Справа № 559/2905/24
Провадження № 2-а/559/42/2024
20 серпня 2024 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Ралець Р.В.
з участю секретаря судового засідання Юрчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, -
І. Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 звернулась до Дубенського міськрайонного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування посилається на те, що 01 серпня 2024 року у м. Дубно, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником, ОСОБА_2 , винесено постанову №1/292 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо встановленого порядку управління, рішенням якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою інспектором з ведення військового обліку Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, відповідальною за організацію та виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку мобілізацію» неналежним чином виконала передбачені законом обов'язки у сфері оборони виконання вимог розпорядження №7 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2024 року №1/7495 не забезпечила належного оповіщення військовозобов'язаних, що зареєстровані на території Тараканівської сільської ради про їх виклик на 09:00 год. 30.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та обмежилася лише наданням письмової інформації про результати оповіщення відповідь Тараканівської сільської ради від 30.07.2024 №439. У скоєнні цього правопорушенні мене звинувачено з урахуванням того, що з 17.03.2014 року в Україні діє особливий період, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», з 24.02.2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію, після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», а особливий період діє по даний час. Копія складеної постанови була отримана 01.08.2024, на місці її складання.
Вона категорично не згідна та заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Так, розпорядженням №7 від 26.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 поклав на неї обов'язок здійснити оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Тараканівській сільській раді (або проживають на території сільської ради) про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити їх прибуття 30.07.2024 о 9:00 з метою уточнення персональних даних. Вона виконала це розпорядження як того вимагає Закон.
В період з 15.07.2024 року по 28.07.2024 року вона перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується розпорядженням №58 від 05.07.2024 року. Будучи у відпустці, керуючись власною правосвідомістю, будучи дисциплінованою, на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибула та отримала 26.07.2024 письмове розпорядження №7. Протягом часу з 27.07.2024 року по 29.07.2024 року, в денну пору доби, особисто здійснила виїзд у с.Рачин, с. Птича, с. Підлужжя, с. Турковичи, с. Стара Носовиця, с. Плоска Дубенського району Рівненської області, за адресами місць реєстрації всіх 66 зазначених у розпорядженні №7 військовозобов'язаних осіб, з метою їх оповіщення. Із собою мала бланки повісток, які у визначному Законом порядку мала б вручити тим особам під особистий підпис, а за умов відмови, скласти про це відповідний акт. Як наслідок, за результатами проведення вказаної роботи, жодної особи, яка була зазначена у розпорядженні, за місцем реєстрації вона не застала, не бачила, що виключило можливість вручити їм повістки про виклик та здійснити їх оповіщення. Це сталося в силу обставин, які не залежали від її волі з різних причин, переважно це зміна місця проживання військовозобов'язаними без належного про це повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, вона вжила всіх заходів, направлених на виконання розпорядження не порушуючи взятих на себе обов'язків чи норм будь-якого нормативного акту. За наслідками проведеної роботи, нею було складено іменний список військовозобов'язаних по яким здійснювала спробу оповіщення в примітках до якого, індивідуально навпроти кожного імені, вказувала причину та обставини за яких не вдалося оповістити особу та вручити їй повістку. Це підтверджується іменним списком на військовозобов'язаних що перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 по яких було проведене оповіщення по Тараканівській сільській раді станом на 30.07.2024. Відповідно до цього списку, більшість осіб не проживає по місцю своєї реєстрації, або виїхали за кордон, про що було фактично повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Після проведення оповіщення вона підготувала і особисто подала вищевказаний поіменний список. На етапі складання на неї протоколу, від неї вимагали написати пояснення адресовані начальникові ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . В ньому намагалась донести причини і умови які сприяли тому, що не представилось можливим здійснити оповіщення, зазначаючи, що проводила оповіщення разом із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також і залученням офіцера громади, які особисто бачили, що вона намагалася проводити оповіщення військовозобов'язаних згідно із розпорядженням, проте самі військовозобов'язані або не проживають за вказаними адресами, або свідомо не відчиняють дверей, або переховуються. Також вона зазначила, що, відповідно до вищезгаданого п.35 Порядку, проводили оповіщення від ранку до пізнього вечора, але попри це не змогли поспілкуватися з військовозобов'язаними. Тому звинувачення що вона неналежним чином виконала передбачені законом обов'язки у сфері оборони на виконання вимог розпорядження №7 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2024 року №1/7495 є несправедливими, адже заходи щодо оповіщення військовозобов'язаних здійснювалися, але не були реалізовані через обставини, які не залежали від неї.
