Номер провадження 2-а/754/19/24
Справа №754/15752/23
Іменем України
22 серпня 2024 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 полку №2 УПП в м. Києві ДПП капрала поліції інспектора БЗС ДПП у м. Києві Колбушкова Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-
01.11.2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката АО «Дніпровська колегія адвокатів м. Києва» Горкавого О.П. звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови.
Ухвалою суду від 06.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
У встановлні суддею строки позивачем було усунуто недоліки, ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 22 жовтня 2023 року інспектор БЗС ДПП у м. Києві Колбушков А.В. виніс відносно позивача постанову серії ЕАТ №7993969 про накладення на останнього адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. за порушення п. 8.4 ПДР. Позивач вважає вказану постанову необґрунтованою. Відповідач, перебуваючи в патрульному автомобілі поліцейських з включеному на останньому проблисковими світловими вогнями жестом руки наказав позивачу, який рухався попереду на належному йому автомобілі Шевроле Круз, д.н.з. НОМЕР_1 по Дніпровській Набережній в м. Києві в правій крайній смузі, уповільнюючи рух через перешкоду попереду, - припаркований, як з'ясувалось пізніше, автомобіль «Нісан» чорного кольору та рух автомобілів в лівій від позивача смузі, зупинитись в районі дії дорожнього знака «зупинка і стоянка заборонена». При цьому, патрульний автомобіль поліцейських здійснив маневр на притиснення автомобіля позивача до крайньої правої частини дороги, змушуючи його зупинитись перед припаркованим автомобілем «Нісан». Після виконання позивачем вимоги відповідача і зупинки, відповідач підійшов до автомобіля позивача і повідомив, що позивач порушив ПДР, так як стоїть в зоні дії забороняючого зупинку і стоянку автомобіля дорожнього знаку, і за вказане адміністративне правопорушення він на позивача складає протокол. Внаслідок протиправних дій відповідача у позивача трапилося раптове погіршення здоров'я через збільшення тиску і відповідач, помітивши це, викликав позивачу швидку допомогу. Після надання позивачу медичної допомоги, відповідач забрав у позивача ручку, не давши можливості тому закінчити писати пояснення, і повідомив, що він вже склав на нього протокол і оштрафував на 340 грн. Оскаржувана постанова, на думку позивача, є незаконною і позивач просить суд її скасувати.
Відповідачам було запропоновано надати відзив на позовну заяву та всі докази, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення проти позву.
08.01.2024 року представник відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції - Бобошко О.П. надіслав до суду на виконання ухвали данні оскаржуваної постанови про притягнененя позивача від 22.10.2023 року до відповідальності та DVD-R диск.
31.01.2024 року від Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вважає, що викладені твердження позивача в позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Відповідь на відзив від сторони позиівача до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2023 року об 17 год. 33 хв. за адресою Дніпровська Набережна 24 в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHEVROLET CRUZE», н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена", здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.1 ПДР.
Відповідно до дослідженого відео з автомобільного відеореєстратора на 34 сек., до автомобіля позивача сідає пасажир (дівчина), таким чином, позивач здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Крім того, позивач на початку відеозапису не заперечував, що здійснив зупинку, в зв'язку з тим, що попереду його транспортного засобу була перешкода, а потім почав це заперечувати.
Як зазначено у відзиві стороною відповідача, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову ЕАТ №7993969 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оригінал вказаної постанови було направлено до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції у відповідності до ст. 308 КУпАП.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті винесеної відповідачем постанови серії ЕАТ №7993969 від 22.10.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Згідно з п. 1.1 ПДР України, Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Дорожній знак 3.34 Розділу 33 ПДР України "Зупинку заборонено" - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Не поширюється дія знаків:
- 3.1, 3.2, 3.21-3.24, 3.34 - на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;
- 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності);
Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Зона дії знаків може бути зменшена:
-для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.
Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, знак 3.35 - з розміткою 1.10.1, 1.10.2, при цьому зона їх дії визначається за протяжністю лінії розмітки.
Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено" створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Пункт 8.1 ПДР України передбачає, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п.8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП, встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення, враховуючі значність вчиненого правопорушення, дослідивши доводи позивача, доводи відповідача, судом встановлено, що відповідач на підставі закону та обгрунтовано постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та вирішив накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Після чого у присутності позивача було винесено постанову, з якою надалі позивача було повідомлено та роз'яснено порядок її оскарження та наслідки невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Під час розгляду справи підтверджено належними та допустимими доказами перебування автомобіля ««CHEVROLET CRUZE», н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено".
Доводи сторони позивача, зазначені в позові не відповідають дослідженим та встановленим судом обставинам справи.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 полку №2 УПП в м. Києві ДПП капрала поліції інспектора БЗС ДПП у м. Києві Колбушкова Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення через Деснянський районний суд м Києва.
Повний текст рішення суду складено та підписано 22.08.2024 року.
Суддя Н.Д.Буша