) роки, передбаченв статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. Відповідач не заявляв дану позицію в арбітражі, а тому вважається таким, що відмовився від свого заперечення;
арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, поширює свою дію тільки на боржника.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/54/24.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року: закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія), яка підписана представником Сендегою Т. Р., на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року постановлену у складі судді: Голуб С. А., у справі за заявою компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 за позовом Міністерства оборони України (Україна) до компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) про стягнення авансового платежу; призначено справу до розгляду у закритому судовому засіданні на 21 серпня 2024 року на 10:30 год. з повідомленням учасників справи.
Короткий зміст аргументів сторін
У судовому засіданні представник Міністерства оборони України (Україна) Коваль Д. М. (у порядку самопредставництва) заперечив проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
Представник компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через підсистему «Електронний суд». Клопотань про відкладення розгляду справи, розгляд справи за відсутності уповноваженого представника заявника (боржника) до Верховного Суду не надійшло.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що 07 лютого 2024 року МКАС при ТПП України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33) у складі одноосібного арбітра Володимира Крохмаля розглянув справу № 201/2023 за позовом Міністерства оборони України (Україна) до компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія) про стягнення авансового платежу за непоставлений товар за договором поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року.
Правовою підставою для розгляду вказаної справи у МКАС при ТПП України було арбітражне застереження, що міститься в розділі 10 договору поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року, укладеного між Міністерством оборони України та компанією IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o.
За умовами цієї угоди постачальник зобов'язується передати у встановлений строк партію (партії) товару у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).
Згідно із пунктом 1.2 угоди найменування, асортимент, кількість, ціна та інші необхідні особливості поставки товару визначається сторонами у специфікації (специфікаціях) до договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація викладена у додатку № 1 до цього договору.
Однак, компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o., як постачальник, свої зобов'язання щодо поставки товару у визначений сторонами строк не виконала, у зв'язку з чим у квітні 2023 року Міністерство оборони України звернулося до МКАС при ТПП України з позовною заявою про стягнення авансового платежу за непоставлений товар, нарахованих штрафних санкцій та трьох відсотків річних, а також відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.
За результатом арбітражного розгляду вказаної справи № 201/2023 МКАС при ТПП України ухвалив рішення від 07 лютого 2024 року, яким стягнув з компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. на користь Міністерства оборони України наступні суми:
4 073 816,11 євро в рахунок повернення авансового платежу за непоставлений товар, 76 533,61 євро в рахунок пені за порушення строків поставки товару, 8 370,86 євро в рахунок відсотків річних за прострочення повернення авансового платежу, а всього - 4 158 720,58 євро;
13 632,48 доларів США в якості штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та 28 875,29 доларів США в якості відшкодування сплати арбітражного збору, а всього - 42 507,77 доларів США;
відсотки у розмірі 3 % річних, нараховані на суму авансового платежу у розмірі 4 073 816,11 євро, з 05 квітня2023 року по день сплати зазначеної суми за арбітражним рішенням за наступною формулою: сума заборгованості х 3 % х кількість днів прострочення х кількість днів у році (365/366).
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. при зверненні із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 зазначала, що договір поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року є нікчемним, оскільки укладений без проведення процедур закупівлі, які встановлені Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Відповідач також зауважував, що спір не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України, оскільки виник під час виконання господарського договору, пов'язаного із задоволенням державних потреб, і підлягав розгляду за правилами господарського судочинства України.
Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (частини перша, друга статті 459 ЦПК України).
Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17 (провадження № 61-47547св18) зазначено, що: «рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване».
У розділі 10 «Вирішення спорів і застосовне право» договору поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року, укладеного між Міністерством оборони України та компанією IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o., сторони погодили, що:
«10.3. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо врегулювання спірних питань шляхом переговорів протягом 1 (одного) місяця, кожна сторона має право передати спір на розгляд та вирішення арбітражу з урахуванням положень 10.4-10.8 цього договору.
10.4. Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку із ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом».
У рішенні МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 зазначено: «87. Відповідач не заперечував проти юрисдикції МКАС» […] 91. В ході арбітражного розгляду сторони не заявили жодних заперечень щодо недотримання умов арбітражного застереження, вимог Регламенту або Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Таким чином, відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону та статті 44 Регламенту МКАС, сторони вважаються такими, що відмовилися від права на заперечення х цих питань» (а.с. 53, 54).
У пункті а) статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) передбачено, що у визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того, що: сторони в угоді, зазначеній у статті II, були за законом, що застосовується до них, якоюсь мірою недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено.
У визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено (пункт 1 частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Тлумачення вказаної норми свідчить, що
по своїй суті арбітражна угода (застереження) - це процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі;
підстави недійсності арбітражної угоди (застереження) визначені Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;
для арбітражної угоди (застереження), внаслідок наявності принципу автономності, на відміну від окремих випадків недійсності матеріального договору (наприклад, частина друга статті 548, частина четверта статті 1119 ЦК України), нехарактерна залежна недійсність.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2024 року у справі № 824/11/24 (провадження № 61-8537ав24) зазначено: «договір поставки від 10 березня 2022 року № 2022-03-07-MDU-1, укладений між Міністерством оборони України та компанією IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o., містить арбітражне застереження у розділі 10 «Вирішення спорів і застосовне право». Зазначені умови договору не оспорювалися заявником. Отже, воля сторін, у тому числі щодо арбітражного застереження, виражена у тексті укладеного між сторонам договору, який частково виконувався сторонами. Більш того, при розгляді справи у міжнародному комерційному арбітражі компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. не заперечувала наявність відповідної компетенції у Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України, подавала процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, чим фактично визнала чинність арбітражного застереження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/16/22 (провадження № 61-10881ав22) зазначено:
«Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арбітражна угода не обумовлює застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України, з огляду на наступне. Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. Отже спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду. […]
Пункт 9.2 розділу ІХ Контракту містить застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження. Верховний Суд вважає, що доводи апеляційної скарги про співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження 9.2 розділу ІХ Контракту, зводяться до неприйнятного тлумачення заявником умов договору та норм права. Відхиляючи ці доводи, Верховний Суд виходить з такого. При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій. Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо. На відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов'язку зі сплати коштів за надані послуги. Питання правових наслідків порушення зобов'язання, відповідальності за порушення зобов'язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п'ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»».
Як наслідок суд апеляційної інстанції відхиляє доводи компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. про те, що договір поставки № UKR060233 від 10 березня 2022 року є нікчемним і спір за цим договором не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України.
Компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. також зазначає, що рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 підлягає скасуванню з підстав порушення публічного порядку, оскільки МКАС при ТПП України грубо порушив фундаментальні приписи цивільного законодавства та не врахував специфіку спірних правовідносин. При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що:
«застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23 (провадження № 61-15524ав23) зазначено: «застереження про порушення публічного порядку, як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Отже, остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися, за винятком надзвичайних обставин (Рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році). Таких надзвичайних обставин (пункт 1 (d)) цих Рекомендацій заявник не довів. Застереження про порушення публічного порядку як підстави для скасування рішення арбітражного суду є механізмом, який закріпляє пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто, правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують чинні в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Верховний Суд погоджується з доводами заявника про те, що очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права може привести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оспорення рішення арбітражного суду. Разом з тим, рішення міжнародних комерційних арбітражів, якими вирішено питання, спір приватних господарських правовідносин шляхом встановлення обставин, які стосуються порядку виконання зобов'язання, які виникли між учасниками, не суперечать публічному порядку України. У цій справі саме такий спір було вирішено арбітражним судом».
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.
Такі принципи та засади стосуються насамперед національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері означеної безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 цього Закону).
Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов'язується з визначенням публічного порядку, який необхідно розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що компанія IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. не надала доказів на підтвердження того, що рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 стосується суспільних, економічних та соціальних основ держави або ж спрямоване на втручання у публічний порядок держави Україна
За таких обставин, установивши, що рішення МКАС при ТПП України від 07 лютого 2024 року у справі № 201/2023 ухвалене у спорі, який виник на підставі укладеного між сторонами контракту, його вирішення передбачено арбітражною угодою та постановлено в межах компетенції МКАС, арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, і відсутні підстави для скасування арбітражного рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про скасування арбітражного рішення.
Апеляційний суд відхиляє посилання компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. про те, що позивач не забезпечив можливості відповідачу забрати товар неналежної якості зі складу військової частини, відповідач не порушив строк його заміни на товар, який відповідає вимогам, передбаченими специфікацією, повернення неякісного товару постачальнику здійснюється в митному режимі реекспорту.
Під час вирішення питання про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу національний суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність визначених законом підстав для скасування такого рішення. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 824/57/22 (провадження № 61-10176ав22)).
Виходячи з тлумачення норм у розділі VIII ЦПК України та розділу VII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, не може вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23 (провадження № 61-15524ав23)).
Щодо оприлюднення судових рішень
У текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні (пункт 4 частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16-а вказано, що:
«141. Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону обмеження права вільного користування офіційним вебпорталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 цього Закону у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не може бути розголошена інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
142. При цьому Державна судова адміністрація України не наділена повноваженням самостійно визначати, яка саме інформація не може бути розголошена.
143. Отже, у таких випадках суд має вказати, яка саме інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, не підлягає розголошенню і має бути замінена літерними або цифровими позначеннями.
144. Розгляд цієї справи відбувався частково в закритому судовому засіданні у зв'язку з необхідністю захисту наявної у справі інформації та документів, які містять банківську таємницю. Банківську таємницю у цій справі становить інформація про банківські рахунки та суми депозитів позивачів, оскільки така інформація може свідчити про фінансово-економічний стан позивачів як клієнтів банку (пункти 1, 3 частини другої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
145. Отже, у тексті цієї постанови, а також у текстах інших судових рішень у цій справі, що відкриті для загального доступу, інформація про номери банківських рахунків, суми депозитів позивачів та суми відсотків за цими депозитами підлягає заміні літерними або цифровими позначеннями».
Оскільки в суді першої інстанції справа за клопотанням Міністерства оборони України (а.с. 167-168) розглядалася згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року (а.с. 174, 175) у закритому судовому засіданні. В тексті цієї постанови, а також у текстах інших судових рішень у цій справі, що відкриті для загального доступу, інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, підлягає заміні літерними або цифровими позначеннями.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Апеляційну скаргу компанії IZOP-K, druzba za proizvodnjo, d.o.o. (Республіка Словенія), яка підписана представником Сендегою Тарасом Романовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Повний текст постанови Верховного Суду складено 21 серпня 2024 року.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков