Справа № 675/659/24
Провадження № 2/675/390/2024
"15" серпня 2024 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Половенко Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») звернулося до Ізяславського районного суду Хмельницької області із даним позовом, у якому просить поновити строк позовної давності для подання даного позову до суду та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 854711 від 06 травня 2019 року у загальному розмірі 37 749,06 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» зазначає, що 06 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 854711, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн. ОСОБА_1 не виконала умови договору щодо повернення наданих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 854711 від 06 травня 2019 року, позивач став новим кредитором та отримав право вимоги за кредитними договорами. Оскільки зобов'язання щодо повернення кредитних коштів відповідачкою залишаються невиконаними, позивач був змушений звернутись до суду з цим позовом.
Відзив на позов відповідачкою до суду не подано.
Ухвалою судді від 02 травня 2024 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просить слухати справу за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася.
Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із відповіді № 572042 від 01 травня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .
Надіслана ОСОБА_1 судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв'язку з неможливістю вручення судової повістки на 15 серпня 2024 року на 09 год. 00 хв.
Іншої адреси свого місця проживання чи перебування ОСОБА_1 суду не повідомлено.
Тому, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації суд вважає, що остання повідомлена належним чином.
За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши позицію позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява до задоволенняне не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 06 травня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 854711 (далі Договір), за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта (п. 1.1 Договору). Позика видана строком на 30 днів (п. 1.2 Договору). Знижена процентна ставка становить 1,35 % від суми позики за кожен день користування позикою. Стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (п.п. 1.3.1-1.3.2 Договору). У Договорі зазначено, що клієнт підписав договір електронним підписом, при цьому номер ключа не вказано.
Доказів того, що кредитні кошти за даним договором були перераховані на рахунок відповідачки до матеріалів позовної заяви не додано.
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Отже, на момент укладення договору факторингу від 12 квітня 2018 року кредитного договору № 854711 від 06 травня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , ще не існувало.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір факторингу належить до цивільно-правових договорів.
Оскільки в цьому договорі фінансування здійснюється із залученням механізму передачі права вимоги кредитора, до цих відносин можуть субсидіарно застосовуватися норми глави 47 ЦК України, що містять загальні положення про заміну кредитора.
Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Матеріальний предмет договору факторингу становлять грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають з надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу, так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше.
Юридичним предметом договору факторингу є дії сторін - надання фінансування під відступлення грошової вимоги.
Відповідно до норм діючого законодавства, які регулюють право вимоги, представник позивача повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги по виконанню відповідачкою боргових зобов'язань за кредитним договором № 854711 від 06 травня 2019 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір факторингу № 1, укладений 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі Договір факторингу).
Відповідно до п.п. 4.1 п.4 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.
Разом з тим, позивачем не додано до позову ні витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ні акту приймання-передачі прав вимоги.
Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів ні на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідачки, ні на підтвердження того, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 від ТОВ «Авентус Україна».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором № 854711 від 06 травня 2019 року перед ТОВ «Авентус Україна» у зв'язку з укладенням договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому позов не підлягає до задоволення.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду.
При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим та доведеним. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі. При цьому строки позовної давності до вимог позивача не застосовуються, оскільки заявлені вимоги є недоведеними.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідачки не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 48, 51, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», місце знаходження - м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ - 38750239.
Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складений 20 серпня 2024 року.
Суддя: В. І. Столковський