Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1311/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Борівської селищної ради, смт. Борова, Ізюмський р-н
про стягнення 38 056,18 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 17 квітня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Борівської селищної ради (надалі - Відповідач) загальну суму заборгованості у розмірі 38 056,18 грн (де: - заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023р. за період березень 2023, травень 2023 у сумі 36250,08грн.;
- 3% річних за період з 26.04.2023 по 31.01.2024 у сумі 726,46 грн.;
- інфляційні втрати за період з червня 2023 по січень 2024 у сумі 1079,64 грн.), а також суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою від 19.04.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1311/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Позивач та Відповідач належать до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 922/1311/24 від 19.04.2024.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст. ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.
Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідачем було подано до суду відзив (вх. №12830), у якому зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є необґрунтованими та такими, що повинні бути залишеними без розгляду. Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що з боку Споживача виконано умови Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 763-056 від 24.02.2023, щодо оплати за отриману електроенергію у відповідності до п. 5.1. Договору, де встановлено, що ціна договору згідно з обсягами місцевого бюджетного фінансування становить 390257,66 грн. (Триста дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 66 коп.) з урахуванням ПДВ -65043,11 грн. Відповідно до п. 13 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р (додаток №2 від 24.02.2023р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 763-056 від 24.02.2023р.) договір укладається на термін з “ 24” лютого 2023року по “ 20” травня 2023року.Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до “ 20” травня 2023року, в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно додатку №3 2 від 24.02.2023р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 763-056 від 24.02.2023р. “Обсяги електричної енергії на 2023р.” постачальник - Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” взяло на себе зобов'язання поставити Борівській селищній раді електроенергію у наступних обсягах: березень 2023р. - 40000 кВт/г; квітень -20000 кВт/г; травень - 18973 кВт/г, а всього 78973 кВт/г на загальну суму 390257,66 грн. (Триста дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 66 коп.) з урахуванням ПДВ -65043,11 грн. А Борівська селищна рада взяла на себе зобов'язання спожити електроенергію у такій кількості, щоб сплатити за неї 390257,66 грн. (Триста дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 66 коп.) з урахуванням ПДВ -65043,11 грн
Відповідача посилається на повне виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з повною оплатою на загальну суму 390254,02грн. за спожиту електроенергію, а саме: - платіжною інструкцією№2 (внутрішній номер 268425698) від 21.04.2023р. на суму 156 098,49грн.; - платіжною інструкцією№37 (внутрішній номер 268390543) від 21.04.2023р. на суму 16360,93грн.; - платіжною інструкцією№38 (внутрішній номер 268390544) від 21.04.2023р. на суму 8346,48грн.; - платіжною інструкцією№39 (внутрішній номер 268390545) від 21.04.2023р. на суму 647,36грн.; - платіжною інструкцією№40 (внутрішній номер 268390546) від 21.04.2023р. на суму 206 715,08грн.; - платіжною інструкцією№69 (внутрішній номер 273736352) від 22.05.2023р. на суму 675,22грн.; - платіжною інструкцією№70 (внутрішній номер 273736353) від 22.05.2023р. на суму 1410,46грн.; - реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 21.04.2023р. №17 на суму 388168,34грн.; - реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 21.04.2023р. №18 на суму 156098,49грн.; - реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.05.2023р. №32 на суму 675,22грн.; - реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.05.2023р. №32 на суму 1410,46грн.
Також, Відповідач зазначає, що Позивачем подано інші позови з тим самим предметом та з тих самих підстав, до того ж самого Відповідача, що на думку останнього є зловживання правом і підставою для залишення даного позову без розгляду. Відповідні позови були прийняті судом до розгляду, по таким справам №922/542/24 (позов ПрАТ “Харківенергозбут” до Борівської селищної ради про стягнення заборгованості за електроенергію за Договором №763-056 від 24.02.2023року на загальну суму 23343,58грн) та по справі № 922/487/24 (позов ПрАТ “Харківенергозбут” до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області про стягнення заборгованості за електроенергію за Договором №763-056 від 24.02.2023року на загальну суму 130106,48 грн.).
При цьому по справі № 922/542/24 Позивач зазначає, що Борівська селищна рада по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 763-056 від 24.02.2023року не сплатила кошти за березень і травень 2023 року у розмірі 19169,01грн., а у позовній заяві у справі № 922/487/24 Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” стверджує, що Борівська селищна рада по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 763-056 від 24.02.2023року заборгувало за квітень і травень 2023року у розмірі 107130,03грн., а 22.04.2023року сплатила за березень 2023року борг у сумі 172459,42 грн., а у даній справі Позивач зазначає, що Борівська селищна рада по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 763-056 від 24.02.2023року не сплатила кошти за березень і травень 2023 року у розмірі 36250,08грн.
