Номер провадження: 11-кп/819/370/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/1616/23 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/1616/23
21.08.2024 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №22022230000000534 від 18.11.2022 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ростов-на-Дону російської федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.08.2024 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000534 від 18.11.2022, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 04.08.2024 включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 скасувати та постановити нову ухвалу про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Свої доводи мотивує тим, що прокурор не надав суду належних доказів, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Ухвала суду також не містить конкретних доказів про наявність ризиків.
Крім того, судом не наведено жодних обґрунтованих міркувань щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначає, що він має конкретне місце проживання, не збирається ухилятися від судового процесу, знищувати докази, впливати на свідків та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Стверджує, що у нього погіршився стан здоров'я в умовах перебування у СІЗО.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні вимоги з доповненнями обвинуваченого, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з доповненнями, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор зазначає про обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не припинили існувати, та неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, який є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, його репутацію; відсутність міцних соціальних зв'язків, як то перебування на утриманні малолітніх дітей або наявність сім'ї, що могло би бути додатковим стримуючим фактором; відсутність офіційного місця роботи; а також вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Згідно із положеннями ч.3 ст.199 КПК України, вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції врахував обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливість у обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, місце проживання обвинуваченого ОСОБА_8 - є територія Херсонської області, на якій на цей час ведуться активні бойові дії з підрозділами збройних сил держави-агресора, що унеможливлює здійснення контролю виконання ним іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та обов'язків, що покладаються на обвинуваченого судом, згідно ч.5 ст.194 КПК України, та свідчить про реальну можливість у обвинуваченого переховуватися від суду.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, під час судового розгляду; відсутність достовірних відомостей про наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
Крім того, судом прийнято до уваги той факт, що з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжено на сьогодні та Херсонська область є територією можливих бойових дій, тобто запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про запобіжний захід.
При цьому судом враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості його утримання під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Що ж до доводів обвинуваченого про незадовільний стан здоров'я, то вказана обставина не є визначальною для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, відповідно до п. 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019р. №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст.8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012р. №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014р. №1348/5/572.
Відповідно до п.3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10 лютого 2012р. №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Отже, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього захворювань можливе в умовах слідчого ізолятора та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього до 04.08.2024 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4