Стосовно тих осіб, місце перебування або/та проживання яких стало відоме зі слів рідних або сусідів, було внесено відповідне найменування населеного пункту задля того, аби міський (районний ТЦК, повноваження якого поширюється на зазначений населений пункт, отримали інформацію про таких осіб та здійснили оповіщення за місцем фактичного проживання цих осіб, вжиття заходів інформування правоохоронні органи про порушення ними закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, розшуку та притягнення до відповідальності, що не входить до кола її обов'язків.
Вважає, що ОСОБА_2 , не вірно оцінив обстановку, не взяв до уваги усі існуючі факти та прийняв рішення, яке не ґрунтувалося на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та є незаконним.
Звертає увагу на те, що в установчій частині постанови зазначено: «...не забезпечила належного оповіщення військовозобов'язаних... обмежилась лише наданням письмової інформації про результати оповіщення..» однак жодним чином не зазначили, яку ж конкретну норм закону, яка визначає належний спосіб оповіщення, вона порушила, а свідомо проігноровано і не враховано, що було нею зроблено для отримання інформації про місце перебування того чи іншого військовозобов'язаного про яких вона прозвітувала.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Згідно ухвали суду від 08.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 , просить розглянути справу без її участі, про що зазначила у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
01 серпня 2024 року, у м. Дубно, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником, ОСОБА_2 , винесено постанову №1/292 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо встановленого порядку управління, рішенням якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою інспектором з ведення військового обліку Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, відповідальною за організацію та виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку мобілізацію» неналежним чином виконала передбачені законом обов'язки у сфері оборони виконання вимог розпорядження №7 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2024 року №1/7495 не забезпечила належного оповіщення військовозобов'язаних, що зареєстровані на території Тараканівської сільської ради про їх виклик на 09:00 год. 30.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та обмежилася лише наданням письмової інформації про результати оповіщення відповідь Тараканівської сільської ради від 30.07.2024 №439. Постанову складено з урахуванням того, що з 17.03.2014 року в Україні діє особливий період, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», з 24.02.2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію, після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», а особливий період діє по даний час. Копія складеної постанови була отримана ОСОБА_1 01.08.2024 (а.с. 7).
Розпорядженням №7 від 26.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 поклав на Тараканівську сільську раду обов'язок здійснити оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Тараканівській сільській раді (або проживають на території сільської ради) про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10-16).
В період з 15.07.2024 року по 28.07.2024 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується розпорядженням №58 від 05.07.2024 року (а.с. 17).
Згідно наданої Тараканівською сільською радою характеристики, ОСОБА_1 - інспектор з військового обліку Тараканівської сільської ради, характеризується з позитивної сторони, як хороший працівник (а.с. 18).
У довідці Тараканівської сільської ради №452 від 01.08.2024 зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрований її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 19).
За червень-липень 2024 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату в сумі 24429, 84 грн. (а.с. 20).
Як свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 №928/2 від 01.08.2024, ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 (а.с. 22).
IV. Норми права, які застосував суд.
24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. Даний стан неодноразово продовжений Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 210-1КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є неналежне виконання передбачених законом обов'язків у сфері оборони в особливий період.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За приписами ст. 1 вищезазначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пункт 31, абзац 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі - Порядок) передбачає, що «повістки мають право вручати представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (разі їх утворення) рад». Згідно п. 35 Порядку: «Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальний центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пункта пропуску через державний кордон України».
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до змісту ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно із ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд враховує, що розпорядженням №7 від 26.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 поклав на позивачку обов'язок здійснити оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Тараканівській сільській раді (або проживають на території сільської ради) про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити їх прибуття 30.07.2024 о 9:00 з метою уточнення персональних даних. Письмове розпорядження №7 ОСОБА_1 отримала 26.07.2024. За наслідками проведеної роботи, нею було складено іменний список військовозобов'язаних по яким здійснювала спробу оповіщення в примітках до якого, індивідуально навпроти кожного імені, вказано причину та обставини за яких не вдалося оповістити особу та вручити їй повістку. Це підтверджується іменним списком на військовозобов'язаних що перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 по яких було проведене оповіщення по Тараканівській сільській раді станом на 30.07.2024. Відповідно до цього списку, більшість осіб не проживає по місцю своєї реєстрації, або виїхали за кордон, про що було фактично повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_7 . Тобто, позивачка вжила всіх заходів, направлених на виконання розпорядження не порушуючи взятих на себе обов'язків. Належних і допустимих доказів на спростування даних обставин, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 254, 256, 279, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову №1/292 від 01.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 34000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного протягом десяти днів з дня підписання. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 )
ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя