Номер провадження: 11-кп/819/400/24
Номер справи місцевого суду: 766/4390/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
21 серпня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2024 року в кримінальному провадженні №22023230000000188 від 06 квітня 2023 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 17 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном до 17 вересня 2024 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід на більш м'який - цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що прокурор не надав суду належних доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Ухвала суду також не містить посилань на конкретні докази про наявність ризиків. Крім того піж час розгляду клопотання не були враховані відомості про сімейний стан та стан здоров'я, а також те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Зазначає, що має місце проживання, не збирається ухилятися від суду чи знищувати докази, пливати на свідків та здійснювати нові кримінальні правопорушення. До затримання проходив військову службу та має ряд захворювань.
Також звертає увагу, що його батько є інвалідом 2 групи, а мати тяжко хвора, перенесла оперативне втручання в 2023 році.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2024 року залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати чи доведено стороною обвинувачення обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу на стадії судового провадження, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Окрім цього суд має врахувати у сукупності також інші відомості, зокрема про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також соціальні зв'язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Лише за результатами аналізу всіх перелічених факторів суд може прийти до висновку щодо необхідності продовження стосовно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу чи щодо недоцільності цього.
На переконання суду апеляційної інстанції, попри доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог законодавства.
Так, матеріали провадження свідчать, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №22023230000000188 від 06.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 червня 2023 року до ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дію якого неодноразово продовжено, востаннє до 24 липня 2024 року.
10 липня 2024 року в ході судового розгляду кримінального провадження прокурор звернувся до суду із клопотанням в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, при цьому на даному етапі кримінального провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити аналогічне кримінальне правопорушення.
На думку сторони обвинувачення запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції встановив подальше існування заявлених прокурором ризиків та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки лише шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу можливо запобігти наведеним ризикам.
Перевіривши зазначене судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже вони в повній мірі ґрунтуються на відомостях, що наявні в матеріалах провадження, які ретельно перевірені місцевим судом.
Зокрема, суд першої інстанції надав детальну оцінку, як відомостям про тяжкість та характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення в контексті застосування запобіжного заходу, так і питанню існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Під час досудового розслідування слідчим суддею було перевірено питання причетності ОСОБА_8 до вказаного кримінального правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження судом першої інстанції перевіряється питання наявності в діях обвинуваченого ознак складу вказаних злочинів.
Що стосується доводів обвинуваченого про безпідставність висновків суду про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недоведеність їх існування, то на переконання суду апеляційної інстанції такі посилання обвинуваченого є непереконливими, адже відомості, що наявні в матеріалах провадження підтверджують подальше існування ризиків передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене сукупністю обставин, що встановлені на даному етапі кримінального провадження, серед яких зокрема тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, адже зазначений злочин відноситься до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, що в умовах воєнного стану, пов'язаного із взаємодією з державою-агресором, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому за вчинення злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна. Таким чином наявні достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того, як встановив місцевий суд, продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, адже на даний час допит свідків ще не розпочато, поруч із цим, обвинувачений обізнаний із анкетними засобами та засобами зв'язку свідків, а тому продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_8 самостійно або через інших осіб може здійснювати незаконний вплив на свідків, з метою зміни ними показань.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано врахував існування ризику можливості вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим аналогічного кримінального правопорушення.
Таким чином існування наведених ризиків виправдовує необхідність подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, попри доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , судом першої інстанції враховано відомості про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, раніше не судимий, має постійне місце проживання, двох неповнолітніх дітей та батьків, що мають захворювання.
Поруч із цим, як вірно вказав суд першої інстанції, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не спростовує подальше існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Також суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Виходячи із переліку ризиків, що наявні в даному кримінальному провадженні, а також відомостей, що наявні в матеріалах справи, зокрема щодо характеру інкримінованого обвинуваченому злочину, а також відомостей про його особу, запобіжні заходи у виді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання у даному випадку не зможуть запобігти ризику переховування, незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, чи вчиненню аналогічного кримінального правопорушення.
Крім того суд першої інстанції обґрунтовано зважив на положення ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказаний висновок ґрунтується не тільки на тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, та суспільній небезпечності інкримінованого злочину, а і сукупності даних про особу обвинуваченого, передбачених ст. 178 КПК України.
Що стосується доводів обвинуваченого з приводу стану його здоров'я, то стороною захисту не доведено, що наявні у обвинуваченого захворювання перешкоджають застосуванню щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно з пунктом 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8,107,116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до вказаних нормативних актів в СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього захворювань можливе в умовах ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2024 року в кримінальному провадженні №22023230000000188 від 06 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4