21.08.2024м. СумиСправа № 920/401/24
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (вул. Гагаріна, буд. 1, корпус 217, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 32479042)
до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448)
про стягнення 2033516,02 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 2033516,02 грн заборгованості по договору купівлі-продажу товару №П2312 від 10.12.2020, з них: 1389108,00 грн основний борг, 419098,91 грн інфляційне збільшення, 86399,21 грн - 3% річних, 138910,08 грн. пеня. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару. Позивач поставив відповідачу товар, відповідач прийняв товар без заперечень, проте оплату в обумовлені договором строки не здійснив, що є порушенням п. 3.2. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.05.2024.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №1252 від 29.04.2024) визнає факт укладення договору з позивачем та отримання товару на загальну суму 1389108,00 грн. Однак, на думку відповідача, з 24.02.2022 і до цього часу відповідач знаходиться під дією обставин непереборної сили і до підприємства повинні бути застосовані положення розділу 7 договору щодо обставин форс-мажору.
Також, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
У судовому засіданні 29.05.2024 було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2024.
Розгляд справи 08.07.2024 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги
Ухвалою суду від 08.07.2024 відкладено розгляд справи на 07.08.2024.
Розгляд справи 07.08.2024 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 07.08.2024 відкладено розгляд справи на 21.08.2024.
21.08.2024 від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, за наявними у справі матеріалами.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
10.12.2020 року між ТОВ «ПОЛІХІМ» та АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» був укладений договір купівлі-продажу товару № П2312 (далі-Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, «Товар», кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 2.1. Договору позивач поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах DАP - склад покупця (м. Суми, вул. Привокзальна, 1). При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.
Строк поставки товару протягом 15 днів з дати підписання сторонами специфікації на товар (партію товару) готового до відвантаження, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 2.4. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в товарно-транспортній накладній.
Право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару) (п. 2.7. договору).
Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 24.01.2022 до договору) орієнтовна вартість Договору становить 10000000,00 грн, у тому числі ПДВ згідно діючого законодавства України, і включає в себе вартість Товару, його транспортування, пакування та маркування.
Відповідно до п. 3.2. договору Покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно рахунку-фактури на банківський рахунок Постачальника на протязі 30 днів з дати поставки товару на склад покупця, якщо інше не указано в специфікації.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунка Покупця.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 39 від 07.02.2022 р. на суму 1389108 грн 00 коп. (а.с. 14).
Відповідач підписав вищезазначену видаткову накладну.
08.02.2022 року Відповідачу було доставлено товар, що підтверджується ТТН від 07.02.2022 року № 3 (а.с. 16).
Також між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звірки, чим Відповідач підтвердив суму заборгованості (а.с. 15).
Факт поставки підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У зв'язку з відсутністю оплати поставленого товару за видатковою накладною, позивач направив лист до відповідача для проведення оплати за видатковою накладною.
У відповідь на лист позивача, відповідач надіслав лист від 27.07.2022 року №28-19/02201, яким підтверджує свої зобов'язання за договором купівлі-продажу товару №П2312 від 10.12.2020 року, але посилаючись на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-71 від 28.02.2022 року, вважає, що не має можливості виконати свої зобов'язання у зв'язку з дією форс-мажорних обставин.
Таким чином, розмір основного боргу на момент звернення до суду складає 1389108 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тому позов у частині стягнення основного боргу суд вважає обґрунтованим та задовольняє.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо існування форс-мажорних обставин з огляду на наступне:
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 7.1.-7.4. договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо це виявилося наслідком дії непереборної сили (форс-мажору), наприклад: стихійні лиха, військові дії, страйки, масові безлади і хвилювання, дії органів державної влади, що роблять неможливим виконання Договору, будь-які інші обставини поза межами розумного контролю сторін, що перешкоджають виконанню договору.
Строк виконання зобов'язань по договору подовжується на час дії перерахованих вище обставин непереборної сили при умові, що сторона для котрої настав форс-мажор, у 3-денний термін з моменту виникнення цих обставин письмово сповістить іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.
Належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин та їх строку дії є відповідний документ Торгово-промислової палати України.
У разі, якщо обставини форс-мажору діють протягом більш 3-х місяців, сторони проведуть переговори з питань подальшого виконання або розірвання цього договору та проведення взаєморозрахунків.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 виклав висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:
- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0- 7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Оскільки, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який у відзиві посилається Відповідач не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди укладених Відповідачем, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, то посилання на цей лист є безпідставними. А його розміщення відповідачем на офіційному сайті товариства, в якому відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин по договорам (контрактам), у зв'язку із введенням воєнного стану, не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за конкретним договором у даному випадку, оскільки вказаний лист не містить ні інформації про договір, ні інформації про контрагента.
Таким чином посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та на обставини непереборної сили та можливість застосування до їхнього товариства положень п. 7 Договору «Обставини договору» є необґрунтованими та не підтвердженими.
Доводи відповідача стосовно впливу органів державної влади на виконання Відповідачем зобов'язань за договором про те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання, у зв'язку із зупиненням здійснення обслуговуючими банками, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф на думку позивача є необґрунтованими.
Відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов'язку з оплати товару, в той час, як Позивач свої зобов'язання згідно умов Договору № 28-4/0201, перед Відповідачем виконав у повному обсязі. Також Відповідачем не надано доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язання через введені Національним банком України обмеження видаткових операцій.
Введений воєнний стан на території Україні, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 № 18 не означає, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність. Доказів того, що підприємство зупинило свою роботу у зв'язку з воєнним станом та прийнятими постановами, що всі працівники не виконують професійні обов'язки, у зв'язку з воєнними діями, відповідачем на надано, а тому такі посилання Відповідача на вплив органів державної влади на виконання Відповідачем зобов'язань за договором є безпідставними.
Щодо стягнення пені.
Позивач просить суд стягнути 138910 грн 80 коп. пені за порушення умов договору, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
У пункті 6.3. Договору сторони домовилися, що у разі прострочення платежів по Договору покупець (Відповідач), на вимогу постачальника (Позивача), сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми простроченого платежу.
Суд погоджується із правовим обґрунтуванням підстав стягнення та розрахунком позивача, тому задовольняє позов у частині стягнення пені в розмірі 138910 грн 80 коп.
Також відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яке він обґрунтовує наступним:
1) пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення;
2) Позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення Відповідачем зобов'язань за Договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям;
3) наявності збитків у господарській діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». За перший квартал 2022 року збиток підприємства склав 159756638,00 грн., за перше півріччя 2022р. - 225558835,00грн., за 2022р. - 261247139,00 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя 2022 р. та за 2022 рік відповідно;
4) запроваджених законодавчих обмежень в діяльності Відповідача щодо зупинення будь-яких видаткових операцій на адресу юридичних осіб - резидентів України та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій повністю або зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого розміру, а саме зменшити їх розмір на 90%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з діями відповідача, складне фінансове становище відповідача, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахування пені на 50%, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 69454 грн 40 коп.
Щодо стягнення інфляційних збитків.
Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 419098 грн 91 коп. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
Розрахунок виконано позивачем в тексті позовної заяви (а.с. 3-5).
Судом перевірено розрахунок позивача, періоди нарахування інфляційних втрат.
Суд, з урахуванням приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, задовольняє позов у частині стягнення інфляційних збитків.
Щодо стягнення 3% річних.
Позивач просить суд стягнути 86399 грн 21 коп. - 3% річних.
Розрахунок виконано позивачем в тексті позовної заяви (а.с. 3-5).
Судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, тому відповідно до ч. 2 ст 625 ЦК України позов задоволено у частині стягнення 3% річних в розмірі 86399 грн 21 коп.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом визнано правомірними, витрати зі сплати судового збору в розмірі 30502 грн 74 коп. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про стягнення 2033516 грн 02 коп. заборгованості за договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (вул. Гагаріна, буд. 1, корпус 217, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 32479042) 1389108 грн 00 коп. основного боргу, 419098 грн 91 коп. інфляційних втрат, 86399 грн 21 коп. - 3% річних, 69454 грн 40 коп. пені, 30502 грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (викладене у відзиві на позов) - задовольнити частково. Зменшити розмір пені на 50%.
4. Видати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліхім» - наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 22.08.2024.
Суддя О.Ю. Резніченко