печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26993/24-к
пр. 1-кс-24274/24
06 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна
13.06.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000000979 від 20.05.2024.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити клопотання в частині заборони розпорядження майном.
Представник особи, щодо якої вирішується питання про арешт заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_5 автомобіль не належить, а перебуває в користуванні.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, дійшов наступного висновку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000979 від 20.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_6 створено місце розпусти, для створення якого були залучені інші особи, зокрема ОСОБА_5 . Учасники організованої групи налагодили діяльність місця розпусти, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , залучивши при цьому до надання сексуальних послуг за грошову винагороду понад 10 осіб жіночої статі. Кожен з учасників організованої групи, згідно відведеної йому керівником ролі, виконує окрему функцію. Приміщення, де розміщується місце розпусти, орендується безпосередньо ОСОБА_6 .
Крім цього, за вказівкою ОСОБА_6 на ОСОБА_5 були покладені і інші обов'язки, як учасника організованої групи, зокрема здійснювати контроль якості надання сексуальних послуг та дотримання повіями правил поведінки в місцях розпусти, доставлення повій до місця перебування клієнтів (в тому числі під час дії комендантської години), збір грошових коштів, отриманих повіями від клієнтів, забезпечення охорони повій та вирішення конфліктних ситуацій.
У ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено причетність до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який користується транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який виконує роль водія-охоронця.
Так, 11.06.2024 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у салоні вищевказаного транспортного засобу проведено обшук за результатами якого було тимчасово вилучено речі, які відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а саме:
- автомобіль марки «Toyota» модель «Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- ключі запалювання від автомобіля марки «Toyota» модель «Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 .
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2
11.06.2024 вказані вище грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні у зв'язку з тим, що вони відповідають вимогам передбаченим ст. 98 КПК України у зв'язку із тим, що були набуті кримінально протиправним шляхом, використовувались як знаряддя вчинення злочину та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Підставами для накладення арешту, відповідно до вимог КПК, слідчий суддя вважає: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, що арешт може бути накладено у встановленому Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, зокрема, кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Окрім цього, суд накладає арешт на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, слідчий суддя на підставі наданих доказів вважає, що перелічене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема, що у даному випадку майно, використовувалось для вчинення злочину, визнане речовими доказами, є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та можуть бути об'єктом кримінально протиправних дій,
Таким чином, за встановлених обставин арешт зазначеного майна відповідатиме меті кримінального провадження та виконуватиме завдання такого заходу забезпечення, як арешт майна, що, зокрема, полягає у збереженні речових доказів.
Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у вказаному конкретному випадку є законним і обґрунтованим та виправданим, так як воно здійснено відповідно до вимог КПК України та з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Таким чином, судом встановлені підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даній стадії кримінального провадження для встановлення всіх обставин у справі виправдано втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Окрім цього, слідчий суддя керується принципом диспозитивності при вирішенні даного клопотання та враховує ту обставину, що ініціатор клопотання просить задовольнити його не в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Враховуючи викладене, у зв'язку з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження та сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.
На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, із забороною розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене майно під час проведення 11.06.2024 у салоні автомобіля марки «Toyota» модель «Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- автомобіль марки «Toyota» модель «Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- ключі запалювання від автомобіля марки «Toyota» модель «Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1