20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 450/1804/20
провадження № 61-16429св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Солонківська сільська рада Львівського (Пустомитівського) району Львівської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року у складі судді Мусієвського В. Є.та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про усунення перешкод в користуванні майном.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 квітня 2019 року він придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:02:001:1315, площею 0,0683 га, що знаходиться в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1467149546236.
Крім того, 10 квітня 2019 року він придбав у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531, площею 0,0741 га, що знаходиться в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, на якій розташований вказаний житловий будинок.
16 вересня 2019 року він звернувся до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області для вирішення питання розмежування дороги загального користування, яка веде до його земельної ділянки, на якій розташований належний йому житловий будинок, а також з проханням надати йому дозвіл на облаштування цієї дороги за власний кошт.
19 вересня 2019 року у відповідь на його звернення орган місцевого самоврядування надав відповідь, відповідно до якої на землі загального користування правовстановлюючі документи не виготовлялися. Рекомендовано встановити межі належної йому земельної ділянки відповідно до земельного законодавства.
Водночас, відповідачі, які є його сусідами, почали перешкоджати йому у облаштуванні цієї дороги загального користування та у користуванні нею.
12 листопада 2019 року земельною комісією Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснюють перешкоджання у користуванні заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 . Даний заїзд з вул. Нова до його земельної ділянки є землею загального користування і на місцевості зазначений межовими знаками. Комісія дійшла до висновку, що перешкоджання ОСОБА_2 та її родичами у користуванні заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 є порушенням земельного законодавства.
Однак, відповідачі проігнорували даний акт і продовжують чинити йому перешкоди.
В подальшому відповідачі перенесли свій паркан на 1-2 метри на територію проїзду, про що ним було повідомлено до органів поліції.
Згідно відповіді Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 18 березня 2020 року за результатами перевірки заяви позивача про наявність у нього конфлікту з сусідами щодо перешкоджання ОСОБА_2 і її родичами позивачу у заїзді до належної йому земельної ділянки встановлено, що ознаки кримінального правопорушення відсутні. Рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказане вище, уточнивши в подальшому вимоги, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 4623686600:02:001:1315, площею 0,0683 га, що знаходиться в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1467149546236; житловим будинком АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1807310346236; земельною ділянкою з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531, площею 0,0741 га, що знаходиться в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, на якій розташований вказаний житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1807327446236, шляхом знесення (демонтажу) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та/або за їх рахунок самовільно спорудженої огорожі (паркану) у вигляді металевої сітки з обох боків проїзду, який є землею загального користування, а саме з АДРЕСА_1 та з протилежного боку вказаної вулиці, забезпечивши при цьому ширину смуги проїзду між присадибною земельною ділянкою ОСОБА_2 та земельною ділянкою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не менше 3,5 метра.
12 листопада 2020 року від представника відповідачів ОСОБА_9 до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
УхвалоюПустомитівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2020 року ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямПустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0741 га, що знаходиться в с. Малечковичі Львівського (Пустомитівського) району Львівської області, кадастровий номер 4623686600:02:001:0531, та житловим будинком АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1807310346236, шляхом знесення (демонтажу) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно спорудженої огорожі (паркану) у вигляді металевої сітки з обох боків проїзду (заїзду), який є землею загального користування, забезпечивши при цьому ширину смуги проїзду (заїзду) не менше 3,5 метра.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проїзд (дорога), який є землею загального користування, до земельної ділянки позивача з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , проходить повз земельну ділянку кадастровий № 4623686600:02:001:1451, користувачем якої є ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснюють перешкоди позивачу у користуванні згаданим проїздом, який веде до належної йому земельної ділянки, оскільки ними встановлена металева огорожа. Належні та допустимі докази на підтвердження правомірності встановлення вказаної огорожі відсутні.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що відсутні будь-які докази на підтвердження чинення відповідачами позивачу перешкод у проїзді до земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:02:001:1315.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14 листопада 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
В касаційній скарзі заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 19 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дудяк Р. А. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно розпорядження заступника керівника Апарату-керівника секретаріату Олени Грицик від 10 січня 2024 року № 4010/226-24 у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 450/1804/20 (провадження № 61-16429св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 2019 року позивач придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:02:001:1315 площею 0,0683 га в с. Малечковичі Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 10 квітня 2019 року позивач придбав у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531, площею 0,0741 га.
Позивач зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно 10 квітня 2019 року.
12 листопада 2019 року земельною комісією Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснюють перешкоджання у користуванні заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 . Даний заїзд з вул. Нова до його земельної ділянки є землею загального користування і на місцевості зазначений межовими знаками. Комісія дійшла до висновку, що перешкоджання ОСОБА_2 та її родичами у користуванні заїздом до земельної ділянки ОСОБА_1 є порушенням земельного законодавства.
18 грудня 2019 року ОСОБА_1 направив до Солонківської сільської ОТГ заяву про вирішення земельного спору, який виник у нього з ОСОБА_2 та її родичами щодо чинення останніми перешкод у заїзді до належної йому земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 2852 від 20 грудня 2019 року Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області відповіла на вищезгадану заяву позивача та повідомила, що перешкоджання проїзду транспортних засобів до належної позивачу земельної ділянки належить до компетенції правоохоронних органів.
З відповіді Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області № 2815/4п/02/14-20 від 18 березня 2020 року вбачається, що за результатами перевірки заяви позивача про наявність у нього конфлікту з сусідами щодо перешкоджання ОСОБА_2 і її родичами позивачу у заїзді до належної йому земельної ділянки встановлено, що ознаки кримінального правопорушення відсутні. Позивачу рекомендовано звернутися з відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в с. Малечковичі, на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (в межах населеного пункту), який наданий представнику позивача ОСОБА_1 Відділом у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та є технічною документацією з землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_7 , вбачається, що до суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531 підходить заїзд.
Судами встановлено, що спірний заїзд з вул. Нової до земельної ділянки позивача є землею загального користування і на місцевості зазначений межовими знаками. Вказане підтверджується, зокрема, топографо-геодезичною зйомкою ділянок позивача, ділянки, якою користуються відповідачі та суміжних ділянок, виготовленою у 2020 році інженером геодезистом ОСОБА_11 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються заявниками лише в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині позовних вимог оскаржені судові рішення, в силу статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами першою-другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що проїзд (дорога), який є землею загального користування, до земельної ділянки позивача з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , проходить повз земельну ділянку, користувачем якої є ОСОБА_2 , яка разом із ОСОБА_8 здійснюють перешкоди ОСОБА_1 у користуванні згаданим вище проїздом, який веде до належної йому земельної ділянки, оскільки ними незаконно встановлена металева огорожа.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Ураховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснюють перешкоди позивачу у користуванні згаданим вище проїздом, який веде до належної йому земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та обґрунтованого вирішив усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належними йому земельною ділянкою з кадастровим номером 4623686600:02:001:0531 та житловим будинком АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, шляхом знесення (демонтажу) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно спорудженої огорожі (паркану) у вигляді металевої сітки з обох боків проїзду (заїзду), який є землею загального користування, забезпечивши при цьому ширину смуги проїзду (заїзду) не менше 3,5 метра.
При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано положення пункту 6.1.27 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 23 квітня 2018 року № 100, відповідно до якого для проїзду до окремо розташованих будинків слід передбачати односмугові проїзді завширшки не менше 3,5 метри.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення в оскаржуваній частині без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов