Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21 серпня 2024 року м. ХарківСправа № 951з-24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Іноземного підприємства "Малахіт" про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. №951 від 20.08.2024) до подачі
за позовом Іноземного підприємства "Малахіт" (АДРЕСА_3)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (АДРЕСА_4) , 2. Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) , 3. Харківського квартирно-експлуатаційного управління (АДРЕСА_5)
про забезпечення позову
До Господарського суду Харківської області надійшла заява Іноземного підприємства "Малахіт" про забезпечення позову до подачі позовної заяви, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд застосувати заходи до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСВЕ Девелопмент» (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) в особі будь-якого представника, в тому числі, але не виключно, ОСОБА_1 , Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в особі будь-якого представника, в тому числі, але не виключно ОСОБА_3 та Харківському квартирно-експлуатаційному управлінню (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) в особі будь-якого представника, в тому числі, але не виключно, ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання орендарям (суборендарям) у користуванні нежитловими будівлями та приміщеннями, в тому числі, але невиключно, змінювати охорону, передавати приміщення під охорону, змінювати внутрішньооб'єктовий режим, обмежувати доступ до приміщень будівель, в тому числі приміщень загального користування, передавати приміщення будівель на відповідальне зберігання, та фактичну передачу наступних нежитлових будівель (приміщень):
- нежитлова будівля Літ. «Н-1» загальною площею 182,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «0-1» загальною площею 44,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «М-1» загальною площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «Л-3» загальною площею 526,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «К-1» загальною площею 477,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлові приміщення в Літ. «A-З» загальною площею 3617,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «И-1» загальною площею 32,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «3-2» загальною площею 498,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля Літ. «П-5» загальною площею 31 679,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує про наявність перешкоджання у користуванні будівлями (приміщеннями) відповідає критеріям розумності і адекватності, оскільки не виходить за межі предмету позовних вимог.
Так, у заявником зазначено про те, що відповідно до умов зазначених договорів ІП «Малахіт» почало використовувати об'єкти оренди для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності: було завезено необхідне обладнання та техніку, вчинено комплекс дій, спрямованих на збереження об'єктів оренди. Натомість Відповідач-7, Відповідач-2 та Відповідач-3 вчиняють дії, що перешкоджають подальшому використанню орендованих приміщень. Так, ТОВ «ЕСВЕ Девеплопмент», яке є власником 1/2 зазначених будівель на підставі договорів купівлі-продажу, повністю передав у тимчасове безоплатне користування зазначені об'єкти нерухомого майна Військовій частині НОМЕР_1 (Договір №395 від 08.08.2024р.).
18.08.2024 військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 обмежили доступ до орендованих приміщень та власного майна для представників ІП «Малахіт» та працівників орендаря, вказані дії призвели до призупинення здійснення нормальної господарської діяльності Позивача та його працівників, порушення своїх обов'язків перед контрагентами. Крім того, на переконання заявника, така протиправна поведінка тягне за собою порушення п. 3.1.2. Договорів оренди та перешкоджає правомірному користуванню ІП «Малахіт» орендованими будівлями. Такі незаконні дії Відповідачів 1,2 та 3 вказують на фактичну односторонню відмову від виконання зобов'язань за Договорами оренди, правомірність укладення яких ніким зі сторін взагалі не оспорюється.
У заяві заявником зазначено, що вищевказані обставини підтверджуються витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024221220001301 від 18.08.2024 відповідно до якого встановлено що: «18.08.2024р. 0 09:50 год. Невідомі особи у кількості 5-6 чоловік за адресою: АДРЕСА_2 виламали двері прохідної та заблокували в'їзди та входи на територію, захопили нежитлові приміщення, та не впускають володільця ТОВ «Теріас», ІП «Малахіт» на територію». Кримінальні дії кваліфіковані за ознаками ч.2 cт. 206 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, на переконання заявника, вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом заборони чинити дії щодо перешкоджання у користуванні будівлями (приміщеннями) відповідає критеріям розумності і адекватності, оскільки не виходить за межі предмету позовних вимог.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.20. у справі № 910/7511/19, від 03.04.20. у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить переконливих відомостей про вчинення або підготовки до вчинення саме відповідачами будь-яких дій, спрямованих на вчинення перешкод у користуванні будівлями (приміщеннями), а доводи заявника зводяться до тверджень про те, що з боку саме відповідачів вчинено перешкоджання у користуванні будівлями (приміщеннями). Проте, у даному конкретному випадку суд не вбачає наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у заборони вчинення дій.
Суд звертає увагу, що означений у заяві Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024221220001301 від 18.08.2024 не містить неспростовних відомостей про вчинення саме відповідачами будь-яких дій, спрямованих на вчинення перешкод у користуванні будівлями (приміщеннями). У зазначеному Витягу чітко вказано, що 18.08.2024р. 0 09:50 год. Невідомі особи у кількості 5-6 чоловік за адресою: АДРЕСА_2 виламали двері прохідної та заблокували в'їзди та входи на територію, захопили нежитлові приміщення, та не впускають володільця ТОВ «Теріас», ІП «Малахіт» на територію».
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не обґрунтовано та не доведено жодними переконливими доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак, суд відмовляє в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -
Відмовити Іноземному підприємству "Малахіт" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. №951 від 20.08.2024).
Ухвала набирає законної сили 21.08.2024 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Є.М. Жиляєв
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.