Хочемо нагадати суду, що даний Договір діяв з 24.02.2023року до 20.05.2023року і на підставі вищезазначених документів виконаний Борівською селищною радою у повному обсязі. Загальна сума Договору складає 390254,02грн. (триста дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 02коп. ), тобто даний Договір є підставою для сплати Борівською селищною радою на користь Позивача саме цієї суми і її збільшення Договором не передбачається. Борівська селищна рада взяла на себе зобов'язання сплатити саме цю суму і не копійки більше. При цьому Позивач вже отримав цю суму у повному обсязі і ще звернувся до суду за стягненням 107130,03грн. (по справі № 922/487/24), 19169,01грн. (по справі №922/542/24) і 38056,18грн. (по справі № 922/1311/24) на підставі Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 763-056 від 24.02.2023р. (який на сьогодні виконаний на усю суму Договору). Виникає питання, як за Договором де встановлена ціна Договору 390254,02грн. (триста дев'яносто тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 02коп.) і її збільшення Договором не передбачено Позивач хоче отримати 554609,24грн. (яка правова підстава для сплати даної суми). Жодна казначейська служба не пропустить сплату даних сум, які перевищують загальну суму Договору.
Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 13284), в якому він заперечує проти доводів Відповідача викладених у відзиві, та зазначає, що дійсно в даний час у Господарському суді Харківської області знаходиться декілька справ за позовом ПрАТ “Харківенергозбут” до Борівської селищної ради про стягнення заборгованості за Договором №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, зокрема №922/542/24 та №922/487/24. Підставою позовних вимог в обох справах є укладений Договір №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, проте предметом позовних вимог є заборгованість за різними особовими рахунками відповідно до яких здійснювалось нарахування обсягів споживання електричної енергії та в свою чергу за різними ЕІС код точками комерційного обліку.
У справі №922/542/24 розглядається заборгованість за особистим рахунком 66092 (особистий рахунок зазначається в рахунках за електричну енергію, розрахунках суму боргу, рахунках на оплату пені, 3% річних, інфляційних втрат, акту звіряння) за ЕІС код точками комерційного обліку: 62Z2450309555500, 62Z6695234383600, 62Z6993605113725, 62Z2812996485615, 62Z9090166173330, 62Z8395620734429, 62Z4449963264152, 62Z7688726789398, 62Z1984661162228, 62Z0769333008871, 62Z4438722716891, 62Z9883568291471 (відповідно до Додатку до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №763-056 від 24.02.2023).
У справі №922/487/24 розглядається заборгованість за особистим рахунком 66097 за ЕІС код точками комерційного обліку: 62Z9417592031185, 62Z1257377565106, 62Z481678251076T, 62Z931688065022Q, 62Z495990047258A, 62Z793254648112B, 62Z8955033188405, 62Z2901987998623, 62Z827964976155N, 62Z3835729445647, 62Z2247716250298, 62Z3880778774011, 62Z5802735761881, 62Z8672201022628, 62Z2946285557407 (рахунки за о/р 66097).
У справі 922/1311/24 розглядається заборгованість за особистим рахунком 66096.
Позивач посилається на різність предмету позовних вимог у справах №922/542/24 та №922/487/24, та 922/1311/24 щодо стягнення заборгованості за різними особовими рахунками.
Також, Позивач зазначає, що сам Відповідач розрізняє оплати, які повинні зараховуватись на відповідний особовий рахунок, вказуючи такий у призначенні платежу, зокрема зазначаючи посилання на акт-звіряння розрахунків за електроенергію, в якому зазначається особовий рахунок Споживача (згідно п.4, п.6 Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р/). З усіх наведених Відповідачем платіжних інструкцій доданих до відзиву на позовну заяву, який стосується особового рахунка 66097 є платіжна інструкція №37, яка згідно призначення платежу: “0110150;2273;оплата за спожиту електроенергію згідно акту №66097 від 21.04.2023 за березень 2023.; також платіжні інструкції стосуються особового рахунка НОМЕР_1 є платіжна інструкція №38, яка згідно призначення платежу: “0110150;2273;оплата за спожиту електроенергію згідно акту №66095 від 11.04.2023 за березень 2023.; тобто всі платіжні інструкції, що додані до відзиву на позовну заяву не стосується предметної заборгованості за Договором №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії по особовому рахунку №66906.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачу проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго”, що в свою чергу підтверджується витягом з реєстру фактичних обсягів ел. енергії по споживачу отриманих від ОСР.
Позивач зазначає, що від 11.04.2023 між ПрАТ “Харківенергозбут” та Борівської селищної ради було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, відповідно до якої Сторони дійшли згоди п. 5.1 розділу 5 Договору викласти в наступній редакції: “Ціна Договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 390254.87, в тому числі ПДВ-65042.48 грн. Ціну договору зменшено на 3.79 грн”. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії: “На підставі Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 зі змінами та доповненнями Сторони дійшли згоди п. 5.3. розділу 5 Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії доповнити п. 5.3.1 та викласти його в наступній редакції “З 01.04.2023 вартість 1 кВт/год становить 5,001636 грн (з урахуванням ПДВ)”. Було внесено зміни до Додатку №3 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії згідно якої обсяги електричної енергії на 2023р. склали 78505 кВт*г. У відповіді на відзив Відповідач зазначив: “....даним Договором передбачено можливість зменшувати загальну вартість цього договору (п.5.2.), проте зовсім не передбачено можливості збільшувати вартість цього договору. “.....Борівська селищна рада виконала Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023., а саме спожило електроенергію загальну суму 390257.66 грн. з урахуванням ПДВ - 65043.11., та сплатила усю вартість цієї електроенергії”.
Позивач вказує, що Відповідачем не було враховано зміни, відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, зокрема Додатку №3 згідно якої обсяги електричної енергії на 2023р. склали 78505 кВт*г, а тариф підвисився з квітня 2023 до 5,001636 кВт/год, при цьому ціна Договору зменшилась до 390254.87 грн. Тому, при фактичному споживанні, як то стверджує Відповідач у кількості 78973 кВт/г та узгодженому підвищеному тарифі, Відповідач сплативши вартість ціни Договору не міг виконати забов'язання по сплаті за фактично використану електричну енергію.
Так, у відповідності до п. 5.5 5 Правил затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 - Споживач електричної енергії зобов'язаний: “... за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору...”.
Згідно п. 4 Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р/ від 24.02.2023- Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. Згідно пункту 6 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником “Акту прийому-передачі електричної енергії”, сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку на останній день розрахункового періоду споживача. У разі неповернення Споживачем “Акту прийому-передачі електричної енергії” протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Пп. 6 п. 6.1 Договору №763-056 від 24.02.2023р. - Споживач має право вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку. Зазначаємо, що з боку Відповідача будь-яких заперечень щодо фактичного обсягу спожитої ним електричної енергії в спірних періодах, на адресу Позивача не надходило.
Тобто Позивачем було сформовано та виставлено рахунки Відповідачу на оплату за постачання електричної енергії згідно його фактичного споживання переданого від оператора системи розподілу.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Як встановлено судами, у справах №922/487/24, №922/542/24 та у цій справі, а також не оспорюється учасниками справи, є Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023 року (далі-Договір), Борівська селищна рада (далі - Відповідач, Споживач, БОРІВСЬКА С/Р) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” (далі - Позивач, Товариство).
Суд вважає за доцільне зазначити, що на підставі ст. ч. 5 ст. 75 ГПК України вказані обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої їх встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут” є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Між Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут” та Борівською селищною радою укладено та двосторонньо підписано Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023 за вказаними у Додатку №1 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023 об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго” на умовах Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р/ оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію та запланованими обсягами електричної енергії, які містяться в Додатку №3 до Договору. Порядок розрахунків за Договором №763-056 від 24.02.2023 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, зокрема Додатку №3 згідно якої обсяги електричної енергії на 2023р. склали 78505 кВт*г, а тариф підвисився з квітня 2023 до 5,001636 кВт/год, при цьому ціна Договору зменшилась до 390254.87 грн. Тому, при фактичному споживанні, як то стверджує Відповідач у кількості 78973 кВт/г та узгодженому підвищеному тарифі, Відповідач сплативши вартість ціни Договору не міг виконати забов'язання по сплаті за фактично використану електричну енергію.
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.8 Договору №763-056 від 24.02.2023). Підпунктом 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору. П. 5.9 Договору - у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені, 3% річних та інфляційних в терміни та в розмірах, встановлених в комерційній пропозиції яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р/ рахунок, акт прийому-передачі електричної енергії за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок, акт прийому-передачі електричної енергії за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунки, акт прийому-передачі електричної енергії на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків, актів прийому-передачі електричної енергії у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє рахунки, акти прийому-передачі електричної енергії Споживачу поштовим зв'язком. Рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня ії відправлення.
