Справа № 453/1413/24
№ провадження 1-кс/453/315/24
22 серпня 2024 року слідчий суддя Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2024 року за № 12024141300000215 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , жителю с. Лисовичі Стрийського району Львівської області.
Дослідивши матеріали та зміст вказаного клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Одним із складових елементів такої засади як «верховенство права» є застосування належної процедури - «fair procedure» (у європейській системі) та «dut procyes» (у американській системі), дотримання якої, серед іншого, передбачає, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права.
Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України визначається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В силу ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати такі аспекти як: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За правилами частин 1-3 ст. 642 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вказана норма кримінального процесуального закону, котра визначає поняття третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є спеціальною нормою та підлягає обов'язковому застосуванню поряд з положеннями статей 170-172 КПК України.
Натомість, ані старший слідчий СВ ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 , ані прокурор Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , подаючи та погоджуючи дане клопотання про арешт майна, положень ст. 642 КПК України, котра у даному випадку є спеціальною нормою, не врахували, що має наслідком подання такого клопотання неуповноваженою особою.
Виходячи з наведених положень КПК України, слідчий суддя вважає, що очевидні власники зазначеного у клопотанні майна на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні беруть участь у статусі третіх осіб, що обумовлено необхідністю звернення з подібним клопотанням про арешт майна не слідчим/дізнавачем, а прокурором, як того вимагають приписи ч. 2 с. 642 КПК України, вочевидь порушення чого, повинно бути підставою для постановлення процесуального рішення, передбаченого ч. 3 ст. 172 КПК України, щодо повернення прокурору матеріалів клопотання.
Отже, згідно з приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Беручи до уваги наведене, прокурору необхідно усунути недоліки поданого клопотання про арешт майна, означені у мотивувальній частині цієї ухвали, та після цього прокурору слід безпосередньо подати його в Сколівський районний суд Львівської області, як суб'єкту звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 100, 107, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурорм Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , про арешт майна, - повернути прокурору Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та встановити строк у сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що в силу приписів ч. 2 ст. 172 КПК України, після спливу встановленого слідчим суддею строку та у разі не усунення недоліків клопотання про арешт майна, тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню.
Копію ухвали слідчого судді скерувати до Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури - для усунення недоліків клопотання.
Ухвала слідчого судді про повернення клопотання про арешт майна, в силу приписів ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1