14 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/2007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю:
ліквідатора ПП «Спецзовнішкомплект» арбітражного керуючого Карасюка О.В.,
представників: АТ «Державний ощадний банк України» - Колісника О.В.,
Коган Н.В. - Квашук О.М., ОСОБА_1 - Волохова О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги ліквідатора Приватного підприємства «Спецзовнішкомлект» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023
та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021
у справі № 912/2007/18
за заявою фізичної особи - підприємця Кодаченка Григорія Васильовича,
до Приватного підприємства «Спецзовнішкомлект».
В провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебуває справа № 912/2007/18 про банкрутство Приватного підприємства «Спецзовнішкомлект» (далі - ПП «Спецзовнішкомплект», Боржник).
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019 ПП «Спецзовнішкомплект» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута; припинено повноваження розпорядника майном - арбітражного керуючого Чикильдіної С.А., призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В.
Ліквідатор Банкрута подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника з вимогами:
- відкрити провадження за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП «Спецзовнішкомплект» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівника та засновників (учасників) боржника;
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ПП «Спецзовнішкомплект» у розмірі 146 292 495,75 грн у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 ;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 10); ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПП «Спецзовнішкомплект» грошові кошти у розмірі 146 292 495,75 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника.
Заява мотивована тим, що внаслідок дій та бездіяльності вказаних осіб, а саме, невжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості, реалізації майна боржника за заниженою ціною, укладення угод, спрямованих на виведення грошових коштів з поточного рахунку ПП «Спецзовнішкомплект», підприємству було завдано значних збитків, наслідком чого стало відкриття провадження у справі про банкрутство.
В подальшому, ліквідатор ПП «Спецзовнішкомплект» звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №912/2007/18 з розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника до прийняття остаточного судового рішення за результатами розгляду позовної заяви АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1928БВ від 20.10.2014, укладеного між ПП «Спецзовнішкомплект» та ТОВ «ВАТ Олімп», та до прийняття остаточного судового рішення за результатами розгляду позовної заяви АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2001БВ від 07.11.2014, укладеного між ПП «Спецзовнішкомплект» та ТОВ «Сідвелс» або/до завершення процедури реалізації майна ПП «Спецзовнішкомплект», а саме: іменних бездокументарних інвестиційних сертифікатів емітованих ТОВ "КУА Кепітал Менеджмент" (ПВІФ «Платинум Інвест») в кількості 19 400 шт.
Головне управлінням ДФС у Кіровоградській області подало клопотання про відкладення розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП «Спецзовнішкомплект».
Крім того, ліквідатор Боржника подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду заяви про субсидіарну відповідальність. В обґрунтування зазначав про неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, оскільки ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2021 у справі №912/2007/18 ліквідатору ПП «Спецзовнішкомплект» арбітражному керуючому Карасюку О.В. було відмовлено у задоволенні клопотання про надання згоди на продаж майна банкрута, оскільки триває судовий спір, результати якого можуть суттєво вплинути на формування ліквідаційної маси банкрута (не завершено розгляд позовних заяв АТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №1928 БВ від 20.10.2014 та №2001 БВ від 20.10.2014).
Короткий зміст оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021:
- у задоволенні клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 09.09.2021 про зупинення провадження з розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено.
- у задоволенні клопотання Головного управління ДФС України у Кіровоградській області від 28.12.2021 про відкладення розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено;
- у задоволенні клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 28.12.2021 про відкладення розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено;
- у задоволенні заяви №02-01/05-84 від 11.12.2019 ліквідатора ПП «Спецзовнішкомплект», арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що:
- Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає процесуальної можливості зупинення справи про банкрутство, частиною 17 статті 39 Кодексу встановлена заборона на таке зупинення;
- враховуючи розумний строк розгляду справи, а також невизначений час для прийняття Верховним Судом остаточного судового рішення за результатами розгляду позовних заяв АТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №1928 БВ від 20.10.2014 та №2001 БВ від 20.10.2014, укладених ПП «Спецзовнішкомплект», ВАТ "Олімп" та ТОВ "Сідвелс", господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ліквідатора про відкладення розгляду заяви;
- заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог у справі про банкрутство;
- Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено внесення змін до судового рішення про покладення субсидіарної відповідальності у разі зміни різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою у разі зміни обсягу (вартості) активів банкрута; на момент звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб ліквідаційна процедура має бути фактично завершена;
- ліквідатором не надано належних доказів завершення ліквідаційної процедури, що свідчить про передчасність її подання та виключає можливість задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 у справі №912/2007/18 залишено без змін.
Апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції, що заява ліквідатора ПП «Спецзовнішкомплект» арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведення до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника є передчасно поданою, оскільки триває судовий спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених Боржником, результати якого можуть суттєво вплинути на формування ліквідаційної маси банкрута; на час розгляду заяви неможливо встановити вартість наявних активів банкрута, що включені до ліквідаційної маси та різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Судами зазначено, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено внесення змін до судового рішення про покладення субсидіарної відповідальності у разі зміни різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою у зв'язку зі зміною обсягу (вартості) активів банкрута, адже на момент звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб ліквідаційна процедура має бути фактично завершена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
До Верховного Суду з касаційними скаргами звернулися ліквідатор ПП "Спецзовнішкомлект" арбітражний керуючий Карасюк О.В. та АТ "Державний ощадний банк України" (далі -т АТ «Ощадбанк»), які просять ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 скасувати, заяву ліквідатора ПП «Спецзовнішкомлект» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язанням Боржника направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Ліквідатор вважає оскаржувані ухвалу та постанову такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, недотриманням норм матеріального права і без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
За доводами ліквідатора, оцінюючи наявність підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, суди не надали оцінку доводам заявника, які були предметом його заяви, що не узгоджується з нормами господарського процесуального законодавства та КУзПБ.
Ліквідатор вважає, що:
- оскаржувані постанова та ухвала є такими, що ухвалені з порушенням частини п'ятої статті 310 ГПК України, без врахування висновків суду касаційної інстанції у у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у цій же справі, оскільки його заява була фактично залишена судами без розгляду;
- висновки судів щодо права ліквідатора подавати заяву про покладення субсидіарної відповідальності саме після реалізації об'єктів ліквідаційної маси суперечить правовій позиції Верховного Суду у постанові від 11.07.2023 у справі №910/8137/19(910/21166/21) і положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Після ухвалення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство постанови від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21, до закінчення розгляду якої зупинялось касаційне провадження у цій справі, ліквідатор подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких цитуючи пункт 9.37 вказаної постанови, зазначає, що вказані висновки прямо стосуються даної справи. Адже ненадання судами оцінки аргументам, викладеним у заяві ліквідатора водночас з прийняттям рішення про відмову у її задоволенні не узгоджується з нормами, закріпленими в ГПК України та КУзПБ.
АТ «Ощадбанк» в касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції застосовано норми права (статей 80 та 269 ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
AT «Ощадбанк» зауважує, що при розгляді апеляційних скарг його та ліквідатора ПП «Спецзовнішкомплект» арбітражного керуючого Карасюка О.В., останнім було подано доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 у справі № 912/2007/18 про залучення доказів про відсутність ліквідаційної маси, зокрема цінних паперів. Однак, суд апеляційної інстанції задовольнивши це клопотання, не надав йому оцінки.
За доводами АТ «Ощадбанк», висновки судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність звернення до суду, винесені із порушеннями норм матеріального права, оскільки судами застосовано норми права (частину першу статті 61, статтю 65 КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.03.2021 в справі № 906/904/16, від 10.08.2022 №916/956/13.
АТ "Державний ощадний банк України" вважає, що висновок судів про те, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та проведення розрахунків з кредиторами, суперечить вимогам частини другої статті 61, частинам першій - другій статті 65 КУзПБ.
АТ "Ощадбанк" подало клопотання про передачу справи №912/2007/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване необхідністю вирішення виключної правової проблеми у застосуванні положень статті 61 КУзПБ щодо права вимоги ліквідатора про субсидіарну відповідальність з метою формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів, встановивши, що на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №906/1155/20 (906/1113/21), до якої зупинявся касаційний перегляд цієї справи, вже винесено питання щодо особливостей застосування положень статті 61 КУзПБ, про проблему в застосуванні якої зазначено АТ «Ощадбанк» у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ «Ощадбанк».
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у поданих відзивах на касаційні скарги не погоджуються з їх аргументами та доводами з мотивів, наведених у відзивах, просять залишити касаційні скарги ліквідатора ПП "Спеизовнішкомплект" Карасюка О. В. та AT "Ощадбанк» без задоволення, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12,2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 - без змін як законні та обґрунтовані.
Відповідачі зазначають, що в даному випадку судами вірно встановлено, що ліквідатором не здійснено заходів щодо продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси боржника, таке майно станом на момент винесення ухвали не реалізовано; розрахунки з кредиторами не проведені.
ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що не заважаючи на те, що на рахунку Банкрута є кошти в розмірі більше 22 мли. грн, які Банкрут отримав ще в травні 2023 року в порядку реституції, ліквідатор не проводить розрахунки з кредиторами, що підтверджує правильність висновків судів про передчасність звернення із заявою про субсидіарну відповідальність.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП «Спецзовнішкомплект» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівника та засновників (учасників) Боржника.
Надаючи оцінку доводам скаржників та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).
Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.
Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).
Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід'ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Досліджуючи питання щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), яка враховується судом при розгляді цієї справи з огляду на положення частини четвертої статті 300 ГПК України
Адже на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду було поставлене питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства.
У вказаній постанові судова палата зазначила, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).
Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то судова палата зазначила таке.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).
Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).
Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство визнала, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.
У справі, що розглядається, попередні судові інстанції встановили, в межах даної справи АТ «Ощадбанк» подано дві позовні заяви про:
- визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів № 1928 БВ від 20.10.2014 та № 2001 БВ від 20.10.2014, укладених ПП «Спецзовнішкомплект» та ВАТ «Олімп» та ТОВ «Сідвелс» відповідно, з моменту їх укладання;
- приведення сторін у первісний стан, застосувавши двосторонню реституцію та стягнення з поточного рахунку ВАТ «Олімп» та ТОВ «Сідвелс» на користь ПП «Спецзовнішкомплект» суми коштів, сплаченої за оспорюваними договорами, в загальному розмірі 22 516 800,00 грн;
- списання з рахунку ПП «Спецзовнішкомплект» у цінних паперах в Акціонерному банку "Південний" та зарахування на рахунок ВАТ «Олімп» та ТОВ «Сідвелс» у цінних паперах іменних інвестиційних сертифікатів Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «КУА «Кепітал Менеджмент» (ПВІФ «Платинум Інвест») в загальній кількості 19400 шт.
Рішеннями Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020 у даній справі, залишеними без змін Центральним апеляційним господарським судом від 12.05.2021, у задоволенні вказаних позовних заяв відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2021 зупинено касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 912/2007/18 до розгляду справи №905/2030/19(905/2445/19) судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Враховуючи, що на час розгляду заяви розгляд вказаних позовних заяв АТ «Ощадбанк» фактично не було завершено, тривав судовий спір, результати якого можуть суттєво вплинути на формування ліквідаційної маси банкрута, ліквідаційна процедура у даній справі не завершена, розрахунки з кредиторами не здійснені, колегія суддів погоджується в висновками попередніх судів про неможливість остаточно встановити вартість наявних активів банкрута, що включені до ліквідаційної маси, та різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Звернення ліквідатора Боржника до суду першої інстанції з клопотаннями про зупинення провадження з розгляду його заяви субсидіарну відповідальність до прийняття остаточного судового рішення за результатами розгляду позовної заяви АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1928БВ від 20.10.2014, та про відкладення розгляду справи, опосередковано підтверджує факт не завершення формування ліквідаційної маси банкрута, що унеможливлює визначення обсягу субсидіарної відповідальності осіб, зазначених в заяві ліквідатора.
З огляду на наведене, заява ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведення до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника обґрунтовано визнана судами такою, що подана передчасно.
Адже, як було зазначено вище, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) боржника подається до суду не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, та наявності ознак, передбачених частиною другою статті 61 КУзПБ.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що скаржники не спростували доводи судів про те, що на час розгляду заяви про субсидіарну відповідальність обсяг ліквідаційної маси не визначений остаточно, що унеможливлює визначення обсягу субсидіарної відповідальності осіб, зазначених в заяві ліквідатора.
Доводи ліквідатора Боржника про те, що оскаржувані ухвала та постанова винесені з порушенням частини п'ятої статті 310 ГПК України, без врахування висновків суду касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у цій же справі, оскільки його заява була фактично залишена судами без розгляду, спростовуються матеріалами справи.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами розглянуті по суті всі заяви учасників даного процесу, пояснення, доводи та заперечення учасників процесу знайшли відображення в оскаржуваних судових рішеннях. У висновку по суті розгляду заяви про субсидіарну відповідальність суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що ліквідатором не надано належних доказів завершення ліквідаційної процедури, що виключає можливість задоволення заяви про субсидіарну відповідальність, однак така відмова не позбавляє останнього права після здійснення всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі на подання відповідної заяви в даній справі за інших підстав.
Вказане свідчить про безпідставність доводів ліквідатора про фактичне залишення без розгляду по суті його заяви про субсидіарну відповідальність.
З аналізу судової практики, яка наведене ліквідатором в касаційній скарзі вбачається, що судові рішення Верховного Суду, на які посилається ліквідатор, винесені за інших обставин справи; за доведення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності; за доведення виведення коштів з обігу боржників, суми яких значно перевищують кредиторські вимоги останніх; за наявності вироків судів у відношенні керівників боржника; у відношенні боржника, яке засновано на комунальній власності, та у зв'язку зі специфікою передачі майна в таке підприємство; використання юридичної особи-боржника для здійснення підприємницької діяльності, прихованої від оподаткування та безтоварних операцій.
Так, в межах справи № 927/1099/13 взагалі не розглядалось питання звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, натомість навпаки піднімалось питання причин її неподання останнім.
З тексту постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 вбачається, що суд прийшов до висновку про те, що вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені ліквідатором, і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладання субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство.
Водночас, у справі, що переглядається, попередні судові інстанції на підставі доказів, наявних в матеріали справи на час розгляду заяви, дійшли висновку про відсутність обставин, перерахованих у наведеній ліквідатором постанові, для покладання субсидіарної відповідальності на керівників та засновників Банкрута на дату звернення із заявою, що не суперечить висновку у наведеній скаржником постанові.
Твердження АТ «Ощадбанк» про неправильне визначення судами попередніх інстанцій факту наявності майна у ліквідаційній масі ПП «Спецзовнішкомлект» спростовуються змістом ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 у справі № 912/2007/18 та постанови Центрального апеляційного господарського суду віл 09.10.2023 у справі № 912/2007/18, а також процесуальними ухвалами про зупинення провадження на момент вирішення справ в рамках повернення майна до ліквідаційної маси банкрута. А відтак свідчить лише про незгоду з судовими рішеннями, а не про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Наведені ліквідатором аргументи з посиланням на пункт 9.37 ухваленої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постанови від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) колегією суддів відхиляються, оскільки у вказаному пункті судова палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку, сформульованого у постанові від 26.05.2021 у справі № 912/2007/18, зазначивши, що у вказаній постанові Верховний Суд не поставив під сумнів висновок апеляційного суду про передчасність звернення ліквідатора з відповідною заявою про субсидіарну відповідальність, оскільки "ліквідатор не здійснив заходів щодо продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси".
Відтак, оскаржувані судові рішення, не суперечить висновкам Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21), які відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України враховуються під час касаційного розгляду цієї справи № 912/2007/18.
Навпаки, судові рішення, які постановлені у справі, що переглядається, повністю узгоджуються з правовими позиціями у наведеній постанові, в якій суд підтримав висновки попередніх судів про відмову у стягненні заявленої ліквідатором Боржника суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через не завершення формування ліквідаційної маси.
Враховуючи викладене вище, встановлені у справі обставини, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені приписами статті 300 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заява ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника у зв'язку з доведення до банкрутства на керівників та засновників (учасників) Боржника є передчасно поданою, оскільки на час розгляду заяви неможливо встановити вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, та різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Таким чином, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
Звертаючись з касаційними скаргами, скаржники не довели неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг ліквідатора Боржника та АТ «Ощадбанк» та залишення без змін оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги ліквідатора Приватного підприємства «Спецзовнішкомлект» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 у справі № 912/2007/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді
С.В. Жуков
В.Г. Пєсков