Згідно п. 4 Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р - Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. Згідно пункту 6 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р від 24.02.2023 Звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником “Акту прийому-передачі електричної енергії”, сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку на останній день розрахункового періоду споживача. Постачальник надає Споживачу два примірника “Акту прийому-передачі електричної енергії”, які Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, скріплює печаткою (за наявності) та передає один з них Постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначеному у Договорі. “Акти прийому-передачі електричної енергії” надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем “Актів прийому-передачі електричної енергії” у відповідних структурних підрозділах Постачальника за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє “Акти прийому-передачі електричної енергії” Споживачу поштовим зв'язком рекомендованим або цінним листом. У разі неповернення Споживачем “Акту прийому-передачі електричної енергії” протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Позивач зазначає, що по переданими даними Відповідачу від АТ “Харківобленерго” проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію: за березень 2023р. на суму разом з ПДВ 13337,58 грн. Відповідачем за березень 2023 спожито 2699 кВт*год згідно до витягу фактичних обсягів. Рахунок за березень 2023 та акт прийому-передачі електричної енергії за березень 2023 відправлено засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 25.04.2023 року. Рахунок в наданий строк не сплачено. за квітень 2023р. на суму разом з ПДВ 1410,46 грн. Відповідачем за квітень 2023 спожито 282 кВт*год згідно до витягу фактичних обсягів. Рахунок за квітень 2023 та акт прийому-передачі електричної енергії за квітень 2023 відправлено засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 25.05.2023 року. Рахунок в наданий строк сплачено. за травень 2023р. на суму разом з ПДВ 22912,50 грн. Відповідачем за травень 2023 спожито 4581 кВт*год згідно до витягу фактичних обсягів. Рахунок за травень 2023 та акт прийому-передачі електричної енергії за травень 2023 отримано особисто уповноваженою особою. Строк оплати рахунку до 23.06.20233 року. Рахунок в наданий строк не сплачено.
Тобто є заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2023, травень 2023, 3 % річних у сумі 726,46 за період з квітня 2023 по січень 2024, інфляційні втрати у сумі 1079,64 грн. за період з червня 2023 по січень 2024.
З матеріалів справи вбачається, що Постачальник (Позивач), виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача утворився обов'язок по сплаті штрафних санкцій, щодо нарахування 3% річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8 Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р/, що у разі несвоєчасної оплати обумовленим даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування 3% річних за весь час прострочення, у тому числі за день оплати.
Так, по суті спору, вбачається, що Позивач у своєму позові просить суд стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 38 056,18 грн, яка утворилась за фактичне споживання Відповідачем електроенергії по особистому рахунку 66096 по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023р. за період березень 2023, травень 2023 у сумі 36250,08грн.; - 3% річних за період з 26.04.2023 по 31.01.2024 у сумі 726,46 грн.; - інфляційні втрати за період з червня 2023 по січень 2024 у сумі 1079,64 грн.
Зазначені розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачу проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго”, що в свою чергу підтверджується витягом з реєстру фактичних обсягів ел. енергії по споживачу отриманих від ОСР.
ПрАТ “Харківенергозбут” та Борівської селищної ради уклали 11.04.2023 Додаткову угоду №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії, відповідно до якої Сторони дійшли згоди п. 5.1 розділу 5 Договору викласти в наступній редакції: “Ціна Договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 390254.87, в тому числі ПДВ-65042.48 грн. Ціну договору зменшено на 3.79 грн”. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії: “На підставі Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 зі змінами та доповненнями Сторони дійшли згоди п. 5.3. розділу 5 Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії доповнити п. 5.3.1 та викласти його в наступній редакції “З 01.04.2023 вартість 1 кВт/год становить 5,001636 грн (з урахуванням ПДВ)”.
Позивач посилається на те, що було внесені зміни до Додатку №3 до Договору №763-056 від 24.02.2023 року про закупівлю (постачання) електричної енергії згідно якої обсяги електричної енергії на 2023р. склали 78505 кВт*г.
Суд зазначає, що Відповідач не спростовує факту отримання від Позивача електроенергії, не надав до суду доказів щодо звернення до Постачальника з листом, запереченням, пропозицією тощо, стосовно незгоди нарахованої на підстави виставлених останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.
Крім того, суд не погоджується з твердженням Відповідача, посилаючись на п. 5.2. Договору. Суд зазначає, що пунктом 5.2. Договору, покладено обов'язок саме на Споживача зменшувати загальну вартість цього договору від реального фінансування видатків.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не спростовано доводів Позивача щодо прострочення виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за спожиту електроенергію протягом березня, травня 2023, що підтверджується матеріалами справи, а отже Позивач скористався своїм правом на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор” (https://calc.sitebuy.pro/).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Борівської селищної ради (адреса: 63801, Харківська обл., Ізюмський р.-н, смт. Борова, вул. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ 04397939) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10; код ЄДРПОУ 42206328) загальну суму заборгованості у розмірі 38 056,18 грн (де: - заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №763-056 від 24.02.2023р. за період березень 2023, травень 2023 у сумі 36250,08грн.; - 3% річних за період з 26.04.2023 по 31.01.2024 у сумі 726,46 грн.; - інфляційні втрати за період з червня 2023 по січень 2024 у сумі 1079,64 грн.), а також суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "21" серпня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін