Справа № 456/3378/24
Провадження № 3/456/1682/2024
іменем України
16 серпня 2024 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , з участю прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Безверхнього А.А., розглянувши матеріали, які надійшли зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника мобілізаційного відділення,
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 20 Розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», затвердженої наказом МО України № 604 від 29.11.2018, п.п. 7 п. 1 Наказу Міністра оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України», внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військової служби 29.12.2023 не доповів командуванню про перебування в стані алкогольного сп'яніння підлеглого ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому безпідставно виплачену премію за грудень 2023 року в розмірі 8322,97 грн та не притягнуто до адміністративної відповідальності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що у зв'язку з перебуванням на утриманні підпорядкованого йому військовослужбовця ОСОБА_2 трьох неповнолітніх дітей, який тривалий час перебував у зоні бойових дій та брав безпосередню участь у таких діях, отримав мінно-вибухову травму, внаслідок чого визнаний обмежено придатним до військової служби, вперше був виявлений факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, а тому він вирішив делегувати йому значний рівень довіри та не складати на останнього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки вважав, що вказаним зможе запобігти повторному вчиненню ОСОБА_2 адміністративних правопорушень.
Прокурор Безверхній А.А. у судовому засіданні 26.07.2024 пояснив, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а тому просить визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 172-15 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративним правопорушенням є недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника мобілізаційного відділення. З 25.12.2023 по 08.01.2024 виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з абзацом 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Верховною Радою України затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».
Враховуючи зазначене, на даний час в Україні діє особливий період.
Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України підполковник ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями та інструкціями.
Відповідно до п. 20 Розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», затвердженої наказом МО України № 604 від 29.11.2018, командири (начальники) підрозділів військових частин щодня усно доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) про всі порушення військової дисципліни, скоєні підлеглими, та вносять пропозиції щодо накладення на них дисциплінарних стягнень.
Згідно з пп.7 п. 1 Наказу Міністра оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України» у разі виявлення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, командири військових частин зобов'язані складати відносно них протоколи про вчинення військового адміністративного правопорушення та направляти їх (протоколи) до відповідного суду
Підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 20 Розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», затвердженої наказом МО України № 604 від 29.11.2018, п.п. 7 п. 1 Наказу Міністра оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України», внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військової служби 29.12.2023 не доповів командуванню про перебування в стані алкогольного сп'яніння підлеглого ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому безпідставно виплачену премію за грудень 2023 року в розмірі 8322,97 грн та не притягнуто до адміністративної відповідальності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена протоколом № 32 від 25.06.2024; постановою про часткове закриття кримінального провадження від 21.06.2024, відповідно до якої кримінальне провадження № 42023142400000079 від 10.11.2023 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, щодо посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; витягом з наказу № 420 від 25.12.2023, відповідно до якого підполковник ОСОБА_1 з 25.12.2023 по 08.01.2024 виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витягом з положення про ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копією висновку № 6030 від 29.12.2023, відповідно до якого ОСОБА_2 29.12.2023 перебував у стані алкогольного сп'яніння; копією направлення; довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1159/1/3463 від 26.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 за грудень 2023 року виплачено премію в розмірі 8322,97 грн.
Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини, суду не надано, тому вищевикладені докази суд вважає належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП є щире розкаяння.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Під малозначністю вчинення адміністративного правопорушення слід розуміти такі дії, які в результаті їх вчинення не спричинили значної шкоди охоронюваним законом інтересам.
Тобто, при розгляді справи суд зобов'язаний перевірити всі обставини адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, тощо. Аналіз та правова оцінка зазначених даних дозволяють вирішити питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності й можливість обмежитися усним зауваженням.
Положення ст. 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника, характеру і обставин вчинення правопорушення, так і можливість пом'якшення та навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини 23.02.2006 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з метою забезпечення виконання рішення ЄСПЛ у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини. Рішення ЄСПЛ є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника. При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції, висловлені ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), де Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставину, що пом'якшує відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, дані про особу порушника, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за малозначністю, оскільки діяння вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
Враховуючи наведені обставини та відсутність великої суспільної небезпеки, що не завдала значних збитків державним чи суспільним інтересам у даному конкретному випадку, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого ним діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.В.Гула