20 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/265/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Верхацького І. В. (адвокат),
відповідача - Сєнькова Є. І. (адвокат),
третьої особи - Панченка Ю. В. (адвокат),
розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 (суддя Злепко Н. І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (судді: Сгара Е. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
про стягнення 35 605 383,23 грн.
У липні 2023 року до Господарського суду Луганської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", постачальник, позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Оператор ГРС "Луганськгаз", Товариство, споживач, відповідач) про стягнення 35 605 383,23 грн заборгованості.
Позовна заява обґрунтовується тим, що між позивачем і відповідачем було укладено типовий договір постачання природного газу постачальника "останньої надії", що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2501. Позивач виконав у повному обсязі зобов'язання, взяті за вказаним договором і забезпечив з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи, безперервне постачання газу за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в обсязі 209 715,90 тис. м3 та за період з 01.08.2022 по 29.08.2022 в обсязі 128 552,05 тис. м3, проте відповідач не виконав свій обов'язок з оплати вартості поставленого газу, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, що зумовлено, зокрема, недоведеністю отримання (прийняття) та споживання відповідачем природного газу, поставленого позивачем у спірний період (з 01.07.2022 по 29.08.2022) з огляду на втрату відповідачем у спірний період контролю над усіма своїми структурними підрозділами та основними засобами (газопроводи, обладнання тощо) на території Луганської області через військову агресію російської федерації проти України, у зв'язку з чим споживач не мав можливості здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу на території Луганської області, що з урахуванням таких фундаментальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, виключає обов'язок з оплати вартості спірних обсягів поставленого газу.
Водночас, на відміну від суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд додатково зазначив, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (далі - наказ № 309) затверджено відповідний Перелік, згідно з яким майже вся територія Луганської області станом на 01.05.2022 відносилася і продовжує відноситися до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією, а в силу вимог частини 3 статті 75 ГПК України окупація території Луганської області та ведення на ній активних бойових дій є загальновідомими обставинами та не потребують доказування.
20.03.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", Оператор, третя особа) на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23, подані 20.03.2024 через систему "Електронний суд".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2024.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду справи, визначено для розгляду справи № 913/265/23 такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 прийнято до розгляду касаційні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено зазначені касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.08.2024.
У касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" просить скасувати зазначені рішення повністю та передати справу № 913/265/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач посилається на те, що, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, та норми Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі № 913/242/22.
На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України постачальник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статтю 15 Закону України "При ринок природного газу", пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах (щодо алгоритму функціонування інформаційної платформи відповідно до нормативних актів, законності закріплення таких споживачів за постачальником "останньої надії" та питання щодо можливості укладення типового договору).
На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не надали належну оцінку доказам, що були надані позивачем і третьою особою, які підтверджували факт постачання природного газу, а саме відомості з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, які вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки природного газу (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України). Позивач також стверджує, що суд вважав доведеною обставину нездійснення відповідачем розподілу природного газу на території Луганської області попри продовження споживання природного газу мешканцями Луганської області на підставі листа ТОВ "Оператор ГТС України" від 27.02.2023 № ТОВ ВИХ-23-2442, який був адресований Міністерству енергетики України, НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, у якому зазначено, що Товариство в листі від 08.04.2022 № 01-02-52/358 повідомляло про втрату оперативного контролю над газорозподільною системою, зокрема в точках входу: ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське, які обслуговують 4880 та 849 споживачів відповідно (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).
У свою чергу, в касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України третя особа посилається на те, що, суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували статтю 204 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13 та від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Оператор посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, щодо яких на момент прийняття оскаржуваної постанови був відсутній висновок Верховного Суду стосовно їх застосування у подібних правовідносинах, а саме: абзаци 10-12, 14 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, пункт 9 глави 2 розділу III Кодексу газотранспортної системи, статтю 204 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з пунктами 1, 2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 та абзацами 10-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, частину 3 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу".
10.05.2024 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" через підсистему "Електронний суд" подало клопотання про зупинення провадження у справі № 913/265/23 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, позивач наголошує на тому, що ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
У справі № 908/1162/23 колегія суддів, зокрема, зауважила, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
Утім, відповідно до частини 1 цієї ж статті її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, в якому (переліку) більшу частину територій територіальних громад Старобільського, Сватівського, Щастинського та частині Сєвєродонецького районів Луганської області зазначено як тимчасово окуповані території.
З огляду на те, що в ухвалі від 27.03.2024 про передачу справи № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України, перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наразі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 висновку про те, що для поширення дії положень частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, достатнім є лише загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
При цьому, на думку позивача, дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" також може впливати на предмет спору в цій справі (№ 913/265/23), однак наведене питання не досліджувалося ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції. Позивач зазначає, що висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 матиме суттєве значення для вирішення спору в цій справі.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи викладене вище, зокрема ту обставину, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в тому числі з тих мотивів, що згідно з наказом № 309, який набрав чинності з 27.12.2022, станом на 01.05.2022 майже вся територія Луганської області відносилася і продовжує відноситися до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією, та в силу вимог частини 3 статті 75 ГПК України окупація території Луганської області та ведення на ній активних бойових дій є загальновідомими обставинами та не потребують доказування, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про зупинення провадження у справі № 913/265/23 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в касаційному порядку справи № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись статтями 228, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Зупинити касаційне провадження у справі № 913/265/23 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в касаційному порядку справи № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай